Connect with us

З життя

— Гей, ти, негіднику! Швиденько сюди!

Published

on

— Василько! Шкіднику, лісовику! Негайно йди сюди!!!

Баба Ганна звично заметала з підлоги розбиту чашку і продовжувала сварити Василька, заздалегідь знаючи, що той до ранку не з’явиться. Колись, коли Василь був ще молодий і дурний, він прибігав на бабині вигуки. Але, отримавши кілька разів тряпкою і віником по заду, став розумнішим. І тепер за тоном голосу і силою децибелів безпомилково визначав ступінь небезпеки. Коли можна з’явитися ввечері, а коли і через два-три дні.

Цього разу, у гонитві за мишею, він випадково збив зі столу забуту чашку. Минулого — розсипав пакет з крупою, а до цього були ще багато дрібних непорозумінь. І все через шкідливих мишей. Але баба Ганна чомусь продовжувала сварити Василька, хоча, по суті, він тут був ні до чого. Він просто виконував свою роботу і справно звітував, приносячи бабці на подушку задушених мишей, кротів та щурів.

Уранці, прокинувшись і побачивши черговий “звіт”, баба Ганна перехрестилася і завела стару пісню:

— Василько! Шкіднику! Навіщо ти мені це в ліжко знову тягаєш? Вижену, чорт, лісовик!

А побачивши розбиту чашку, закипіла дужче ніж зазвичай. Але для правди треба сказати, що серед людей господиня свого кота нахвалювала. Мовляв, і мишолов відмінний, і чистюля, і ласкавий. Василь намагався не підвести і охороняв невеличкий врожай баби з усією ретельністю. Інакше миші в підвалі знищили б всю картоплю та моркву. Та й крупів би не погребували.

А розбитий посуд та інші клопоти Василь філософськи списував на супутні неминучі втрати.

Того вечора баба Ганна налила в блюдечко молока і довго кликала кота, але він десь загубився і категорично відмовлявся з’являтися:

— Кись-кись-кись, Васю, шкіднику. Куди пропав? Молоко скисне. Ну і чорт з тобою…

Бабка вирішила насмажити собі на вечерю картоплі. Відкрила кришку підвалу і, крекчучи, стала спускатися вниз по сходах. Зігнувшись у три погибелі та прищулено мружачись, вона дісталася відсіку з картоплею. Коли очі звикли до напівтемряви, баба Ганна побачила Василька.

Він судомно дихав. Права передня лапа розпухла, стала вдвічі товстішою за ліву. А поруч на картопляних бульбах лежала велетенька мертва гадюка.

«Боже мій! — охнула баба Ганна, живо уявивши собі, як їй у руку впиваються отруйні зуби. Вже тільки від цього одразу підскочив тиск і серце запульсувало з перебоями. — Васильку, рятівнику мій. Ти що ж, вирішив помирати? Я зараз, зараз. Потерпи. Ах ти, шкіднику, ось же попався. Як же я без тебе?».

Підхопивши кота, баба Ганна вибралася з підвалу, схопила сумку з гаманцем і прямо в тапках побігла до сусіда.

— Павле! Павле! Рятуй! Терміново відвези мене до райцентру.

— Що сталося, баб Ганю? Що за поспіх, на ніч глядячи?

— У ветклініку мені треба. Василька гадюка вкусила. Відвези, Христа Бога молю. Я з тобою потім розрахуюся і за бензин, і за турботу.

— Зараз, баб Ганю. Скажу жінці і поїдемо.

Біля ветеринарної клініки баба Ганна вилізла з машини. Постійно стогнучи і бідкаючись, дістала кота, який важко дихав, звисав як ганчірка, і швидко попрямувала до приймальної.

— Доцю, — звернулася вона до чергової. — Допоможи, будь ласка. Спасіть Василька, а то в мене крім нього і нікого нема.

Побіжного погляду на нещасного кота було достатньо, щоб одразу поставити діагноз.

— Змія? Коли був укус?

— Сьогодні. Але точно не скажу. Я його в підвалі знайшла і одразу до вас.

