Connect with us

З життя

Чоловік прийшов у гості, а я в домашньому халаті серед гори картоплі

Published

on

Вона запросила до себе чоловіка, але підготуватися не встигла. Очевидно, задрюкалася. Стоїть на кухні у домашньому халаті, а на столі купа картоплі, яку потрібно чистити.

Тут раптом дзвінок у двері. Він прийшов. Не тримати ж людину на сходах. Довелося відчинити двері в такому вигляді. А чоловік, між іншим, прийшов вперше. Незручно, звісно.
Виспуклася, руками замахала, запросила до кімнати. Сама ж побігла до ванни перевдягатися. Вийшла через п’ять хвилин — чоловіка вже немає. Дива якісь. Невже пішов?

Зазирнула на кухню, а він картоплю чистить. І голову старанно набік схилив. Постояла та й замилувалася, адже це дуже зворушливо. Щось ніжне — у душі.
Приємний чоловік, нічого не скажеш. Тільки милуйся. Штани і светр підібрані за кольором, ніби доповнюють одне одного. Нові шкарпетки — це одразу видно. Охайна зачіска, і запах тонкого, вишуканого чоловічого парфуму.

Після невеликої вечері вирішили прогулятися. Штовхали одне одного плечима в тісній прихожій та сміялися. Потім він величним жестом подав пальто, ніби вона принцеса.
Приємно відчувати себе в центрі уваги. Ти ніби щось тендітне і цінне. Й тебе слід оберігати.
Йдуть вулицею, на невеликих схилах ніжно під локіток підтримує. Двері відчинить і трохи вбік відступить — переходь, будь ласка.

По дорозі надибали квітковий кіоск. Узяв за руку і завів всередину. Продавцеві сказав: «Все, що пані забажає». І пані з ввічливості забажала одну велику червону троянду. Він іронічно всміхнувся. Покачав головою. І через хвилину вручив букет із, мабуть, десятка міцних свіжих квітів.
Знадобилося купити пляшечку сухого вина, невеличкий торт і фрукти.
У магазині не нав’язував свою думку, не ліз з порадами, а стояв трохи осторонь, як паж при королеві. Треба ж, бувають у світі виховані чоловіки. Хто б міг подумати?
Ввечері відчула себе щасливою. Щось надзвичайно радісне раптом навалилося в душу, охопило ніжністю, і серце відгукнулося кришталевим стукотом.
Рідкісний кавалер, наче зі сторінок класичного роману. Іноді з’являлося тривожне питання: чи людина він? Може, ілюзія?
Рухом, наче в танці, розвернув мене, весело зазирнув у очі, посадив на диван. Сильним ловким рухом поставив стіл. Приніс із кухні сухе вино.
Дивовижна інтуїція: не питаючи, здогадався, де стоять бокали.
Бокали блищать, фрукти усміхаються, свічки горять. Поруч галантний чоловік. Що ще потрібно? Нічого не треба. Це вершина, це тріумф щастя, яке тільки може уявити жінка.
У нього затріщав телефон. Ледь скривився, повідомив, що дзвонить мама. З невдоволеним виглядом вийшов у коридор.

Підкоряючись жіночому інстинкту, пішла за ним, непоміченою.
– Так, мамо, звісно, мамо.
І раптом різко: «Та як ти мені набридла! Йди!» І уточнив — куди.
Боже, як страшно стало. Може, садист, може, з психікою щось не так?
Що робити?

Повернувся з чарівною посмішкою, ніби нічого не сталося. Зобразила засмучення. І сказала, що у подруги чоловік запив. Їй, бідолашці, нікуди з дитиною подітися. Приїдуть за пів години. І з прохальним виглядом: «Давай завтра продовжимо наш вечір, гаразд? Я сама засмучена».

Пішов. Не спала всю ніч. Серце гризло незрозуміле відчуття. Вранці написала СМС: «Вибач, але ти мені не сподобався. Без пояснень».

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

15 + 19 =

Також цікаво:

З життя5 хвилин ago

Я не ваша служниця

Мені 62 роки, я живу у Львові й нещодавно пережила ситуацію, яка розбила мені серце. Моя донька, Оксана, та її...

З життя10 хвилин ago

Два роки без звістки від доньки: незв’язаний місток між нашими світами, а мені вже скоро 70

Минуло два роки. З того часу моя донька жодного разу не подзвонила й не надіслала жодного повідомлення. Вона більше не...

З життя28 хвилин ago

Минуло два роки, а від доньки жодного дзвінка чи повідомлення. Чому вона не хоче бачити мене напередодні мого 70-річчя?

Минуло два роки. За цей час моя донька жодного разу не подзвонила, не надіслала жодного повідомлення. Вона більше не бажає...

З життя34 хвилини ago

Я – не ваша обслуга!

Мені 62 роки, я живу у Львові й нещодавно пережила ситуацію, яка розбила мені серце. Моя донька, Оксана, та її...

З життя38 хвилин ago

«Запрет на счастье: История женщины между прошлым и будущим»

**5 марта 2024 года** Меня зовут Ольга Сергеевна, мне 45, и жизнь поставила меня перед выбором, от которого сжимается сердце....

З життя38 хвилин ago

Я не служниця та не доглядальниця

Вісім років тому я опинилася у сні, де все було ніби справжнє, але водночас неможливе. Мені 62, і живу я...

З життя42 хвилини ago

Свекруха помітила зміни: сноха стала доглядати за собою, поки син на роботі

**Щоденник батька** Мене звати Олексій Петрович. Мій син, Андрій, та його дружина, Олеся, завжди здавалися ідеальною парою, але тепер я...

З життя1 годину ago

Сноха змінилася: стала доглядати за собою, а син захоплений роботою і не помічає змін

Мене звати Олена Петрівна. Мій син, Андрій, та його дружина, Катерина, здавалися ідеальною парою, але тепер я відчуваю, що їхній...