Connect with us

З життя

Чекаю дружину в аеропорту: рейс затримується

Published

on

Находжуся я якось в аеропорту, чекаю дружину з Італії. Літак затримується вже на 3 години, згідно з повідомленнями, і я потроху скаженію. Поруч скаженів ще один чоловік інтелігентного вигляду: окуляри, капелюх, кейсик… Підходить він до мене, тихенько просить постерегти його кейс на кілька хвилин, доки він у вбиральню збігає. Я людина добра на вдачу — погодився, і от стою. Пів години. Годину. Півтори. Я вже не злий — я шалений!

Нарешті підходжу до сержанта аеропортової служби і описую ситуацію з кейсом. Він просить мене пройти з ним. Заходимо до службового приміщення, починаємо оформляти кейс, протокол, як годиться, мої паспортні дані, опис ситуації. Нарешті дійшли до опису вмісту кейсу.

Відкриваємо…

Ой, Боже мій! Щоб мені гикота! Кейс до самого верху набитий крупними купюрами євро в банківських упаковках! Я ледь не з’їв свою бороду від думки, що не привласнив таке багатство! Відчуваю себе останнім дурнем, сил навіть на себе лаятись немає! Дивлюсь, а протоколчик так тихенько зім’яли люди в формі і сором’язливо так переглядаються між собою і кейсом… Тут їх як понесло, кинулися вони до нього і давай собі ці пачки пхати у всі кишені, а я стою, ковтаю слину… Але сержант змилосердився і каже:

— Чого стоїш, годувальник наш!? Собі набирай, що ж ми, зовсім вже?!

Кинувся я до кейсу, забувши, як мене звуть, і почав теж набирати собі гроші…

Набираю, набираю, набираю, набираю…

Прокидаюся — вся ковдра в труси заправлена…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять − вісімнадцять =

Також цікаво:

З життя15 хвилин ago

Привіт! Я завжди вірив, що наша зустріч обов’язкова…

Відтоді, як минулого року Тарас випадково побачив її, повертаючись з роботи, він не міг забути цього обличчя. Він шукав поворот,...

З життя1 годину ago

Привіт. Я дружина. Можна увійти?

Ох, слухай, я тобі розповім цю історію, але так, щоб вона звучала по-нашому. Вже тиждень медичний університет у Львові гудів...

З життя2 години ago

У всьому винен дощ

У всьому винний дощ Другої половини дня небо затягнуло хмарами, а до вечора почав моросити дощ. Весною вулиці виглядають непривабливими,...

З життя3 години ago

Принцеса для душі

**Донька для себе** Оксана увійшла до хати й прислухалася. Швидко зняла плащ, взуття й одразу пройшла до кімнати матері. Та...

З життя4 години ago

Ти погана. Я піду до тата.

Уві сні все почалося так нетипово — як і слід було чекати від сновидіння. Щодня молоді люди проходили повз, наче...

З життя5 години ago

Сама жінка з причепом

Самотня жінка з причепом Наталя сама виховувала сина. Чоловік пішов від неї більше десяти років тому. Весь цей час він...

З життя5 години ago

Зателефонуйте, будь ласка!

Ранком Олену переслідувало передчуття, що щось станеться. Хоча все важливе вже давно відбулося. І кохання, і родина, а тепер вона...

З життя6 години ago

На хвилі почуттів

Йшла з серцем замість голови Соломія вийшла з кабінету, побачила, що під’їхав ліфт, і люди почали заходити всередину. — Почекайте!...