Connect with us

З життя

Свекруха хотіла розподілити нашу квартиру. Чи мала вона право втручатися?

Published

on

Моя свекруха хотіла поділити нашу квартиру. Чи мала вона право втручатися?

Ми з моїм коханим одружилися шість років тому. Після народження нашого сина ми вирішили продати мою однокімнатну квартиру, взяти іпотеку та придбати більшу. Ми думали, що скоро нашій дитині знадобиться власна кімната, а нам потрібно було місце для приватності.

Нарешті ми купили нашу омріяну квартиру, оформили її на мене, тому я була єдиною власницею. Проте, оскільки ми придбали її в шлюбі, у разі розлучення вона мала б бути поділена навпіл між мною і чоловіком. У мене також була застава з продажу моєї передшлюбної квартири, яку ми теж внесли.

Коли ми переїхали в нову, більшу квартиру, ми не могли уявити, що колись можемо розлучитися і мати серйозні проблеми. Але з часом у нашому шлюбі щось пішло не так, можливо, ми просто набридли один одному, або ж не вміли правильно піклуватися про наші стосунки від самого початку.

Думаю, що мій чоловік поділився нашими проблемами з його мамою. Я впевнена, що він зробив це з найкращих намірів, можливо, йому була потрібна мудра порада жінки, яка його виховала. Але виявилося все навпаки.

Нещодавно мені зателефонувала свекруха і сказала, що прийде на обід. Мене непокоїло її візит, оскільки зазвичай ми самі її відвідуємо. Мати мого чоловіка дуже рідко нас відвідує, стверджуючи, що їй незручно до нас приїздити. Я подумала, що, можливо, вона скучила за онуком або сином, і вирішила, що ми повинні влаштувати святкову вечерю.

Того дня моя свекруха Галина прийшла до нас, перш ніж мій чоловік повернувся з роботи. Я була в кімнаті, накривала на стіл. Вона навіть не обмовилася словом з онуком, а одразу зайшла до кімнати, де була я, і замкнула за собою двері.

– Олено, хочу з тобою серйозно поговорити. Нещодавно дізналася, що у вас з Андрієм проблеми у шлюбі. Боюся, що якщо дійде до розлучення, ти знищиш мого сина і позбавиш його всього.

Я ледве не оніміла від такого твердження. Відразу спитала у свекрухи:

– Чому ти думаєш, що ми розлучаємося? Чому тебе цікавить, як ми з чоловіком поділимо наше спільно куплене майно? Роками тому ми з Андрієм обговорювали, що робитимемо у випадку розлучення. Це тільки наша справа.

– Я зовсім не задоволена тим, що відбувається у вас. Я чудово розумію, як у наш час дружини позбавляють своїх чоловіків усього. Жінки роблять це, щоб утримати себе та дітей. Тому наполягаю, щоб ви поділили квартиру зараз, перш ніж почнуться серйозні конфлікти. Думаю, ти повинна переписати половину своєї квартири на мого сина, щоб він не залишився на вулиці, якщо щось станеться.

Я була приголомшена цією нахабністю.

– Ти не враховуєш, що половина нашої квартири була куплена за гроші з продажу моєї передшлюбної квартири. Крім того, я почала виплачувати іпотеку, коли мій декрет закінчився, але це неважливо, ми все ще в шлюбі.

– Всі нерухомості, які подружжя набуло в шлюбі, мають бути поділені на рівні частини під час розлучення, тому тобі нема чого боятися.

– Мені цікаво, чи ти вже обговорила це з сином?

– Навіть не маю наміру, бо чоловіки не повинні вникати в такі справи. Ще вирішу, чи розповісти йому взагалі.

– Послухай мене! Я не збираюся з тобою це обговорювати. Андрій і я самі подумаємо, що робити, якщо це станеться, без твоєї допомоги. Я дуже вдячна тобі, ціную твою турботу про наш шлюб, але не хочу далі обговорювати цю тему. Можеш почекати, поки Андрій повернеться з роботи, я йду на прогулянку, мушу заспокоїтись. Галина не дочекалася і залишила нас. Вона була дуже засмучена розмовою з Оленою і не хотіла, щоб син щось запідозрив.

Я пішла одягатися, а через три хвилини почула, як грюкнули двері. Мій чоловік повернувся за пів години після виходу свекрухи і був здивований, що мати не дочекалася його. Я постаралася якомога спокійніше переповісти йому всю розмову з його мамою. Коли емоції вляглися, він сказав, що нічого не знає про плани матері і не розмовляв з нею на цю тему.

Андрій сказав, що серйозно поговорить із нею, щоб більше не порушувала таких тем. Після візиту матері чоловіка я довго не могла заспокоїтись. Можливо, сказала щось зайве, але була дуже засмучена. З іншого боку, вважаю, що краще дати іншій людині зрозуміти, де її місце, навіть якщо ця людина – твій родич.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × один =

Також цікаво:

З життя15 хвилин ago

Готуйте для свого сина ті страви, які він обожнює, самі! Чи ви лише прийшли давати вказівки?

— Що ти знаєш про готування! — різко кинула Ганна Іванівна, вириваючи у невістки Олени з рук каструлю. — Пшоняну...

З життя3 години ago

Він кохав, та не мене

Він любив, але не мене Оксана стояла біля вікна й дивилась у двір, де її чоловік Богдан розмовляв із сусідкою...

З життя3 години ago

Затишок новоселья: Як весела відпустка стане реальністю!

“Що це взагалі таке?!” — голос Оксани тремтів від обурення, коли вона стояла посеред вітальні, стискуючи кулаки. Кімната здавалася їй...

З життя6 години ago

Скромна подруга з серця родини

25 березня. “– Ти що собі дозволяєш?! – голос Валентини Іванівни тремтів від обурення. – Мій син жив нормально, поки...

З життя7 години ago

Несподівана зустріч з чоловіком у магазині: як я побачила його в обіймах моєї подруги

Чотири роки у шлюбі, і весь цей час мій чоловік був ідеальним партнером — навіть серйозних сварень не пригадаю. Останнім...

З життя9 години ago

Втомлена мама з дитиною спить на плечі директора під час польоту — те, що вона виявляє після пробудження, шокує!

Крики немовляти прорізали сперте повітря тісного салону літака, пронизливі та немилосердні. Деякі пасажири обернулись, інші гучно зітхнули або невтішно посунулись...

З життя10 години ago

— Ти хочеш, щоб я ПОДАРУВАЛА твоєму батькові автомобіль?! Чи це у вас у родині такий спосіб лікувати жіночу незалежність?!

— Ти серйозно? — голос Володи затремтів, але не від подиву, а від спроби не вимовити те, про що потім...

З життя13 години ago

Вісім років без матері: повернення та новий сенс життя поруч з дитиною.

Микола зупинив авто біля кладовища й глибоко зітхнув. Боже, скільки разів він збирався сюди завітати? Скільки разів відкладав «на потім»?...