Боротьба з безсонням та нічний храп: неспокійна ніч Галини.

Майже всю ніч Ганна не спала. О другій ночі чоловік грубо штурхнув її кулаком у бік і вилаявся: “Припини хропіти, дістала!” – Так, Ганна почала хропіти уві сні, коли спала на спині, але раніше чоловік обережно перевертав її на бік. Тепер же він голосно ремствує, грубо штовхає її. У нього нерви міцні, і він одразу засинає, а вона п’є заспокійливі таблетки і не може заснути до ранку.

…Ганна і Віталій одружені 27 років. Два роки тому в них була срібна річниця весілля. Вони її не святкували. Чесно кажучи, Віталій забув про таку важливу дату. Він якраз придбав новий автомобіль, був радий і приділяв йому всю свою увагу. Син користувався старою машиною.

Загалом, подружжя збирало гроші на квартиру для сина. У нього з’явилася дівчина. Але… батько з сином вирішили, що треба купувати автомобіль, адже ціни швидко зростають, а син зі своєю дівчиною можуть поки жити в його кімнаті. З Ганною ніхто не радився, хоча більшість грошей були її, вона заробляла більше за чоловіка.

Зрештою, після покупки нового автомобіля вона почала відкладати свої гроші на власний рахунок, а не на його, як раніше. Спочатку чоловік образився.

Ганна пояснила йому, що більше їм не довіряє, бо інакше вони куплять ще й третій автомобіль, – Будь ласка, відкладайте свої гроші на свій рахунок, в чому проблема? –

– Ти ж знаєш, що у мене зарплата невелика, що я можу відкласти? –

У Ганни вища освіта. Вони з подругою Наталею приїхали з невеликого міста до обласного центру вступати до педагогічного університету. Дівчата без проблем вступили і успішно закінчили навчання.

Наталя попрацювала в школі один навчальний рік і залишила роботу. Вона пройшла курси перукарів, стажувалася в Києві у відомого майстра і відкрила свою перукарню. Її батьки були забезпечені.

Ганна затрималася в школі ще на певний час. Вона працювала перший рік, коли познайомилася з Віталієм. Ганна проводила екскурсію для випускників у технічному училищі. Віталій працював там майстром виробничого навчання. Він був молодим, високим, привабливим чоловіком з добрим почуттям гумору. Майстер так захопливо розповідав про професію зварювальника, що навіть молода вчителька заслухалася.

– Я не думала, що так цікаво можна розповісти про таку звичну професію, – сказала вона йому після екскурсії.

Віталію також сподобалася молода, струнка вчителька. Вона з таким захопленням слухала його. Вони почали зустрічатися, а через пів року одружилися. Весілля було скромним і невеликим. Приезжали родители Ганни.

Молоді жили з матір’ю Віталія. У них була трикімнатна квартира, і він був єдиним сином. Кімнати ізольовані, тому не заважали одне одному. Батько Віталія помер молодим.

А потім свекруха вирішила, що виконала свій материнський обов’язок і поїхала на Закарпаття. Як виявилося, вона познайомилася на відпочинку в Трускавці з чоловіком-вдівцем, і він зробив їй пропозицію. У цій квартирі їхня родина живе донині. Життя у свекрухи з новим чоловіком склалося вдало. Вона подарувала квартиру синові.

Матір Ганни з дитинства навчала її, що вона повинна ідеально тримати в порядку свій дім, і щоб чоловік не помічав її зусиль. Чоловіки не люблять, коли жінка проводить генеральне прибирання, прання та інші справи в їхній присутності, особливо у вихідний день, тому треба встигнути все зробити до приходу чоловіка.

І Ганна старалась. Вставала о п’ятій ранку, готувала сніданок та вечерю. Обідали вони в їдальні на роботі. Дружина поверталася з роботи раніше за чоловіка і встигала навести порядок у квартирі, попрати, попрасувати, а ввечері готувалася до занять і перевіряла зошити.

Ганні було 24 роки, коли народився син Олексій. Вона залишилася з дитиною вдома, стало легше, не треба йти на роботу, а господарські справи молода мати встигала зробити, поки син спав. Він був спокійною дитиною.

