Після завершення роботи вирішили відзначити це з друзями: запросили близьких на суботній пікнік.

Після завершення робіт ми вирішили відзначити це з нашими друзями. На суботній пікнік ми запросили близьких друзів та родичів. Прийшло близько двадцяти осіб. Ми чудово провели час, грали пісні на гітарі, сміялися та згадували минуле. В підсумку, я був радий, що нам вдалося створити наш простір, а наші близькі долучилися до святкування.

У нас є невеликий будинок у селі під Львовом – спадок моєї дружини. Багато років на початку весни ми їдемо туди і живемо все літо аж до перших заморозків. Звичайно, можна було б лишитися і на зиму, але в місті нам комфортніше. Ми любимо жити ближче до природи, дихати свіжим повітрям і насолоджуватися тишею.

Ми маємо там невеликий город, де вирощуємо помідори, огірки, полуниці, вишні, порічки, малини, цибулю, кабачки, зелень, моркву, буряки та аґрус. Моя дружина за цим доглядає, а я поступово приводжу будинок до ладу і опікуюся курчатами, яких вирощуємо влітку.

Минулого року я вирішив збудувати альтанку, щоб мати місце для відпочинку в спеку і для барбекю.

Звісно, важко все це зробити самому. Дружина допомагає, наскільки може, але вона також зайнята садом і домашніми справами. Ми вирішили попросити друзів про допомогу, зателефонували майже всім, але вони були зайняті, хоча й на пенсії. Навіть на вихідні ніхто не міг виділити кілька годин. Це було трохи неприємно, але ніхто нам нічого не винен, не зобов’язаний допомагати.

Після закінчення робіт ми вирішили відзначити це з нашими друзями. На суботній пікнік запросили близьких знайомих та родичів. Прийшло близько двадцяти людей. Ми дуже добре відпочили, грали на гітарі, сміялися і згадували.

У підсумку, я був задоволений, що ми змогли облаштувати наш простір, а наші близькі святкували з нами.

– Я дуже радий, що ми з дружиною могли вас сьогодні прийняти, але вже час закінчувати!

І почалось. Майже все минуле літо хтось нас відвідував. Одні приїздили з онуками на два дні, а залишались значно довше. Одночасно могли прийняти п’ятеро людей. Хтось приїздив, хтось від’їжджав. Звісно, привозили щось із собою, купували їжу, але всі приїжджали відпочити та на відпочинок.

Ми хотіли залишитись одні, були втомлені постійними відвідинами. Дружина соромилась сказати їм прямо, бо це друзі, а не чужі. Особливо, коли в такій ситуації навіть не знаєш, що сказати. Ми втомилися від вас, повертайтеся до себе? Звісно, цього ніхто не скаже.

Тоді я вирішив взяти ініціативу на себе. Якось ввечері, коли у вітальні було багато людей, я розповів їм про наші плани. Сказав, що хочу зробити ставок і описав весь план роботи, після чого додав:

– Оскільки наш будинок ніколи не пустує, мені не потрібно шукати помічників. Все зробимо разом. Думаю, що почнемо вже наступного тижня. Ви плануєте провести у нас відпустку, тож нас вже кілька, а хто приїде, той допоможе. Гарно буде відпочивати на заході біля води.

Після моїх слів у будинку запанувала тиша. Усі з притворною усмішкою казали, що звісно приїдуть і допоможуть, але через деякий час будинок став порожній.

Лише наступного дня приїхав син найкращого друга. Він почув про плани і зголосився допомогти, бо працює віддалено. Отож він і я поволі побудували той ставок.

Тепер у нас тихо. Друзі з якоїсь причини навіть не приїжджають на свята. Але нарешті у них прокинулося сумління.