Connect with us

З життя

Моя свекруха обурено сказала: Ти не отримаєш цієї квартири.

Published

on

Моя свекруха виявилася найголоснішою: «Слухай сюди, ти не отримаєш цю квартиру. Не знаю, як ти “підлаштувала” діда, які хитрощі примусили його переписати на тебе квартиру, але ти цього не отримаєш. По-друге, ти зникнеш із життя мого сина. Він нарешті побачив гарну дівчину з пристойної родини. Тому ти зі своїми дітьми зникнеш з його горизонту. Все ясно?»

Я доглядала за дідом чоловіка десять років, живучи у зйомній квартирі з дітьми. Олеся, сестра чоловіка, мешкала в цій квартирі діда. Свекруші теж не потрібен був її батько — вони не ладнали. Я не закінчила університет, не побудувала кар’єру. Весь свій вільний час ділила між доглядом за хворим стареньким і дітьми.

Мій чоловік постійно мене зраджував, його дратувала ситуація вдома. Інших жінок він не цікавив надовго — чоловік із дітьми і без статків, тому завжди повертався до мене. А я прощала заради дітей. Ми так і не купили власної квартири — багато грошей пішло на оренду і догляд за дідом. Олеся приходила лише, щоб попросити у діда частину його пенсії, скаржачись на своє скрутне фінансове становище. Але, попри бідність, ця ситуація дозволяла їм з чоловіком і дітьми щороку їздити на відпочинок і зрідка міняти сімейний автомобіль.

П’ять років тому дід переписав на мене свою квартиру. Сказав:

— Ти стала ближчою мені за всю мою родину разом узяту. Внук — зрадник, віддасть квартиру матері чи сестрі. Нехай мої правнуки живуть краще. За свою працю ти отримаєш свою винагороду. Щоб потім не казала, що життя пройшло повз.

Ніхто не знав, що з заповітом: чим менше знають, тим краще сплять. Коли дід почав ще більше слабшати, родина стала активнішою. Почали приходити до діда, цікавлячись його здоров’ям. Пропонували навіть допомогу у догляді за ним, уперше за стільки років! Дід не був дурнем і розумів, що їм потрібно. Він приймав увагу до себе, підморгуючи мені.

Нарешті у мене з’явився вільний час. Ви навіть не уявляєте, що це значить — просто пройтися вулицею на самоті: без дітей і без діда на візку. Я насолоджувалася своєю свободою. Дід довго не прожив. Мені щиро жаль було цього сміливого старця. Поділ спадку почався майже відразу. Свекруха і Олеся стали тиснути на мого чоловіка:

— Переоформи дідову квартиру на Олесю. Вона так довго там живе — це її дім. Потім ти отримаєш квартиру своєї матері. Просто зрікся спадщини. Все матимеш, але потім.

Чоловік повірив обіцянкам матері і погодився не претендувати на квартиру. Обіцянки свекрухи, що залишить квартиру синові, сериозно я не сприймала: мати чоловіка, окрім Олесі та її дітей, більше ніким не цікавилася. Було боляче, адже я доглядала за дідом десять років, нікому тоді не потрібним, а тепер ділили його майно.

Я захоплювалася мудрістю діда. Він ще рано пішов до нотаріуса і владнав справи.

Того вечора чоловік повернувся з роботи та почав збирати речі.

— Куди ти йдеш? — запитала я.

— Я стомився. Йду від тебе і дітей. Жив з тобою, щоб ти доглядала мого діда. Коли його не стало, це твоя проблема. Не хочу платити за оренду. Вже давно маю іншу жінку, — він пішов, глузливо махнувши на прощання рукою.

Добре, я почала збиратися до переїзду і шукати роботу. За кілька днів до мене приїхала вся родина чоловіка. Разом з чоловіком Олесі та їхніми дітьми. Плювали, кричали на мене, перебиваючи один одного. Свекруха була найголоснішою:

— Усі заткніться! А ти слухай сюди! По-перше, ти не отримаєш цю квартиру. Не знаю, як ти «попіклувалась» про діда, який обман змусив його передати тобі квартиру, але ти її не отримаєш. Доводитимемо, що ти шахрайка. По-друге, ти підеш з життя мого сина. Він нарешті знайшов гарну дівчину з пристойної родини, скоро матимуть дитину. Тому ти зі своїм потомством зникнеш з горизонту. Все зрозуміла? Повторю ще раз: залишиш квартиру моїй дочці, а сина залишиш у спокої!

— Що я зрозуміла? Що можу щиро дозволити собі вигнати вас усіх з мого життя.

Я зачинила двері, не звертаючи уваги на крики родини. Моє життя і моїх дітей буде нормальним: я знайшла роботу, у нас є житло. Дуже вдячна дідові. Мій чоловік зникне з нашого життя, і ми будемо щасливі. Я впевнена, що все буде добре.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

12 − 7 =

Також цікаво:

З життя16 хвилин ago

Предательство ради счастья: внук оставил деда без дома

Счастье на пепелище: как внук обманул деда Меня зовут Татьяна Петровна, живу в тихом дворе на окраине Казани. Здесь все...

З життя21 хвилина ago

Наглые сваты пытаются разрушить мою жизнь, и я хочу захлопнуть дверь им в лицо

Сегодня снова накатило — прямо перед носом этих назойных сватов хочется захлопнуть дверь навсегда. Их бесцеремонность съедает меня по кусочкам....

З життя22 хвилини ago

Неожиданный визит в доме

Ну послушай, вот какая история приключилась. Светлана и Дмитрий сидели во главе стола, сияя от счастья – их свадьба была...

З життя24 хвилини ago

Её мечта – встретить правнучку, но я никак не прощу её измену

Меня зовут Арина, и в моей душе годами живёт боль, о которой трудно говорить. Возможно, если я выскажусь, станет хоть...

З життя51 хвилина ago

Неожиданный визит в доме

**Нежданный гость** Октябрьским вечером мы с Татьяной сидели за столом, счастливые и уставшие после шумной свадьбы. Гости веселились до утра,...

З життя54 хвилини ago

«Ты же не можешь меня забрать… А что если мы возьмём Марину?» — гениальный план мальчика обойти закон и обрести семью

Дом культуры в маленьком городке под Нижним Новгородом выглядел потрёпанным, но уютным. Ребятишки толпились в зале, не отрывая глаз от...

З життя1 годину ago

Я мріяла про доньку, а отримала сина: сльози на його весіллі…

Хотіла доньку, а Бог подарував сина. І я плакала на його весіллі… Коли в Олега та Марії була розкішна, яскрава,...

З життя1 годину ago

Её слова перевернули мой мир, но я не хотел тебя тревожить вчера

В маленьком городке под Нижним Новгородом, где вечерние фонари теплятся над мощёными улицами, моя жизнь — казавшаяся такой прочной —...