Connect with us

З життя

Коли моя сестра передала спадок дочці, я попереджала її багато разів

Published

on

Коли моя сестра вирішила подарувати майно доньці, я сказала їй багато разів: «Ти розумна жінка, Марійко. Я бачила багато в житті, але знаєш, як воно буває. Інколи діти дбають про батьків до останнього, а іноді їх цікавить тільки спадок. Якщо зараз віддаси свою квартиру, на старість можеш залишитися без даху над головою. Подумай про це». Сестра сміялася і передала квартиру доньці, бо син жив далеко. Протягом 7 років сестра жила у своїй квартирі, але потім Євгенія розтринькала спадок.

Коли моя сестра вирішила передати своє майно доньці, я сказала їй: «Ти розумна жінка, Марійко. Я багато чого бачила у житті, але знаєш, як воно буває. Іноді діти дбають про батьків до останньої миті, але іноді їх цікавить лише спадок. Якщо віддаси квартиру зараз, на старість можеш залишитися без даху над головою. Подумай про це».

Я ніколи не забуду погляд сестри, коли це казала. Вона довго сміялася, а потім навіть образилась. Як могла я так говорити про її доньку, яку знала з дитинства? Я намагалася пояснити, що маю добрі наміри. Не в тому річ, що Євгенія була поганою людиною, але життя різне, не варто було так легко віддавати свою квартиру.

Сестра не послухала мене. Вона передала спадок доньці, оскільки не хотіла, щоб квартира дісталася синові, який з родиною жив далеко і вже багато років не відвідував матір.

Перші 7 років Марійка жила в улюбленій квартирі. Потім Євгенія повідомила, що планує її продати, аби відкрити власну справу. Вирішила на той час винайняти для себе та матері маленьку однокімнатну квартиру. Марійка не була рада такій новині, але не перечила доньці. Одного дня донька повідомила, що її бізнес зазнав краху, вона мусила взяти кредит і опинилася у боргах. Тому вирішила на певний час виїхати за кордон, не зважаючи на думку матері.

Коли донька була за кордоном, син вирішив підтримати матір деякою сумою грошей, але повторював, що більшого зробити не може. Гроші швидко розійшлися, і залишилася лише невелика пенсія Марійки.

Якось сестра приїхала до мене в село. Просила виділити їй хоча б маленьку кімнату в моєму будинку, а коли донька повернеться в країну, забере її до міста. Але я знала, що Євгенія ніколи не забере матір. Їй це було нецікаво. До того ж я бачила печаль Марійки. Я хотіла забрати її до себе, але мої діти були проти. Вони казали, що не хочуть доглядати стару незнайому людину, адже колись вся опіка впаде на їхні плечі.

Я запросила сестру до хати, нагодувала. Вона постійно мала смуток в очах. Вона не усвідомлювала, яку помилку зробила, віддавши доньці квартиру. А я ж її попереджала. Вона глибоко вірить, що Євгенія повернеться і забере її до себе.

Тепер я шукаю рішення цієї ситуації. З одного боку, я розумію своїх дітей, але з іншого, мені шкода Марійки.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × 1 =

Також цікаво:

З життя28 хвилин ago

Він не мій син

«Це не мій син», – холодно оголосив мільйонер, його голос лунав у мармуровому холі. «Збирай речі та виходь. Обоє.» Він...

З життя1 годину ago

Подарунок, що зіпсував усе

Сьогодні дуже важкий день. Лежав, згадував, як усе почалось… “Олено! Олено, де ти ходиш?!” – кричав я з вітальні. “Іди...

З життя3 години ago

Він насміхався: ‘Ти навіть не можеш йти!’ — Але один її крок змінив усе

“Ти навіть ходити не можеш!” — він насміхався, але вона зробила один крок, і все змінилося. Він продовжував: “Ну… твоя...

З життя4 години ago

Наречена без нареченого

Сьогодні був найдивніший день у моєму житті – я був на весіллі, де не було нареченого. Моя сестра Зоряна стояла...

З життя7 години ago

Він пішов — і став ближчим

Ярослав вийшов із хати — і раптом опинився ближче. — Не смій мені читати моралі! — голос Оксані був гострим,...

З життя10 години ago

Жінка, яка була мені матір’ю

Олеся стоїть біля кухонного вікна, жуючи чорствий хліб з маслом і дивлячись на подвір’я сусідки. Ранок похмурий, дощовий — немов...

З життя12 години ago

Вона схилилася біля його столу, обіймаючи свою дитину — її слова вразили його до глибини душі

Місто жило вечірнім диханням — сигнали машин, кроки по бруківці, сміх із кав’ярень, де миготіли гірлянди. Біля столика №6, перед...

З життя13 години ago

Непересічна доброта: вагітна Cleaner допомогла бездомному!

Так от, ранкова метушня біля Хрещатика мала свій ритм: тупіт підборів по бруківці, ревні клаксони вгорі над переходом, далекий скрегіт...