Connect with us

З життя

Викликала таксі: незабутня зустріч з людиною, яка вразила мене до глибини душі.

Published

on

На днях я викликала таксі, і за мною приїхав чоловік, який вразив мене до глибини душі. Настільки, що я вже другий день всім про нього розповідаю.

Сідаю в авто. Водій усміхається, а я у телефоні, розбираю деякі робочі питання.
– Вам не прохолодно?
– Ні, дякую, все гаразд.
– Ви не змерзли?
– Ні, мені справді добре.
– Хочете цукерок? Я щойно купив їх у магазині. Такі смачні! Желейки. Обожнюю їх! Зазвичай не пропоную пасажирам, це ж нетактовно. Але вам прям захотілося. Я все зрозумію, якщо відмовитесь. Хочете?
– Хочу!
Віддав мені всю коробку. Пожартувала, що розумію, чому в нього такий високий рейтинг. Зупинилися на світлофорі, повз машини пробігали хлопці з квітами.
– Любите квіти?
– Люблю. Зупинив хлопців, купив мені квіти.
У мене аж очі розкрилися від здивування.
Їду, усміхаюся… приємно якось…
Намагаюсь зрозуміти, що відбувається – ранок, ще трохи сонна.
Завели розмову про дітей. У нього донька на другому курсі в університеті в Польщі. І коли він сказав наступну фразу, моя щелепа впала на підлогу.
«От знаєте, Зоя. Я так кайфую від того, що у мене є дитина. Дружина. Робота. Мені це дійсно подобається.
Дзвонить мені донька, просить грошей на якісь речі. Ну, вона там у Польщі. Сумує. А я їй поповнюю картку, і т-а-а-к добре на душі стає. Просто кайф! Що я дитині своїй зробив щось приємне. Я уявляю, як вона там якісь платочки собі купить, піцу замовить з друзями, їй на все вистачить. І мені прям тепло.
А ще знаєте, я от коли дружину везу на манікюр (на секундочку, так?), я сам розраховуюся. І так кайфую! Вона ж потім цей манікюр мені ще 2 тижні показуватиме і усміхатиметься. І мені так добре від цього, ви собі не уявляєте. Я ж родині щось добре зробив! І мені так добре на душі після цього».
На цьому етапі я вже забула про входячі на своєму телефоні.
«А от ще знаєте, так мало щасливих людей на вулицях! От я дивлюся на пішоходів, і майже не бачу «своїх», усміхнених. Всі такі похмурі й метушливі. Ви взагалі перша, хто усміхнулася мені за останні кілька днів з пасажирів.
Зустрів знайомих нещодавно. У них двоє дітей – у 1-му класі й у 3-му. І вони скаржилися, як дорого дитину в школу зібрати, а приладдя купити, а підручники, а форму, а курси…» Хвилин 15 розповідали, і облич на них не було.
А я запропонував рішення. Знаєте яке?
Сказав – ідіть у найближчий дитбудинок і здайте туди своїх дітей, якщо вони для вас проблема. І у вас не буде проблем ні зі школою, ні з формою, ні з підручниками. Вони у відповідь – «ні, ну як це.. так не можна.. ми ж любимо їх, це ж наші діти..»
Ну от ваші діти – значить, будьте вдячні за те, що Бог послав вам здорових, живих гарних дітей. Багато людей мріють про це і на всі гроші у світі готові, а у вас цей дар вже є. Подарунок долі.
Любіть їх – робіть усе для них. І робіть так, щоб вони про це «все» навіть не дізналися. Не любите – здайте в дитбудинок.
Чого ви скаржитесь?
Настільки щасливі люди, а зовсім не помічають свого щастя.
І в більшості так, правда?…»
Він ще про щось розповідав далі.
Я мовчала, слухала (це рідко буває), і в моїй голові проносилися фрази «оплачую манікюр дружині і кайфую», «роблю щось для дитини і кайфую».
Я зрозуміла, що ось цей Водій не підприємець, не інвестор, не політик. Він не входить ні в які ТОП 100 чоловіків, як багато моїх знайомих. Його не на обкладинках журналів. З ним не знімають інтерв’ю. Він навіть не заробляє, як я.
Але життя в ньому більше, ніж у всіх інших! Любові, світла – справжнього світла, не телевізійного! – більше, ніж у всіх людей, яких я коли-небудь зустрічала. Взагалі.
Я дивилася на чоловіків зі свого оточення і думала, що це нормально. Бути вічно з кислим обличчям (ти ж у великому бізнесі), або не усміхатися, бути вічно зайнятим і незадоволеним, не вміти насолоджуватися, або говорити жінкам «ого, знову на свої салони гроші витягаєш з мене», або ставитися до життя, як до боротьби й випробування.
Я вийшла з авто з квітами, цукерками і в супроводі 100500 компліментів. Цікаво, чи він так масштабує своє світло на всіх людей? Я вийшла і зрозуміла, що мені прямо світло!!! Такий великий урок. І таке космічне ставлення до життя.
Я таких інсайтів і просвітлення після тренінгів ніколи не отримувала.
Учителі поруч!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × один =

Також цікаво:

З життя21 хвилина ago

Я разорвала отношения с матерью из-за собаки и не жалею.

Сегодня я решила разорвать отношения с матерью из-за собаки. И ни капли не сожалею. Переломный момент наступил не тогда, когда...

З життя23 хвилини ago

Утренние заботы в 5:30

Мамино утро в 5:30 В прошлую субботу мы с мужем Игорем вскочили в полшестого утра, будто по тревоге. А всё...

З життя25 хвилин ago

Он умолял о ребёнке, а сбежал к маме, когда сыну исполнилось три месяца

Меня зовут Анфиса, и до сих пор не могу прийти в себя. Мой муж, тот самый человек, который умолял завести...

З життя30 хвилин ago

«Ты всегда всем недовольна!» — сорвался я, а назавтра она отомстила самым подлым образом

“— Да вам вечно всё не по нраву!” — вырвалось у меня в адрес тёщи. А назавтра она отплатила мне...

З життя37 хвилин ago

Невестка запретила видеться с внуком из-за отказа нянчить её сына

Сегодня запись в дневнике будет тяжёлой. Мне, Василию Петровичу, уже за шестьдесят, а я не могу понять, как так вышло,...

З життя41 хвилина ago

Меня лишили общения с внуком из-за отказа нянчить его непослушного ребёнка

Меня зовут Татьяна Николаевна. Мне шестьдесят четыре года. Всю жизнь я старалась быть хорошей матерью, честным человеком, не лезть в...

З життя44 хвилини ago

Муж заботится обо всех, кроме своей семьи

Меня зовут Тамара, и вот уже семь лет я замужем за Олегом. Мой супруг — человек мастеровитый, с доброй душой...

З життя1 годину ago

Моя сестра считает, что мамина квартира только для неё — прошу вашего совета!

**Дневник. Разделённая семья** В тихом городке под Воронежом, где старые берёзы шепчут о былом, мне в 37 лет приходится переживать...