Connect with us

З життя

Коли третя донька збиралася заміж, робота не закінчувалася.

Published

on

Оксана важко працювала, тому що незабаром її третя донька мала вийти заміж. У роботі панували чутки, але жінка намагалася їх ігнорувати. Вона вже давно знала правду. Сама вдруге заміж не вийшла, оскільки присвятила своє життя вихованню доньок і онуків.

Чоловік Оксани пішов з життя дуже швидко, залишивши її з трьома доньками. Можна собі уявити, яким було тоді її життя: вона майже не спала, працювала на двох роботах, мала на собі безліч домашніх обов’язків — прибирання, приготування їжі, а враховуючи те, що Оксана жила в селі, то і робота в саду й на господарстві додавала клопоту.

Життя Оксани стало трохи легшим, коли її старша донька досягла 10-річного віку. Донька допомагала матері наглядати за двома молодшими сестрами і навіть залишалася з ними вдома під пильним оком сусідки Марії. З частиною обов’язків Оксана могла розлучитися, тому трохи перепочити. Роки минали, доньки були вже майже дорослі та освічені. Настав час, коли дівчата самі почали ухвалювати рішення про своє майбутнє і шукати своїх других половинок.

Одного разу старша донька оголосила, що збирається вийти заміж. Оксана була дуже щаслива і нетерпляче чекала на зустріч з майбутнім зятем, про що попросила доньку. Андрій, майбутній зять, також дуже вподобав свою майбутню тещу.

— Виходь, донечко, за нього, це чудова людина! — підбадьорювала жінка доньку.

Мало хто знає, як багато сил було вкладено матір’ю у весілля улюбленої доньки. Весь літній сезон вона працювала на збиранні буряків, щоб виплатити борги, узяті на організацію весілля.

Наступного зятя привела донька Олеся. Мати була рада, що друга донька почне своє нове життя, і знову почала відкладати гроші на чергове весілля.

Коли в селі почали ходити чутки, що незабаром третя донька Ганна вийде заміж, жінки на роботі почали жартувати над Оксаною. Одна з колег сказала їй прямо:

— Добре робиш, що так швидко видаєш доньок заміж. Ти ще молода, сама когось знайдеш.

— Я нікого не видаю поспіхом заміж. Я сама виховала своїх доньок і рада, що у них добрі чоловіки, а доля їм усміхнулася. Залишилося, щоб молодша донька вийшла заміж, і я зможу спокійно жити для себе. Виконала свій материнський обов’язок, який зрозуміє лише любляча мати.

Незабаром у домі Оксани знову зазвучала весільна музика, а всі родичі зібралися разом. Не потрібно було, щоб мати знову позичала гроші, адже старші сестри Ганни вже устаткували своє життя і допомогли матері з організацією весілля молодшої сестри.

Зараз Оксана на пенсії. Вдруге заміж вона так і не вийшла, бо присвятила своє життя благу доньок і онуків. Тепер на кожне свято в її домі збирається вся родина. Жінка дуже щаслива, лише шкодує, що немає біля неї її чоловіка, який завжди мріяв мати сина, а тепер у нього їх аж троє. Щастя доньок відшкодувало роки важкої праці та зусиль, вкладених, щоб забезпечити їм найкраще майбутнє.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × 5 =

Також цікаво:

З життя3 години ago

The Bank of the Man No One Noticed

THE BENCH OF THE MAN NO ONE SAW Each morning, as the first sunlight brushed the rooftops of the city,...

З життя3 години ago

The Bank of the Man Nobody Noticed

The Bank of the Man No One Noticed Each morning, as the first rays of sunlight brushed the rooftops of...

З життя5 години ago

The Cat Who Waited Until the Very End

In a small café tucked away on Burton Street, nestled among old red-brick buildings and narrow alleyways, theres barely room...

З життя6 години ago

The Cat Who Waited Until the Very End

In a cosy little café tucked away on Burton Street, nestled between old red-brick buildings and narrow alleyways, there was...

З життя7 години ago

The Silent Battle: A Hidden Struggle Unveiled

Emily lingered by the living room window for a few extra moments, cradling a cup of tea that had long...

З життя8 години ago

The Silent Struggle: A Battle Unheard

**THE SILENT STRUGGLE** Eleanor lingered by the sitting room window, cradling a cup of tea gone cold, watching the dusk...

З життя8 години ago

I know they’re my children,” he murmured without lifting his gaze. “But… I can’t explain why—there’s just no bond between us.

“I know they’re my children,” he murmured without looking up. “But… I can’t explain why, theres just no bond between...

З життя9 години ago

Every afternoon, as he left high school, Thomas walked along the cobbled streets with his backpack slung over one shoulder and a wildflower carefully cradled between his fingers.

Every afternoon after leaving secondary school, Thomas walked along the cobbled streets with his backpack slung over one shoulder and...