Connect with us

З життя

13 років тому моя мама продала сімейну квартиру і купила братові кімнату в столиці.

Published

on

13 років тому моя мати продала бабусину квартиру і купила моєму братові кімнату в Києві.

Нас із молодшим братом розділяє десять років. Коли йому виповнилося вісімнадцять і настав час вступати до університету, він вирішив поїхати до Києва.

Заочне навчання, робота та оренда квартири, університет у нашому місті — варіантів було багато, але він обрав найдорожчий.

На той момент моя родина (я, чоловік та дитина) жили в трикімнатній квартирі моєї бабусі, яка була оформлена на мамине ім’я. І саме цю квартиру вона вирішила продати, щоб купити вісімнадцятирічному Григорію житло в столиці.

Бабуся хотіла залишити свою нерухомість мені та моєму братові, але не встигла. Мати усвідомлювала це та обіцяла, що як тільки брат подорослішає, чесно розділить усе між нами. Григорій виріс, і мама розпочала “справедливий” розподіл.

Виявилося, що молодший син для мами був важливішим за дочку та внучку. Нас попросили самостійно вирішувати наші житлові проблеми. Мама продала квартиру, сподіваючись на однокімнатне житло в Києві.

Але виручених грошей вистачило лише на кімнату. Я не збиралася інтригувати та шкодити, тихо і спокійно виписалась із родиною до продажу та прописалася у родичів чоловіка, які зголосилися нам допомогти в цій справі.

Просто виставити нас на вулицю моїй матері здалося недостатнім. Вона також почала говорити, що повинна допомагати Григорію з грошима. Це прохання супроводжувалося обіцянками: як тільки він отримає диплом, повернеться додому і буде добре заробляти, все поверне з лихвою.

Я не хотіла годувати і утримувати брата, який став власником нерухомості у столиці. Ми посварилися з матір’ю і практично перестали спілкуватися.

Відтоді ми жили своїм життям. Через рік після виселення ми взяли іпотечний кредит і багато часу проводили в орендованих квартирах. Ми не наважувалися на другу дитину через навантаження нашого бюджету кредитом.

Так, ходили чутки про мого брата та мою матір: Григорій одружився на третьому курсі, моя мати пішла на його весілля, він знайшов роботу, жив із дружиною, почав пересилати гроші моїй матері, а потім народилася дитина. Як тільки Григорій почав допомагати їй фінансово, мама залишила другу роботу.

Але мене це не обходило. Було трохи образливо, бо мені ніхто не допомагав, коли я вчилася. Я обрала університет у нашому місті, працювала, доглядала також за братом. Ніхто мені не купував квартиру, не підтримував мене.

Це не означало, що я і моя мати зовсім не спілкувалися. Ми зустрічалися, переважно випадково, я відвідувала її в лікарні, коли вона хворіла. Після продажу квартири та від’їзду Григорія моя мати бачила внучку, можливо, п’ятнадцять разів.

Минуло тринадцять років після продажу бабусиної квартири. Мій брат майже став на ноги, у нього двоє дітей, квартира в Києві, де була його кімната, взяв також іпотеку.

Він уже два роки не може допомагати моїй матері. Вона нещодавно вийшла на пенсію. У мене та мого чоловіка все добре: ми погасили іпотеку півтора року тому, нашій дочці шістнадцять, у нас обох стабільна робота, а мій чоловік має непогану кар’єру за мірками нашого міста.

Ми жили б і були б щасливі, якби не моя мама.

Не знаю, які казки розповідав їй Григорій, але матір була впевнена, що як тільки вийде на пенсію, син забере її до Києва. Поруч були б онуки, забезпечені проживання в квартирі сина, її пенсія та гроші на погашення іпотеки. Заможна й задоволена старість. Але була проблема: у Києві вона нікому не потрібна.

Мама приїхала до нас. Плакала, що для Григорія зробила все, навіть пожертвувала стосунками зі мною. І він забув про це все. І про те, як мама тяжко працювала, щоб Григорій міг спокійно вчитися і ні про що не думати.

І про кімнату, яку купила йому мати, викинувши старшу дочку і внучку, теж забув. І ні, мама зовсім не потребувала від нас грошей. Їй була потрібна сім’я і внучка.

Ох, мама переплутала дітей. Моя дочка, яка виросла без бабусиного тепла та ніжності, тепер не прагне бабусиного товариства. У неї своє життя: школа, друзі та хлопець, кіно та кафе, підготовка до іспитів та вступ до університету. Там немає місця для бабусі.

Мій чоловік категорично проти присутності моєї матері в нашому домі. Він добре пам’ятає, як ми пакувалися з трирічною дочкою на її прохання.

А я… я давно не тримаю зла на неї. Мені її шкода. Усі ці роки вона все робила для Григорія, жила для нього, працювала по шістнадцять годин на добу, щоб він не голодував у столиці. Увесь час, який моя мати могла б присвятити своєму життю, вона робила все для нього.

Останнім часом ми часто бачимося лише вдвох, моя сім’я не хоче її відвідувати. Я дивлюся на неї, розмірковую, як уникнути її помилок. У цьому сенсі мені легше: у мене одна дитина, і немає нікого, кого я могла б виділити улюбленцем.

Нещодавно вона сказала мені, що її життя було змарноване. Що народила двох дітей, не спала ночами, носила горщики, любила… Але все це даремно: тепер вона нікому не потрібна.

Я не хочу цього, не хочу повторити її долю. Колись я жаліла, що моя дочка ніколи не мала брата чи сестри, але тепер вважаю це благословенням.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

18 − п'ять =

Також цікаво:

З життя22 хвилини ago

Три жінки на межі конфлікту

Мама, свекруха і я на межі — Ти впевнена, що дитині не зашкодить, якщо ти їстимеш буряк? — запитала свекруха,...

З життя1 годину ago

Будинок на межі невідомості

Будинок на краю болота Оксана стояла серед зарослого подвір’я, по пояс в лободі й кропиві, і дивилася на похилену хатину...

З життя1 годину ago

Дитина на вулиці: голоси, що ведуть у небезпеку

Ходили собі люди вулицею й помітили дитину. Викликали поліцію. Дівчинка шепнула офіцеру, що голоси наказали йти — й показала на...

З життя2 години ago

Одна на вирішальному бою

Українських маяків Оксана вперше побачила маяк у книжці, коли їй було п’ять. На малюнку він стояв самотній і високий, а...

З життя2 години ago

Чекаючи на тишу, натрапляю на шум

Чекаю тиші, а отримую галас — Марічко, я ж просила — тільки наша родина! — Оксана, стоячи біля плити, обернулася...

З життя3 години ago

Непройдений тест на зв’язок

**Щоденник** Я розмішувала молоко у дитячій каші, коли Іван намагався з кубиків збудувати «найвищий у світі ліфт». За столом покхилювала...

З життя3 години ago

Я посадила дерево замість нас обох.

Вона не встигла посадити дерево. Я зробила це за нас Оксана сиділа за старим дерев’яним столом у вітальні, тримаючи в...

З життя4 години ago

Солодкі і гіркі розчарування

“Торт та інші розчарування” Олена збивала крем на бісквіт, її рухи були точними, як у годинникаря. Торт для Соломії, її...