Connect with us

З життя

Паразит ти, леший! Негайно сюди!

Published

on

— Василько! Шкіднику ти, лісова нечисть! Ну, швидко йди сюди!!!

Баба Нюра звично змітала з підлоги розбиту чашку і продовжувала лаяти Василька, заздалегідь знаючи, що той до ранку не з’явиться на очі. Раніше, коли Василь був ще молодим і нерозумним, він прибігав на бабусині крики. Але, отримавши кілька разів мітлою по задку, став розумнішим. І тепер по інтонації та гучності вона безпомилково визначала ступінь небезпеки. Коли можна з’явитися ввечері, а коли краще через пару днів.

Цього разу в погоні за мишею він випадково збив чашку зі столу. Прошлого разу розсипав пакет з крупою, а до цього було ще багато дрібних негараздів. І все через шкідливих мишей. Але баба Нюра чомусь продовжувала лаяти Василя, хоча, по великому рахунку, він тут був ні при чому. Він просто виконував свою роботу і старанно звітував, приносячи бабусі на подушку задушених мишей, кротів і щурів.

Вранці, прокинувшись і побачивши черговий “звіт”, баба Нюра хрестилася і починала свою стару пісню:

— Васильку! Шкіднику! Навіщо ти знову це тягнеш мені в ліжко? Виганю, лісова нечисть!

Побачивши розбиту чашку, запалилася ще більше. Але справедливості заради треба сказати, що серед людей господиня свого кота хвалила. Мовляв, і мишолов першокласний, і чистий, і ласкавий. Василь намагався не підвести і охороняв невеликий садибний урожай старанно. Інакше миші в підвалі знищили б усю картоплю і моркву, та й крупи теж не погребували б.

А розбитий посуд та інші негаразди Василь філософськи сприймав як супутні неминучі втрати.

Того вечора баба Нюра налила в блюдце молока і довго кликала кота, але він десь заховався і категорично відмовлявся з’являтися:

— Кись-кись-кись, Васю, шкіднику. Куди подівся? Молоко скисне. Ну й чорт з тобою…

Бабуся вирішила насмажити на вечерю картопельки. Відкрила кришку льоху і, стогнучи, почала спускатися вниз по сходинках. Зігнувшись і примружуючись, вона дійшла до відсіку з картоплею. Коли очі звикли до напівтемряви, баба Нюра побачила Василя.

Він важко дихав. Права передня лапа розпухла, вдвічі більша за ліву. А поруч на картопляних клубнях лежала велика мертва гадюка.

«Господи! — ахнула баба Нюра, жваво уявляючи, як її в руку встромляють отруйні зуби. Від цієї думки тиск підскочив і серце стало битися з перебоями. — Васенька, мій рятівник. Ти що ж, зібрався помирати? Я зараз, потерпи. Ах ти, шкіднику, як же так сталося. Як же я без тебе?».

Підхопивши кота, баба Нюра вибралася з погреба, схопила сумку з гаманецьом і прямо в тапках побігла до сусіда.

— Пашка! Пашка! Врятуй! Негайно відвези мене до райцентру.

— Що сталося, бабо Нюро? Що за поспіх, серед ночі?

— До ветеринара треба. Василя гадюка вкусила. Відвези, Богом молю. Я з тобою потім розрахуюсь і за бензин, і за турботу.

— Зараз, бабо Нюро. Скажу дружині і поїдемо.

Біля ветеринарної клініки баба Нюра вийшла з машини. Постійно охала і причитала, дістала кота, який важко дихав та висів ганчіркою, і швидко пішла до приймальні.

— Донечко, — звернулася вона до чергової. — Допоможи, будь ласка. Врятуйте Василя, бо у мене крім нього нікого нема.

Біглого погляду на нещасного кота вистачило, щоб одразу поставити діагноз.

— Змія? Коли від був укус?

— Сьогодні. Але точно не скажу. Я його в погребі знайшла і одразу до вас.

— Терміново під крапельницю.

Василя забрали.

Приблизно через двадцять хвилин лікар повернулася до приймального покою і звернулася до баби Нюри:

— Давайте оформимо документи. Ви, значить, господиня? Як вас звати?

— Ганна Сергіївна. Смирнова.

— Так, як ім’я кота? Скільки йому років?

— Василь, йому шість, здається. Ви вже врятуйте його, будь ласка. З Василем я і поговорю, і кіно подивлюсь, і взимку з ним тепліше. Де я ще такого мишолова знайду? Ось і від змії мене вберіг.

Баба Нюра розплакалась.

— Заспокойтеся. Ми зробимо все можливе. Вам доведеться залишити його у нас у стаціонарі на ніч. Завтра приїжджайте, буде зрозуміло: що і як.

— Донечко, скажи, а дорого це?

— Не хвилюйтесь. Заплатите тільки за ліки. Я впевнена, все буде добре. Кіт у вас — справжній герой! Здоров’я вам, Верочко.

В машині баба Нюра запитала у Паші:

— Паш, ти мене завтра с ранку зможеш сюди довезти?

— Бабо Нюро, я завтра на роботу в сім виїжджаю…

— От і я з тобою.

— Але ж лікарня з дев’яти.

— Нічого, я почекаю.

— Ну добре. Завтра під’їду.

Наступного дня Віра Анатоліївна, йдучи на роботу, побачила на лавочці біля клініки вчорашню клієнтку. Старенька бабуся з надією піднялась назустріч:

— Як там мій шкідник?

— Зараз подивимося.

За півгодини баба Нюра, притискаючи до грудей кота, йшла до автобусної зупинки, гладячи Василя по голові і приговарюючи:

— Ось, Васю, Вірочка сказала, що через три дні будеш як новенький. Я тобі сметани куплю. Та не магазинної, а домашньої, і ковбаси. Заслужив. Тільки живи довше, шкіднику ти такий!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

7 + шість =

Також цікаво:

З життя11 хвилин ago

Shut Up!” The Man Roared, Hurling the Suitcase to the Floor. “I’m Leaving You and This Miserable Swamp You Call a Life

“Shut it,” the husband snapped, tossing his suitcase to the floor. “I’m leaving you and this swamp you call a...

З життя3 години ago

Alright, lads, fishing can wait,” Victor decided, grabbing the landing net. “We’ve got to save the poor bloke.

“Alright, lads, the fishing can wait,” decided Victor, grabbing the fishing net. “Weve got to rescue the poor thing.” Victor...

З життя3 години ago

Alright, lads, fishing can wait,” Victor decided, grabbing the landing net. “We’ve got to save the poor soul.

“Alright, lads, the fishing can wait,” Victor decided, grabbing the landing net. “Weve got to rescue the poor thing.” Victor...

З життя4 години ago

While His Wife Worked, He Cared for His Sick Mother—Until She Caught Him Buying Flowers for Another Woman

Margaret couldnt recall the last time shed felt so rested. Her business trip had been delayed by a few hours,...

З життя5 години ago

Little Girl, Who Are You With?” I Asked.

“Hey, who are you looking for?” I asked. A little girl, about six years old, stared up at me with...

З життя6 години ago

Who Are You With, Little Girl?” I Asked.

The little girl looked up at me with wide, anxious eyes. “Excuse me, miss,” she whispered, “have you seen my...

З життя7 години ago

The Child Who Wouldn’t Speak… Until She Came Along

The Child No One Could Make Speak… Until She Came Along Lillian’s mother had been poorly for years. Every day...

З життя7 години ago

The Lonely Cleaning Lady Found a Phone in the Park – What She Saw When She Turned It On Left Her Stunned

The solitary street sweeper found a phone in the park. Switching it on, she stood frozen for a long time....