Подруга моєї дружини постійно потрапляє в неприємності без жодних зусиль

Леся – найближча подруга моєї дружини, постійно потрапляє в надзвичайно неприємні ситуації, хоча навмисне цього не прагне. Просто в неї невезіння на кожному кроці.

Перший дивний випадок із нею трапився років три тому.

Леся поверталася з роботи о дванадцятій годині ночі, припаркувала автомобіль і, як завжди, квапливо рушила вздовж будинку до дверей під’їзду. Не добігла кількох метрів, коли з темряви вийшли двоє в капюшонах і порадили: Стояти на місці, попросили грошей, коштовностей та інших цінностей, а щоб жертва не почала сперечатися, банда вдарила Лесю по голові.

У підсумку: струс мозку, велика гематома, а також дрібниці — сумочка з важливими документами, грошима, ключами та іншими правами і паспортами. Після того як все сталося, вона подала заяву в поліцію. Правоохоронці неохоче відкрили справу, але майже одразу ж її закрили через “неможливість встановлення винних”.

Лесю це дуже засмутило, і вона не збиралася здаватися, почала обходити сусідів та розпитувати, чи хтось щось бачив або чув.

Нарешті їй пощастило, нашлася людина, у якої тієї ночі під під’їздом стояла машина з увімкненим відеореєстратором, ба більше, ця людина, зрозумівши зранку що до чого, не полінувалася і за власною ініціативою віднесла відео в поліцію (приблизно водночас, коли Леся з перебинтованою головою писала заяву). Це відео, як зауважили поліцейські, було недостатньо якісним, і облич незрозуміло. Так, обличчя мелькнули, коли вони бігли повз машину зі жіночою сумочкою, але які обличчя? Ось якби у хлопців на майках були написані номери паспортів і адреси…

Довелося Лесі змиритися, а відео лишити собі на добру згадку.

Відтоді чоловік намагався зустрічати Лесю біля стоянки, а діти спостерігали у вікно.

Але чоловік теж був зайнятою людиною і іноді приїжджав з роботи ще пізніше.
Не хотілося, але інколи Лесі доводилося самій іти від машини до під’їзду, і зрештою сценарій майже повністю повторився. Відмінності були лише в дрібницях: після чергового удару по голові, жертва не впала відразу, а встигла скористатися газовим балончиком, тож ударів було лише два (другий набагато сильніший за перший).

Поліція, так само не змінила своє ставлення, і цього разу закрила справу ще швидше першої, адже жертва навіть не бачила облич нападників.

Минув ще один нервовий і виснажливий рік, протягом якого чоловік зібрав валізи, попрощався і подався за кордон, а Леся змінила кілька місць роботи, зробила нову зачіску і ремонт у квартирі.

І ось одного разу, наша героїня заїхала на автомийку і упізнала одного зі своїх нападників: було видно, що він добре знає працівників автомийки, і вони його бачили не вперше. Але в поліції сказали: – Навіть якщо це він, у нас немає доказів проти нього, адже відео нечітке, і не зрозуміло: чи бив він вас, чи просто вийшов з під’їзду з битою. І взагалі, чи це він? А встановлювати цілодобову засідку на автомийці для упіймання невідомо кого нам ніхто не дозволить.

Минув ще один яскравий рік, протягом якого повністю уляглися головні болі, ба навіть Леся закохалася в надійну стіну і щасливо вийшла за нього заміж.
І ось, стара, “мертва” справа про пограбування несподівано набрала обертів, і виявилося, що обох нападників швидко затримали, як блох під мікроскопом, і засудили на дванадцять років ув’язнення.

Але, попри те, що життя нібито налагодилося, дрібні кримінальні неприємності постійно знаходили Лесю.

Одного разу ввечері, у годину пік, Леся сильно запізнювалася на важливу зустріч, залишила машину і побігла в метро. І ось, тільки вийшовши на вулицю, вона виявила довгий розріз на улюбленій сумці, а всередині не було гаманця з усіма документами, кредитками та купою грошей на відпустку.

Леся для формальності зітхнула кілька разів і, не гаючи часу, зателефонувала улюбленому чоловікові (на щастя, телефон не вкрали):
– Алло, Зайчику, ти не повіриш, мене знову обікрали, точно не знаю, але, скоріш за все, у метро.

Чоловік заспокоїв:
– Лесю, не хвилюйся, все буде гаразд. Де ти?
– Біля станції “Золоті Ворота”.
– Не вимикайся, швидко заходь назад у метро і, як тільки побачиш будь-якого поліцейського, підійди, дай йому слухавку і розслабся.

Протягом півтори хвилини вона вже сиділа в поліцейському відділку метро, оточена енергійними співробітниками, які настійливо пропонували Лесі чай: зелений, чорний або чорний з бергамотом.

А вже за дві години в двері ввалився якийсь спітнілий, заспаний, але дуже щасливий капітан із жіночим гаманцем у руках.

У гаманці було все, і навіть гроші.

Добре бути заміжньою за генералом поліції.