Connect with us

З життя

Чоловік прийшов у гості, а я в домашньому халаті серед гори картоплі

Published

on

Вона запросила до себе чоловіка, але підготуватися не встигла. Очевидно, задрюкалася. Стоїть на кухні у домашньому халаті, а на столі купа картоплі, яку потрібно чистити.

Тут раптом дзвінок у двері. Він прийшов. Не тримати ж людину на сходах. Довелося відчинити двері в такому вигляді. А чоловік, між іншим, прийшов вперше. Незручно, звісно.
Виспуклася, руками замахала, запросила до кімнати. Сама ж побігла до ванни перевдягатися. Вийшла через п’ять хвилин — чоловіка вже немає. Дива якісь. Невже пішов?

Зазирнула на кухню, а він картоплю чистить. І голову старанно набік схилив. Постояла та й замилувалася, адже це дуже зворушливо. Щось ніжне — у душі.
Приємний чоловік, нічого не скажеш. Тільки милуйся. Штани і светр підібрані за кольором, ніби доповнюють одне одного. Нові шкарпетки — це одразу видно. Охайна зачіска, і запах тонкого, вишуканого чоловічого парфуму.

Після невеликої вечері вирішили прогулятися. Штовхали одне одного плечима в тісній прихожій та сміялися. Потім він величним жестом подав пальто, ніби вона принцеса.
Приємно відчувати себе в центрі уваги. Ти ніби щось тендітне і цінне. Й тебе слід оберігати.
Йдуть вулицею, на невеликих схилах ніжно під локіток підтримує. Двері відчинить і трохи вбік відступить — переходь, будь ласка.

По дорозі надибали квітковий кіоск. Узяв за руку і завів всередину. Продавцеві сказав: «Все, що пані забажає». І пані з ввічливості забажала одну велику червону троянду. Він іронічно всміхнувся. Покачав головою. І через хвилину вручив букет із, мабуть, десятка міцних свіжих квітів.
Знадобилося купити пляшечку сухого вина, невеличкий торт і фрукти.
У магазині не нав’язував свою думку, не ліз з порадами, а стояв трохи осторонь, як паж при королеві. Треба ж, бувають у світі виховані чоловіки. Хто б міг подумати?
Ввечері відчула себе щасливою. Щось надзвичайно радісне раптом навалилося в душу, охопило ніжністю, і серце відгукнулося кришталевим стукотом.
Рідкісний кавалер, наче зі сторінок класичного роману. Іноді з’являлося тривожне питання: чи людина він? Може, ілюзія?
Рухом, наче в танці, розвернув мене, весело зазирнув у очі, посадив на диван. Сильним ловким рухом поставив стіл. Приніс із кухні сухе вино.
Дивовижна інтуїція: не питаючи, здогадався, де стоять бокали.
Бокали блищать, фрукти усміхаються, свічки горять. Поруч галантний чоловік. Що ще потрібно? Нічого не треба. Це вершина, це тріумф щастя, яке тільки може уявити жінка.
У нього затріщав телефон. Ледь скривився, повідомив, що дзвонить мама. З невдоволеним виглядом вийшов у коридор.

Підкоряючись жіночому інстинкту, пішла за ним, непоміченою.
– Так, мамо, звісно, мамо.
І раптом різко: «Та як ти мені набридла! Йди!» І уточнив — куди.
Боже, як страшно стало. Може, садист, може, з психікою щось не так?
Що робити?

Повернувся з чарівною посмішкою, ніби нічого не сталося. Зобразила засмучення. І сказала, що у подруги чоловік запив. Їй, бідолашці, нікуди з дитиною подітися. Приїдуть за пів години. І з прохальним виглядом: «Давай завтра продовжимо наш вечір, гаразд? Я сама засмучена».

Пішов. Не спала всю ніч. Серце гризло незрозуміле відчуття. Вранці написала СМС: «Вибач, але ти мені не сподобався. Без пояснень».

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × 5 =

Також цікаво:

З життя9 хвилин ago

Як він посмів? Історія тріщини в шлюбі

“Як він сміє? Історія однієї тріщини у шлюбі” – Годі, з мене досить! – гримнув кулаком об стіл Ігор, і...

З життя19 хвилин ago

Як він наважився? Історія однієї тріщини в шлюбі

«Як він сміє?» – сторінка із щоденника «Годі!» – Іван ударив кулаком по столу, аж тарілки дзенькнули. – Щоб більше...

З життя1 годину ago

Татова година: повернення тепла

Усередині магазину біля полиці з хлібом він помітив хлопчика. Той стояв нерухомо, немов вибирав не батони, а чекав когось –...

З життя1 годину ago

Повернення тепла: тато на годину

Олесь помітив хлопчика у магазині біля полиці з хлібом. Той стояв нерухомо, ніби вибирав не буханку, а чекав когось, хто...

З життя2 години ago

Що вона відкрила в ньому через десять років

Що вона в ньому знайшла — через десять років Ми чекали цієї зустрічі, здавалося, цілу вічність. Минуло рівно десять років...

З життя3 години ago

Ніби порожньо, але багато значить

Ніби порожнеча, а значить багато Ольга їхала у тролейбусі №14, що пробирався крізь засніжений Київ. Сіла біля вікна, вп’ялила погляд...

З життя4 години ago

Дочка, про яку ніхто не мав дізнатися

Донька, про яку ніхто не мав знати Оксана не відчувала провини за те, що просто народилася. Але тягар того, як...

З життя5 години ago

Путь к счастью с препятствиями

**Препятствие на пути к счастью** Арина рассталась с парнем, с которым, казалось, пережила немало. Их звали Артём и Арина. Вместе...