Як зустріч з водієм таксі змінила моє життя

Вчора я викликала таксі, і за мною приїхав водій, який вразив мене до глибини душі. Настільки, що я вже другий день про нього всім розповідаю.

Сідаю в авто. Водій посміхається. Я теж, але в телефоні, вирішую робочі питання.

— Вам не дме?

— Ні, дякую, все гаразд.

— Ви не змерзли?

— Ні, мені справді добре.

— Хочете цукерок? Я щойно купив у магазині. Такі смачні! Желейні. Обожнюю їх! Я зазвичай не пропоную пасажирам, це не ввічливо. Але вам прям захотілося. Я зрозумію, якщо відмовитесь. Хочете?

— Хочу!

Віддав мені всю коробку. Пожартувала, що розумію, чому у нього такий високий рейтинг. Зупиняємося на світлофорі, біля машин хлопці з квітами.

— Любите квіти?

— Люблю. Зупиняє хлопців, купує мені квіти.

У мене аж очі округлилися. Їду, усміхаюся… приємно…

Намагаюся зрозуміти, що відбувається – ранок, ще сонна.

Завели розмову про дітей. У нього донька на другому курсі в університеті в Польщі. І коли він сказав наступну фразу, моя щелепа опинилася на підлозі.

«Знаєте, Зоя. Я такий щасливий від того, що у мене є дитина. Дружина. Робота. Це приносить мені радість.

Ось дзвонить донька, просить грошей на якісь речі. Ну, вона там у Польщі. Сумує. А я поповнюю їй картку, і мені стає так добре на душі. Просто насолода! Що я зробив для своєї дитини щось добре. Я уявляю, як вона собі там якісь хусточки купить, піцу з друзями замовить, їй на все вистачить. І мені прям тепло.

А ще знаєте, коли я дружину відвожу на манікюр (на секундочку, так?), я сам розплачуюсь. І такий кайф отримую! Вона ж потім цей манікюр мені ще 2 тижні показуватиме і усміхатиметься. І мені від цього так добре, ви уявити не можете. Я ж для родини щось хороше зробив! І мені так радісно на душі після цього.»

На цьому етапі я вже забула про ті вхідні на своєму телефоні.

«А ще знаєте, так мало щасливих людей на вулицях! Ось я дивлюся на пішоходів, і практично не бачу «своїх», усміхнених. Усі такі тьмяні й знервовані. Ви взагалі перша, хто мені за останні пару днів усміхнувся з пасажирів.

Зустрів знайомих нещодавно. У них двоє дітей – в 1-му класі та в 3-му. І вони скаржилися, як дорого зібрати дитину до школи, а приладдя купити, а підручники, а форму, а курси..» Хвилин 15 розповідали, і обличчя у них не було.

А я запропонував рішення. Знаєте яке?

Сказав – ідіть у найближчий дитячий будинок і здайте туди своїх дітей, якщо вони для вас проблема. І у вас не буде проблем ні зі школою, ні з формою, ні з підручниками. Вони у відповідь – «ні, ну як це.. так не можна.. ми ж їх любимо, це ж наші діти..»

Ну так ось ваші діти – будьте вдячні за те, що Бог подарував вам здорових, живих красивих дітей. Багато людей мріють про це і на будь-які гроші готові, а у вас цей дар вже є. Подарунок долі.

Любите їх – робіть усе для них. І робіть так, щоб вони про це «все» навіть не дізналися. Не любите – здайте в дитбудинок.

Чого ви скаржитесь?

Такі щасливі люди, а зовсім не помічають свого щастя. І у більшості так, правда?…»

Він ще про щось розповідав далі.

Я мовчала, слухала (це рідко буває), і в моїй голові пролітали фрази «оплачую манікюр дружині і кайфую», «роблю щось для дитини і кайфую».

Я зрозуміла, що цей Водій не підприємець, не інвестор, не політик. Він не входить ні в які ТОП 100 чоловіків, як багато моїх знайомих. Його немає на обкладинках. З ним не знімають інтерв’ю. Він навіть не заробляє, як я.

Але життя в ньому більше, ніж в усіх інших! Любові, світла – справжнього світла, не телевізійного! – більше, ніж у всіх людей, яких я коли-небудь зустрічала. Взагалі.

Я дивилася на чоловіків зі свого оточення і думала, що це нормально. Постійно з кислим виразом обличчя (ти ж у великому бізнесі), або не усміхатися, бути вічно зайнятим і незадоволеним, не вміти насолоджуватись, або говорити жінкам «ооо, знову на свої салони гроші витягуєш з мене», або ставитися до життя, як до боротьби й випробування.

Я вийшла з машини з квітами, цукерками і в супроводі тисячі компліментів. Цікаво, він так масштабує свій світ на всіх людей? Я вийшла і зрозуміла, що мені прям світло!!! Такий великий урок. І таке космічне відношення до життя.

Я таких інсайтів і прозріння після тренінгів ніколи не отримувала.
Вчителі поруч!