Connect with us

З життя

Як моя сестра передала спадщину своїй дочці, я попереджала її багато разів

Published

on

В коли моя сестра передала своє майно в дар своїй доньці, я багато разів казала їй: «Ти ж мудра жінка, Марійко. Я стільки всього бачила в житті, але знаєш, як буває. Часом діти доглядають батьків до останку, а часом їм тільки спадщина потрібна. Якщо ти зараз віддаси свою квартиру, на старість можеш залишитися без даху над головою. Обміркуй це». Сестра сміялася і віддала квартиру доньці, бо син жив далеко. Сім років сестра жила у своїй квартирі, аж доки Євдокія не розтратила майно.

Коли сестра вирішила подарувати своє майно доньці, я сказала їй: «Ти мудра жінка, Марійко. В житті всяке буває, якось обережніше треба. Буває, діти доглядають до останку, а інколи – лише спадщина цікавить. Подумай, якщо зараз віддаси квартиру, на старість можеш залишитися без притулку».

Ніколи не забуду, як сестра дивилася на мене, коли я це говорила. Вона довго сміялася, а згодом навіть образилася. Як я могла таке казати про її доньку, яку знаю з дитинства. Я намагалася пояснити, що мої наміри добрі. Справа не в тому, що Євдокія була поганою людиною, але в житті буває різне, не варто так легко віддавати своє.

Сестра мене не послухала і передала спадок доньці, бо не хотіла, щоб квартира дісталася сину, який живе з дружиною далеко і давно не відвідує матір.

Перші сім років Марійка жила в своїй улюбленій квартирі. Потім Євдокія заявила, що планує продати житло, щоб відкрити свій бізнес. Вирішила на час орендувати невелику однокімнатну квартиру для неї і матері. Марійка не була в захваті від цієї новини, але не заперечувала доньці. Одного дня, донька повідомила, що її бізнес занепав, довелося позичати гроші і вона в боргах. Тому вирішила тимчасово поїхати за кордон, не рахуючись з думкою матері.

Поки донька була за кордоном, син вирішив підтримати матір певною сумою, але повторював, що більше нічого не може зробити. Гроші швидко закінчилися і залишилася тільки невелика пенсія Марійки.

Одного дня сестра приїхала до мене в село. Просила, щоб я виділила їй хоч маленьку кімнату в своєму домі, а коли донька повернеться, забере її в місто. Проте я добре знала, що Євдокія ніколи не забере матір. Їй це не потрібно. Бачила, як боляче Марійці. Хотіла прийняти її, але мої діти були проти. Казали, що не хочуть доглядати за чужою старенькою, бо вся відповідальність ляже на їхні плечі.

Я запросила сестру додому, нагодувала її. В її очах постійно був смуток. Вона не усвідомлювала, яку помилку зробила, передавши квартиру доньці. І хоча я застерігала її. Вона глибоко вірить, що Євдокія повернеться і забере її з собою.

Зараз намагаюся знайти розв’язання цієї ситуації. З одного боку, розумію своїх дітей, але з іншого — шкода мені Марійку.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

18 + 7 =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Він не мій син

«Це не мій син», – холодно оголосив мільйонер, його голос лунав у мармуровому холі. «Збирай речі та виходь. Обоє.» Він...

З життя2 години ago

Подарунок, що зіпсував усе

Сьогодні дуже важкий день. Лежав, згадував, як усе почалось… “Олено! Олено, де ти ходиш?!” – кричав я з вітальні. “Іди...

З життя4 години ago

Він насміхався: ‘Ти навіть не можеш йти!’ — Але один її крок змінив усе

“Ти навіть ходити не можеш!” — він насміхався, але вона зробила один крок, і все змінилося. Він продовжував: “Ну… твоя...

З життя5 години ago

Наречена без нареченого

Сьогодні був найдивніший день у моєму житті – я був на весіллі, де не було нареченого. Моя сестра Зоряна стояла...

З життя8 години ago

Він пішов — і став ближчим

Ярослав вийшов із хати — і раптом опинився ближче. — Не смій мені читати моралі! — голос Оксані був гострим,...

З життя11 години ago

Жінка, яка була мені матір’ю

Олеся стоїть біля кухонного вікна, жуючи чорствий хліб з маслом і дивлячись на подвір’я сусідки. Ранок похмурий, дощовий — немов...

З життя12 години ago

Вона схилилася біля його столу, обіймаючи свою дитину — її слова вразили його до глибини душі

Місто жило вечірнім диханням — сигнали машин, кроки по бруківці, сміх із кав’ярень, де миготіли гірлянди. Біля столика №6, перед...

З життя14 години ago

Непересічна доброта: вагітна Cleaner допомогла бездомному!

Так от, ранкова метушня біля Хрещатика мала свій ритм: тупіт підборів по бруківці, ревні клаксони вгорі над переходом, далекий скрегіт...