Все було добре, але не вистачало грошей. Зарплата чоловіка була невеликою, а допомога на дитину в ті роки не відрізнялася щедрістю.

Якось подруга Наталя прийшла до неї з подарунком для Олексія. Чоловік був на роботі. Ганна попросила в неї в борг грошей до зарплати Віталія.

Подруга дала гроші, а потім сказала: “Слухай, дитині вже 10 місяців. Давай-ка приїжджай до мене вечорами в перукарню. У мене працює дуже хороший майстер манікюру Юля. Ти у неї пройдеш стажування, а я не буду брати з неї за оренду кабінету. Ввечері години 2-3 батько може посидіти з сином. Відкриєш свій кабінет. Знаєш, на манікюрі дуже добре заробляють. Які б часи не були, жінки завжди стежать за своїми нігтями.”

Ганна виявилася старанною ученицею. Вона почала займатися манікюром, пізніше опанувала педикюр. Ганна взяла в оренду кабінет у нововідкритій перукарні недалеко від дому. Гроші на інструменти та матеріали позичила подруга. Ганна працювала вечорами з 17 до 22 годин без вихідних. Віталій залишався з сином. Клієнтську базу вона зібрала порівняно швидко. Виявляється, є багато жінок, які працюють вдень, і їм зручніше відвідувати майстра ввечері. До школи Ганна так і не повернулася.

Життя стало веселішим. Віталій так і працював майстром на старому місці, його все влаштовувало. Вони придбали автомобіль, зробили гарний ремонт у квартирі, їздили відпочивати на озеро. Правда, Ганна їздила з ними всього три рази. Влітку починався підвищений попит на її послуги, особливо на педикюр. Віталій став ще більше цінувати свою дружину.

– Ти, моя здобичниця, – говорив він їй з ніжністю.

Через шість років у них народилася донечка Олеся. Ганна не могла кинути роботу, боялася втратити своїх клієнток. Вона найняла для доньки няню і продовжила працювати, але тепер з полудня до 20 години. Через рік син пішов у перший клас. Школа була поруч, і скоро він став самостійно повертатися додому.

Після народження доньки роки для Ганни пролетіли стрімко. Виростали діти, зростали витрати і проблеми. І Ганна працювала, працювала і працювала… Поки людина живе, йому завжди щось потрібно. Вона майже не відпочивала. Додому їздила рідко на похорон батька і так ізрідка на три дні відвідати матір.

Ось уже й Олексію 24 роки, дочці -18 років. Олексій закінчив юридичний факультет університету. Високооплачувану роботу, звичайно, не знайшов. Працює за доволі скромну платню. Олеся навчається в технологічному коледжі.

Олексій рік тому привів у дім свою дівчину Анну. Анна не з місцевих, вона ще тільки на третьому курсі університету на економічному факультеті. Анна вже рік живе з ними, але тримається підкреслено відсторонено. Вона приходить з занять і закривається у своїй кімнаті.

Якось Ганна раптом зрозуміла, що у неї вже давно немає дружної, згуртованої сім’ї, як раніше. Вони перестали спілкуватися один з одним і живуть, як сусіди в комунальній квартирі.

Чоловік все частіше і частіше суворо висловлюється і зриває на ній свій поганий настрій. Вона зайвий раз не лізе до нього з питаннями та співчуттям, щоб не потрапити під гарячу руку.

Її добрий і уважний син тепер сидить за зачиненими дверима з Анною. Ганна до них не заходить. Один раз хотіла прибрати безлад у їхній кімнаті, але потім передумала, хай живуть, як їм подобається.

Доньку теж не змусити стежити за порядком у кімнаті. Ганна вмовляє її, але дочка грубо відповідає: “Іди на фіг! Не лізь до мене зі своїм порядком, набридла!” –

Мати не витримує і сама робить генеральне прибирання. Останнім часом Олеся зовсім знахабніла, свої брудні речі кидає на підлогу у ванній, не хоче навіть кришку кошика відкрити.

