Connect with us

З життя

Доброго ранку, сонечко! Найдобрішого.

Published

on

— Доброго ранку, сонечко! Найдобрішого ранку! — мама сіла біля мене на краєчок ліжка і погладила по голові. — Який же ти вже великий у мене. Майже дорослий чоловік. З днем народження, Павлусю. Мама поцілувала мене в щоку і поклала на грудях коробку. — Спасибі. — я поцілував її у відповідь, і вона вийшла з кімнати. Сьогодні 17 червня, і мені виповнилося 17 років. Розгорнувши упаковку, я підстрибнув на ліжку. Новий крутий телефон. Про такий я навіть і не мріяв! Два тижні тому на пробіжці в парку я загубив свій. А два тижні без зв’язку в нашому світі просто якийсь кошмар. Тепер треба відновити всі номери й подзвонити друзям. — Павле, бабуся телефонувала — почулося з кухні мамин голос — вона тобі на старий номер не змогла додзвонитися. Передзвони їй. — Добре, мамо, зараз. Розібравшись з телефоном, я почав згадувати номер бабусі: +38** *** 7158 чи 5871? Все-таки 7158. Трубка. Визов пішов…

Любов Миколаївна доживала свій вік у старенькій хатині на краю села. — Вже 80 років скоро виповниться. Для чого живу? Нікому не потрібна. Василька, чоловіка, вже 10 років як не стало. А рік тому дочка, зять і п’ятнадцятирічний онук Павлусь загинули в автомобільній катастрофі. — баба Люба як завжди розмовляла сама з собою. — Для чого живу? Кому потрібна? Ані сім’ї, ані родини. Сусіди радять в місто перебратися, від дочки квартира там залишилась. Велика, трикімнатна… Тільки що мені там одній сидіти? На людей хіба що з балкона подивишся… А тут повітря. Курочки. Сусіди все-таки, майже рідні, все життя пліч-о-пліч живемо. Ні, помирати треба на рідній лавці. Стара я вже, щоб місце проживання міняти.

На столі задзвонив телефон. Подарунок дочки. Любов Миколаївна за звичкою заряджала апарат, хоч дзвонити їй було нікому. От уже рік як мовчав, а тут несподівано задзвонив. Номер якийсь незнайомий. — Алло… — Бабусю, привіт! — почулося в трубці. — Вибач, що давно не дзвонив. Це тепер мій новий номер. Я старий десь загубив. Мама сказала, щоб я тобі зателефонував, бо ти хвилюєшся. Любов Миколаївна притиснула руку до лівих грудей і сіла на диван. Щось там, у грудях защеміло. — Павлусю, онучок, це ти? — прошепотіла бліднучи баба Люба. — Звісно я! Хто ж іще? — Продовжувала трубка — Ба, вибач, що ніяк до тебе доїхати не можу. Все намагаюсь, намагаюсь. І весь час щось заважає. — Павлусю, онучок, як ти там? — вже крізь сльози говорила в телефон Любов Миколаївна. — Я вже до вас зібралася. Та кіт Барсик тримає. Старий він уже. Кому без мене тут потрібен буде? — Ба, не плач. У мене тут іспити. Як складу і визначуся куди мене, так одразу до тебе на цілий місяць. Так скучив за твоїми пиріжками. Ти там тримайся. — Павлусю, квіточка моя. Дякую, що зміг подзвонити. Якщо зможеш, дзвони ще. — продовжувала плакати бабуся. — Ба, та що ти? Хочеш, буду дзвонити кожного дня? У мене тепер такий тариф хороший. Тобі безкоштовно дзвоню. — Як там батьки? — Як у раю! Мені здається, що вони переживають другий медовий місяць. Все, бабусю, мені час. Завтра подзвоню. Цілую. Бувай! В трубці почулася тиша.

Любов Миколаївна піднялася. Підійшла до ікони й перехрестилася тремтячою рукою. А потім зібралася в магазин. Борошна треба купити. І дріжджів. А як правда відпустять… Залишилося два тижні. В очах баби Люби запалилися іскри життя.