— Негайно під крапельницю.

Василька віднесли.

Приблизно через двадцять хвилин лікар повернулася до приймальної і звернулася до баби Ганни:

— Давайте оформимо документи. Ви, значить, господиня? Як вас звати?

— Ганна Сергіївна. Коваленко.

— Так, як звати кота? Скільки йому років?

— Василь, йому шість, здається. Ви вже спасіть його, будь ласка. З Васильком я і поговорю, і кіно подивлюся, і взимку з ним тепліше. Знову ж таки, де я ще такого мишолова знайду? Ось і від змії мене спас.

Баба Ганна розплакалася.

— Заспокойтеся. Ми зробимо все, що від нас залежить. Вам доведеться залишити його у нас в стаціонарі на ніч. Завтра приїжджайте, буде зрозуміло що й до чого.

— Доню, скажи, а це дорого?

— Не переживайте. Оплатите тільки за ліки. Я впевнена, все буде добре. Кіт у вас — богатир! Викарабкається.

— А вас як величати?

— Віра Анатоліївна.

— Дай вам Бог здоров’я, Вірочко.

У машині баба Ганна запитала у Паші:

— Паш, ти мене завтра зранку зможеш сюди довезти?

— Баб Ганю, я завтра на роботу в сьомій виїжджаю…

— Ось і я з тобою.

— Та лікарня з дев’яти.

— Нічого, я почекаю.

— Ну гаразд. Завтра підійду.

Наступного дня Віра Анатоліївна, йдучи на роботу, побачила на лавочці біля клініки вчорашню клієнтку. Старенька бабуся з надією піднялася їй назустріч:

— Як там мій шкідник?

— Зараз подивимося.

За пів години баба Ганна, притискаючи до грудей кота, йшла до автобусної зупинки, гладила по голові Василька і приговорювала:

— Ось, Васю, Вірочка сказала, що за три дні будеш як новий. Я тобі сметани куплю. Та не магазинної, а домашньої, і ковбаси. Заслужив. Ти тільки живи подовше, шкіднику ти такий!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × 3 =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

She’s Not Their Mother, These Five… But Who Could Say for Sure…

**Diary Entry 21st of October, 1972** She wasnt theirs by blood, those five But whod ever say it? Ethan lost...

З життя1 годину ago

Mom, Maybe Grandma Should Just Go Get Lost? It’d Be Better for Everyone,” Masha Said Defiantly.

“Mum, maybe we should just let Gran wander off and get lost? Itd be better for everyone,” Lily said, a...

З життя4 години ago

Mom, What If Grandma Just Walked Away and Got Lost? Maybe That Would Be Better for Everyone,” Masha Said Defiantly.

**Diary Entry 12th October** “Mum, maybe we should just let her wander off and get lost. Itd be easier for...

З життя4 години ago

You Said You Married Me Because I Was ‘Convenient’ Today! — So What? — He Shrugged. — Is That a Bad Thing?

You said today you married me because I was convenient! Sophies voice trembled. So what? James shrugged, barely looking up...

З життя7 години ago

You Married Me Because I’m ‘Convenient’! So What? — He Shrugged. — Is That Such a Bad Thing?

“You said today you married me because I was ‘convenient’!” Sophie clenched her fists, her knuckles turning white. Mark shrugged,...

З життя7 години ago

Two Weeks a Cat Kept Coming to the Window. Staff Were Stunned When They Discovered the Reason

**Diary Entry A Guardian in Fur** For two weeks, a cat had been appearing at the window. The staff couldnt...

З життя15 години ago

Two Weeks a Cat Kept Visiting the Window—Staff Were Stunned When They Discovered the Reason

For two weeks, the cat kept appearing at the window. The staff couldnt believe it when they found out why....

З життя15 години ago

Nothing Terrible Happened in the End! Well, It Happens to the Best of Men – Got Carried Away and Couldn’t Stop in Time

“Vicky, really, nothing terrible has happened! Men do this sort of thingthey get carried away, can’t stop themselves in time....