Учора Ганна поспішала на роботу і попросила невістку завантажити в посудомийну машину посуд і протерти підлогу на кухні.

– Я до вас у домопрацівниці не нанималась, – відповіла Анна і захлопнула двері перед нею.

…Ганна так і не заснула після поштовху чоловіка. О п’ятій ранку вона встала. Приготувала сніданок, поставила в духовку запікатися м’ясо на вечерю. Ганна чистила картоплю, а в душі кипіла образа. Вона намагалася зрозуміти, коли, в який момент вона стала для чоловіка і дітей зручною домопрацівницею і постачальником? Коли вони перестали бачити в ній дружину і матір?

Домочадці прокинулися, дружно поснідали кашею і омлетом. Дякую ніхто не сказав. Першим пішов Віталій, потім Олеся. Перед виходом вона кинула свою блузку на стілець і сказала: “Вона мені потрібна до вечора, терміново попери!” –

Анна наводила красу у своїй кімнаті, а син звернувся до матері: “Будь ласка, не навантажуй Анну роботою. Вона вчора дуже засмутилась і навіть плакала. Якщо ти її будеш ображати, я перестану тебе вважати своєю матір’ю, запам’ятай!” –

Усі розійшлися. Ганні на роботу до 10 години. Вона взяла телефон і скасувала всі візити клієнток, розписані на місяць вперед. Зайшла на роботу, зібрала всі інструменти і матеріали, розрахувалась з господинею за оренду приміщення.

Ганна повернулася додому, покидала в дорожню сумку свої небагаті речі, зібрала документи. До холодильника магнітом прикріпила записку: “Мої дорогі, я зрозуміла, що не потрібна вам як дружина і мати, а бути домопрацівницею втомилася. Я впевнена, вам буде краще без мене.”

А потім вона викликала таксі і поїхала на вокзал. Мати здивувалася, побачивши дочку на порозі рідного дому:

– Ганно, як ти дізналася, що я хворію? Хотіла тобі подзвонити, та побоялася відривати тебе, знаю, що ти вся в роботі. –

– Мамо, я поживу у тебе. Мені потрібно знайти себе, я себе загубила. Я перестала існувати як особистість. Я відчуваю себе загнаною конячкою, – сказала Ганна, обіймаючи матір і заплакала.

Ганна, звичайно, сподівалася, що чоловік стане вмовляти її повернутися, що діти попросять вибачення… Чоловік навіть не зателефонував. Подзвонила Олеся: “Як ти могла? Поїхала і не попрала мою блузку? І так, без тебе краще, ніхто не капає на мозок.” –

Ганна вже п’ять місяців живе з матір’ю. Вона її єдина дочка. Мати сильно здала, часто хворіє. Ганна в рідному місті орендує невеличке приміщення і займається своєю справою. Вона тепер працює за щадливим графіком. Дохід її став нижче, але й витрати у неї тепер набагато менші. Подруга Наталя дзвонить, підтримує Ганну і інформує про новини.

Віталій незабаром після від’їзду дружини пішов до своєї одинокої бездітної колеги. У них вже кілька років були тісні стосунки.

Олеся привела в дім свого друга однокурсника, – А чому Олексію можна, а мені ні? –

Батько дає їй гроші на життя, але їй не вистачає, і вона постійно їздить до нього і просить ще грошей, попросила б у матері, але соромно, вона ж перша сказала, що без неї краще.

Молодь постійно свариться, ніхто не хоче готувати і наводити порядок у квартирі.

Ганна, звичайно, турбується за дітей, але заспокоює себе думкою, що вони вже цілком дорослі і не потребують неї, навіть не дзвонять.

Зрада чоловіка її здивувала. Вона так заробилася, що не помітила його охолодження.

Ганна подала заяву на розлучення і на розподіл майна. Їй гірко і образливо, що в 49 років вона залишилася біля розбитого корита, без сім’ї, якій вона присвятила 27 років свого життя.

А найобразливіше те, що вона сама в усьому винна.

Жінка не повинна повністю розчинятися в родині.

Сім’я цього ніколи не оцінить і стане витирати об неї ноги.