Павло натиснув «відбій». Дивна якась бабуся сьогодні. З днем народження не привітала. Плакала. Здає, певно, старенька. Треба й справді кожного дня їй дзвонити. Старенька вона вже. Скоро 60 років.

Два тижні пролетіли як один день. Павло здавав іспити. Щовечора дзвонив бабусі й довго розмовляв з нею. Розповідав про іспити. Про випускний. Бабуся, яка раніше любила давати поради онукові, тепер все більше мовчала і лише зітхала.

— Мамо, я прийшов! — Павло зайшов у ванну помити руки. З кухні долинув невдоволений голос мами. — Павлусю, ми все розуміємо, що ти завантажений. Що у тебе іспити й вступ. Але ти можеш знайти хвилинку й подзвонити бабусі? Вона у нас одна залишилась. Вона телефонує мені й жаліється, що ти її забув. — Неймовірно! — Павлусь зайшов на кухню. — Ма, я їй кожного дня дзвоню. Давай зараз при тобі подзвоню і на гучному зв’язку поговоримо втрьох.

Павло набрав бабусин номер, збережений у телефоні. — Алло! Ольга Іванівна! Поясніть мені й моїй матері, дружині Вашого сина, чому Ви кажете, що я Вам не телефоную? — Павлусю, пробач мене стару. Я на третій день зрозуміла, що ти помилився номером. Ну не змогла я тобі зізнатися. І відмовитися хоча б від ілюзії щастя. Від ілюзії, що моя сім’я жива…

Через тиждень баба Люба пекла пироги. А Павлусь з батьками їхав у село, знайомитися з новою БАБУСЕЮ.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 + 8 =

Також цікаво:

ES31 хвилина ago

Valeria esperaba que la escena terminara ahí. Un rechazo rápido, subir al coche y continuar con su noche perfecta

Valeria esperaba que la escena terminara ahí. Un rechazo rápido, subir al coche y continuar con su noche perfecta. Pero...

IT37 хвилин ago

Chiara si aspettava che la scena finisse lì

Chiara si aspettava che la scena finisse lì. Un rapido rifiuto, l’arrivo del parcheggiatore, e il ritorno alla loro serata...

З життя37 хвилин ago

She Taught Him a Lesson He’ll Never Forget!

She taught him a lesson he’d never forget! The world always seems to echo the saying, “Don’t judge a book...

З життя37 хвилин ago

The Rodeo Was Absolute Pandemonium—Dust Swirled, Crowds Roared, Sunlight Blazed Through the Arena Like Wildfire, and the Metal Bleachers Trembled with Cheering Fans as the Mighty Black Bull, Bramble, Charged In

The rodeo felt like mayhemdust swirling, crowd roaring, bright sun blazing over the Oakham Arena. Metal stands trembled with shouting...

CZ41 хвилина ago

Karolína očekávala, že tím celá scéna končí

Karolína očekávala, že tím celá scéna končí. Rychlé odmítnutí, nástup do auta a návrat k jejich dokonalému večeru. Ale Tomáš...

З життя3 години ago

A Lesson She’ll Never Forget: She Thought He Was Penniless—Until She Saw His Business Card!

A lesson she would always remember: She thought he was pooruntil she glimpsed his business card. Sometimes, appearances knit a...

З життя6 години ago

Millionaire Suddenly Fires the Nanny Without Explanation… Until His Daughter Says Something That Changes Everything

The millionaire dismissed the nanny without a word… until his daughter spoke up and turned everything upside down. Her job...

З життя6 години ago

This morning, an 18-year-old girl gave birth to a baby girl. Afterwards, she filed a report, called a taxi, and left the maternity ward without looking back. But she could never have imagined what would happen next…

Early this morning, an eighteen-year-old girl gave birth to a baby girl. Afterward, she filled out the necessary paperwork, ordered...