Connect with us

З життя

Після прогулянки вона помітила, що вдома щось не так. Вона була обережна.

Published

on

Якось, повернувшись з прогулянки, вона відчула, що вдома щось не так. Була обережна. Налякана, вона пройшлася по квартирі і помітила, що дверцята шафи були відкриті, наче їх відчиняв хтось інший. Почала ретельно розглядати все довкола і зрозуміла, що у її скриньці немає грошей, золотих каблучок, ланцюжків… Приголомшена, вона сіла на диван і схопилася за голову. Всього за хвилину емоції та сльози набігли їй на очі. Ні, не через гроші й золото. Знову її обдурили. Так просто і легко. Наївна довірливість, симпатія, а навіть любов.

Юлія вийшла, щоб прибрати під’їзд. Сьогодні була її черга. На сходовому майданчику стояв молодий чоловік, спершись на перила.

– Тут не куримо, – сказала вона суворо і з осудом. – Усі мають балкони або можуть вийти на вулицю, там є лавка і попільничка. А ти, власне, хто?

– Хочеш зустрітися? – усміхнувся хлопець. – Мене звуть Павло, а тебе?

– Що ти сказав?! – обурено запитала Юлія.

Тут відчинилися двері навпроти, і сусідка Наталя виглянула.

– Юліє, привіт. Павле, заходь, чекаємо на тебе, – підморгнула Наталя Юлії і затягла Павла у квартиру.

Юлія похитала головою і продовжила прибирання. Щойно вона помила підлогу, весела компанія від Наталі вийшла на коридор із гучним сміхом і вирушила на вулицю.

«Знову п’ють. Їм живеться добре», – подумала Юлія.

Через тиждень Наталин гість Павло подзвонив у двері Юлії, щоб спитати про відкривачку для банок.

– Немає, можу дати штопор, – розсердилася жінка.

– Абсолютно не потребую штопора. Відкриємо без нього, – відповів він з усмішкою. – А чому ти така зла? Самотня чи що? Кажу тобі, зустрінемося…

Юлія зачинила двері.

Усі сусіди звикли до постійно змінюваних партнерів Наталі. Сусідка мала тридцять років, ніде не працювала, запрошувала до себе підозрілих людей, і сусіди не хотіли мати з нею нічого спільного.

«Наше нещастя» – так називали Наталю наодинці. І здавалося, що їй це байдуже. Завжди усміхалася всім і віталася привітно, не слухаючи нарікань бабусь-сусідок, вправно закриваючи їм рота одним реченням:

– Навчайте своїх внучок, як правильно жити. Мене не треба вчити, самій навчуся.

Усі мовчали, знаючи, з якими чоловіками Наталя приятелює.

Напередодні вихідних до Юлії знову подзвонили в двері. Відкрила, але нікого не було. Згодом побачила букет квітів на килимку в блискучій прозорій упаковці.

Юлія підняла букет, оглянулася і занесла квіти до кімнати.

«Що це має значити? Від кого це?» – подумала вона. Втім, поставила букет у воду і нахилилася над квітами, вдихнувши ніжний аромат. Зітхнула. Давно їй не дарували квіти. Точніше – ніколи. І раптом задзвонив дзвінок у двері. Павло стояв на порозі з тортом.

Привіт, Юліє, – сказав, наче вони були старими друзями.

Коли дівчина повернулася з букетом у передпокій, Павло вже був там.

– Юліє, прийшов вибачитися.

– За що? За куріння у громадських місцях? Добре, і що далі?

– Хочу побажати тобі гарних вихідних.

– Добре, а тепер іди. Прощаю за все одразу. Іди вже.

– Чому вирішуєш за мене? Виженеш? – Павло раптом серйозно запитав. – Я був гостем у Наталки. Вона не моя жінка, хочу, щоб ти знала.

– Справді? А мені що з того?

– Юліє, хочу випити з тобою чаю. Придбав торт, ну запроси мене на чай… Прошу. За пів години піду, чесне слово. Дай мені лише пів години, щоб переконати тебе, що я не негідник…

Юлія кивнула головою і пішла на кухню ставити чайник. Щось її вмовило. Можливо, це була його щирість, чарівність… Або те, що Юлія давно була сама. Минуло понад рік, відколи вона розійшлася з чоловіком, з яким прожила п’ять років. Повністю віддалася роботі, хотіла побути одна, щоб забути про минулі важкі часи.

Павло виявився чудовим співрозмовником. У нього було почуття гумору, і він навіть зміг розвеселити Юлію. Обіцяні пів години минули швидко, але обоє сиділи за прохолодним вже чаєм і розмовляли про все і ні про що.

Зрештою почало сутеніти. Юлія проводила Павла, який отримав обіцянку, що завтра вони підуть разом на прогулянку.

