Connect with us

З життя

Батьки сказали, що дадуть нам гроші, але за однієї умови: моя мама має дати стільки ж.

Published

on

Під час святкування за столом чоловік підняв тему побудови нового дому, адже більше не хотів жити з батьками. Свекри сказали, що дадуть нам гроші, але за однієї умови. Моя мама повинна дати стільки ж. Саме в той момент випливла моя таємниця. Я давно мала розповісти про це чоловіку, але ніяк не могла знайти нагоди, тепер він хоче зі мною розлучитися.

Перед святами між мною та моїм чоловіком виникло серйозне непорозуміння. Все зайшло так далеко, що чоловік зажадав розлучення. Ми зібралися всією сім’єю за святковим столом, і він почав обговорення про будівництво нового будинку. Йому вже набридло жити з батьками. Саме тоді випливла моя таємниця, яку я мала розповісти йому раніше, але не знаходила слушного моменту.

Я завжди жила з мамою і бабусею, батька в мене не було. Бабуся з мамою мешкали у двокімнатній квартирі, згодом поміняли її на дві окремі, з невеликим доплатом.

Я поїхала навчатися. Одну квартиру оформили на мене, мама хотіла, щоб у мене було щось своє, за що я їй безмежно вдячна. Я здавала своє житло в оренду, а з грошей оплачувала навчання в університеті.

Після весілля ми оселилися з батьками мого чоловіка, а мою квартиру я продовжувала здавати, а гроші відкладала на банківський рахунок. Я не розповідала про це чоловіку, хотіла колись зробити йому сюрприз.

Коли чоловік розповів батькам про будівництво будинку, вони погодилися дати нам гроші за умови, що моя мама дасть стільки ж.

Я мала б погодитися, а мамі дати зібрані мною гроші, щоб це виглядало, ніби вона їх зібрала. Але я розповіла про все: про гроші і квартиру. І зрозуміла, що це був не найкращий момент для зізнання. Що ж там діялося! Свекруха одразу заявила, що ми мали жити там після весілля, а не у них.

Чоловік обурився, що я приховала існування цієї квартири. Він сказав, що ніколи не зможе мені довіряти. Ми посварилися, я зібрала речі і поїхала до мами. Через деякий час я запропонувала чоловіку пожити в моїй квартирі або продати її, а за виручені гроші збудувати дім, але він відмовився. Сказав, що ніколи цього не зробить, і більше не хоче мене бачити.

Я не розумію, чи зробила таку вже велику помилку, щоб отримати таку віддачу? І так, ця квартира, ці гроші, все це було б спільним. Я не хочу просити і принижуватися ні перед чоловіком, ні перед його батьками. Мама хвилюється, вважає, що це все через неї, що треба було одразу сказати правду, принаймні чоловіку, якщо не його батькам. Але що тепер обговорювати.

Мама була настільки стурбована, що вчора зібралася і поїхала до сватів, але ті навіть не впустили її на поріг, сказавши, що ми брехуни і не хочуть з нами мати нічого спільного.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять − 8 =

Також цікаво:

З життя14 хвилин ago

Якось вийшло незручно

Це було дуже незручно… — Як то я його дружина? — У самому прямому сенсі. Принаймні, юридично — можу навіть...

З життя1 годину ago

Чому ти зрадила мене у спині?

— Привіт, Мар’яно. Скільки вже ми з тобою не бачились? П’ятнадцять років? Або більше? — Мабуть, більше. Але ти жодної...

З життя2 години ago

Життя в атмосфері незавершеності

— Мам, а де мої м’які іграшки? — Сола бегло оглянула кімнату, яка за лічені години перетворилася з затишного гніздечка...

З життя3 години ago

Хитрий пророк

– Добрий вечір, громадяни, сусідка знизу поскаржилась на шум і крики з вашої квартири, – на порозі стояв дільничний, –...

З життя4 години ago

Ваш кіт дуже гучний!

— Вимкніть цю диявольську машину! Я через вас спати не можу! — роздався крик за дверима. Потім хтось почав бити...

З життя5 години ago

Ти знайшла своє місце у світі

— Хоча комусь ти виявилася потрібна. — Не потрібен тобі мій син, він тобі життя зламає. — Неправда, Маріє Григорівно....

З життя5 години ago

Відбитки долі

Сьогодні знову поганий день. — Тарасе, ну що тобі бракує? Дивись – українська – двійка, алгебра – ледве трійка, а...

З життя6 години ago

Це все через тебе

— Оленко Петрівно, там на дитячому майданчику якийсь незнайомий чоловік до вашої Соломійки чіплявся. — Як то — чіплявся? Ганнусю,...