Connect with us

З життя

Чиє це житло? Сплатіть оренду!

Published

on

Вас турбує чужа квартира? Сплачуйте за оренду!

– Весілля моєї доньки під загрозою. Ми посварилися з майбутнім зятем, бо він відмовляється прийняти подарунок. До весілля залишилося два тижні, а він влаштовує сварки. Не знаю, чим це скінчиться, але мені шкода моєї доньки.

– Чому він свариться?

– Не повіриш, через квартиру. Мій чоловік і я вирішили порадувати молодят, зібрали всі наші заощадження та купили квартиру як весільний подарунок. Я мала продати дачу та гараж, щоб вистачило на все. Нерухомість була зареєстрована на доньку. Яке значення має, на кого?

– Це точно…

– Разом з чоловіком вважаємо, що вчинили правильно. Квартира, звісно, порожня. Потрібно зробити ремонт і обставити її меблями, але в нас уже немає заощаджень. Чоловік сказав зятю, що разом упорядкуємо все крок за кроком, щоб вони могли швидше заселитися, але Андрій не хоче там робити ремонт!

– Чому?

– Вважає, що це чужа квартира. Не хоче вкладати в нерухомість, до якої він не має жодного стосунку. Сказав, що ми маємо самі зробити ремонт. Можливо, купить дрібниці, але не збирається витрачати більші суми.

– А не можуть поселитися без цих ремонтів? У сирому стані?

– Ні, квартира зовсім порожня. Крім того, необхідно змінити сантехніку, електропроводку, підлогу і стіни вирівняти. Вікна старі, тому їх краще демонтувати. Ну і обробка повинна бути хоча б мінімальною.

Я сама не стала б жити у таких умовах, хоча не потребую великої розкоші. Як молоді можуть жити у такому стані? Вони будуть соромитися. Зять працює у великій компанії, отримує гарну зарплатню, але шкодує грошей. Наполягає, що хоче відкладати на своє житло, щоб не залишитися без даху над головою.

Хоче отримати все готове. Вимагає від нас купити квартиру і зробити ремонт за наш рахунок. Ну що ж, якщо він вважає, що квартира чужа, нехай платить оренду. Якщо у нас немає нормальних стосунків, нехай так буде. Я йому це сказала, і найцікавіше те, що він посміхнувся і погодився. Зобов’язується щомісяця сплачувати сімсот гривень. Не більше, бо квартира не придатна для життя.

– А що каже твоя донька?

– Дуже переживає, постійно плаче. Вона його дуже любить і не може витримати цю ситуацію. Їй уже не потрібна квартира, не потрібні жодні ремонти, хоче, щоб усе було як раніше. Мені ж не подобається, що людина не хоче інвестувати в сім’ю. Що буде далі? Ще не одружився, а вже думає про розлучення і поділ майна.

Чи вважаєте ви, що Андрій повинен вкластися в квартиру своєї дружини? Він планує там жити, мати дітей, влаштуватися. Кому яке діло, хто офіційний власник? А можливо, його думка логічна? Що б ви зробили, якби були на його місці?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

8 − три =

Також цікаво:

З життя17 хвилин ago

Не треба цього, я одружений і люблю свою дружину

— Олю, усе це непотрібно. Я одружений і кохаю дружину, — промовив він заготовлену фразу. Роман із Соломією прожили разом...

З життя19 хвилин ago

Друге життя

**Друге дихання** Микола не був красенем, як Тарковський. Працював звичайним інженером на тракторному заводі. Не пив… ну, хіба що по...

З життя1 годину ago

Друге життя

**Друге дихання** Микола не був красенем, як Тарас Шевченко. Він працював звичайним інженером на заводі тракторів. Не пив, хіба що...

З життя1 годину ago

Ти — моє все

3 липопада. Сьогодні якось особливо сумно. Ніби щось нагадало мені про Олега й Олену, які колись жили в одному будинку,...

З життя2 години ago

Чи це лише уявлення, або ми знову разом? – Настя притиснулась до нього

— Це мені здалося, чи ми знову разом? — Соломія притиснулася до Тарасика. — Ну як? Вроді нічого, правда? —...

З життя2 години ago

Ти – моя всесвітня радість

Ти — мій світ Дмитро й Олеся жили в одному будинку, в одному під’їзді, на п’ятому поверсі. Дмитро перейшов у...

З життя3 години ago

Повернення додому

**Повернення** — Оленко! Де ти? Оленко! — Марійка вбігла в хату, оглянула порожню кімнату й вискочила на ґанок, стукотять підборами...

З життя4 години ago

Зустрівши її вперше, разом іди, – промовив Ігор до собаки. – Я буду сумувати

— Ти зустрів її першою, з нею й іди, — сказав Тарас псові. — Я буду сумувати. Електричка почала гальмувати....