– Так, – подумала вона, зачиняючи двері за несподіваним гостем. – Усі починають зустрічатися на вулиці, в ресторані, а я познайомилася з ним вдома. Дивно…

Відчуття дивного збігу не покидало її під час наступних побачень із Павлом. Вони зустрілися кілька разів, гуляли парками й вулицями, засиджувалися в кав’ярнях, ходили в кіно. Павло не приховував емоцій до Юлії, а вона, згадавши їхню першу зустріч, не могла зрозуміти, що такий хлопець міг робити в товаристві Наталки.

Якось, повернувшись з прогулянки, вона відчула, що вдома щось не так. Була обережна. Налякана, вона пройшлася по квартирі і помітила, що дверцята шафи були відкриті, наче їх відчиняв хтось інший.

Почала ретельно розглядати все довкола і зрозуміла, що у її скриньці немає грошей, золотих каблучок, ланцюжків… Приголомшена, вона сіла на диван і схопилася за голову. Всього за хвилину емоції та сльози набігли їй на очі. Ні, не через гроші й золото. Знову її обдурили. Так просто і легко. Наївна довірливість, симпатія, а навіть любов…

Коли минув перший шквал сліз, вона встала, випросталася і підійшла до телефону. Почала набирати номер швидкої допомоги і раптом зупинилася…

Усміхнене обличчя Павла і його добрі очі з’явилися їй в уяві. Він жодним чином її не образив, ні словом, ні жестом. Вона була виключно переконана, що це його справа. Вправно проник у її квартиру, нічого не завадило йому вкрасти ключі, а навіть зробити нові… Розповідав їй байки про своє життя, а тут – будь ласка: крадіжка.

Юлія зрозуміла, що це вона винна: не можна бути такою наївною. Але не хотіла прощати. Набрала номер, а поліцейські зняли відбитки пальців з предметів, оглянули квартиру і склали протокол.

Юлія все їм розповіла чесно. Про їхнє знайомство з Павлом і про «друзів» сусідки. Почалося розслідування. Юлія відразу припинила контакт з Павлом. Відкладала телефон, коли чула його голос, не відчиняла йому двері.

Але одного разу Павлу вдалося вмовити її вислухати. Він запевнив, що не винен і, швидше за все, це справа «гостей» Наталії.

Розслідування швидко показало, що саме так воно й було. П’яна Наталя взяла участь в акції разом з іншою подругою. Їй було байдуже на золото і невелику суму грошей. Вона була зла, що Павло звернув увагу на Юлію. Тому вирішила покарати її і зруйнувати її стосунки. До того ж, у молодості Павло мав умовний термін. Ревнощі засліпили розум Наталії.

Дійшло до судового засідання. Наталя та її подруга були покарані. Сусіди зітхнули з полегшенням: принаймні на деякий час настане тиша.

А Юлія не змогла розлучитися з Павлом. Після з’ясування всіх обставин вони знову почали зустрічатися. А через два місяці одружилися. Незабаром переїхали в інше місто. Ось така історія…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ять − шість =

Також цікаво:

З життя8 хвилин ago

She Abandoned Her Son in Poverty, Calling Him a “Millstone”—But Years Later, Karma Finally Caught Up with Her

Life is a boomerang. What we send out into the world always finds its way back to us, sometimes when...

З життя3 години ago

The Police Officer Expected Just Another Routine Call: A Report of Suspicious Activity by the Bins Near the Park Seemed Nothing Out of the Ordinary—Until What He Discovered Changed His Life Forever

The constable believed it would be a night like any othera straightforward call, nothing more. Someone had phoned in suspicious...

З життя3 години ago

The Lad Who Disrupted the Lunchtime Gathering

The Boy Who Ruined the Garden Party The garden party is exactly the sort of affair people snap pictures of...

З життя4 години ago

Sleep, my little star… Mama never stopped looking.

“Sleep, my little star… Mama never stopped looking.” The room remained calm. But Daniel did not. He froze in the...

HU5 години ago

Aludj, kiscsillagom… anya sosem adta fel a keresést.

„Aludj, kiscsillagom… anya sosem adta fel a keresést.” A terem csendes maradt. De Dániel nem. Megdermedt a padsorok között. Az...

NL5 години ago

Slaap, mijn kleine ster… mama is nooit gestopt met zoeken.

“Slaap, mijn kleine ster… mama is nooit gestopt met zoeken.” De zaal bleef kalm. Maar Daan niet. Hij bevroor midden...

PL5 години ago

Śpij, moja mała gwiazdko… mama nigdy nie przestała cię szukać

„Śpij, moja mała gwiazdko… mama nigdy nie przestała cię szukać”. Sala pozostała spokojna. Ale Daniel nie. Zamarł w połowie drogi...

ES5 години ago

Duerme, mi estrellita… mamá nunca dejó de buscarte

“Duerme, mi estrellita… mamá nunca dejó de buscarte”. La sala permaneció en calma. Pero Mateo no. Se quedó paralizado en...