Загадкова знахідка під ванною

Віднайдена захованка під ванною

Тиждень, проведений у ліжку з температурою і кашлем, залишився позаду. Марина потягнулася в постелі й усміхнулася. Вперше за довгий час вона відчула себе по-справжньому добре. Ранок почався зі сонячного проміння, яке просочувалося крізь штори. Марина була сповнена енергії та рішучості.

— Ну що ж, час пити каву та братися за прибирання! — весело сказала вона собі, підводячись з ліжка.

На кухні її чекав чоловік, Сергій, який вже пив каву та гортав новини на своєму старому ноутбуці.

— Доброго ранку, — пробуркотів він, не відриваючи очей від екрану.

— Доброго! — радісно відповіла Марина. — Сьогодні я почуваю себе на мільйон! Вирішила влаштувати генеральне прибирання. Ванну приберу новим засобом, який купила перед хворобою.

Сергій лише кивнув, явно не поділяючи її ентузіазму.

— Може в інший день? Чому саме в мій вихідний? Ти ж і мене зараз залучиш, а я відпочити хотів…

— Не хвилюйся, милий, мого ентузіазму вистачить на нас двох! — запевнила його Марина, допиваючи каву та доїдаючи тост з авокадо.

Вона наспівувала собі під носа, вдягаючи гумові рукавички. Як же добре, що діти виросли і прибирання можна робити не так часто! Доньку рік тому видали заміж, син із вересня вступив до інституту і живе в гуртожитку… Треба їм зателефонувати! Марина взяла банку з новою чистячою пастою, яка обіцяла блиск і свіжість за кілька хвилин. Її чутливий після хвороби ніс не вловив жодної хімії, навпаки, запах був чи то лаванди, чи то ще чогось приємного.

Спершу вона взялася за умивальник, потім за унітаз, а після того дісталася до ванни. Паста працювала, запах лугових, бузкових квітів наповнив увесь простір.

— Оце так! — захоплено сказала вона, дивлячись на блискучу поверхню. — Тепер ти як новенька!

Але на цьому її ентузіазм не вичерпався. Марина вирішила, що раз вже взялася за прибирання, то доведе справу до кінця. Вона опустилася на коліна та зазирнула під ванну.

— Ой, скільки там пилу! — вигукнула вона, беручи ганчірку.

І тут її погляд натрапив на щось блискуче. Марина простягнула руку та витягла скляну баночку з-під кави. Усередині лежали акуратно складені купюри.

— Що це таке? — здивувалася вона, відкриваючи банку.

Марина вийшла з ванної з банкою в руках. Сергій все ще сидів за ноутбуком, але, побачивши вираз її обличчя, насторожився.

— Сергію, що це? — запитала вона, показуючи банку.

Він застиг на мить. Потім по його обличчю пробігла нервова судома, але він швидко опанував себе і знизав плечима:

— Не знаю. Звідки мені знати? Може, це ти ховала? — сказав він і ковтнув, дивлячись на банку так, ніби в ній був останній на землі шматок хліба.

Його погляд наповнений ледь прихованим болем, але Марина цього не помітила. Вона вже відкрила банку і з подивом витягла гроші.

— Моя схованка? — Марина засміялася. — Я б не стала ховати гроші під ванною. Це, певно, твої витівки.

Сергій підняв руки вгору, ніби здавався, знову ковтнувши противний ком у горлі.

— Клянуся, я поняття не маю, звідки це. Може, попередні власники забули?

Марина примружилася.

— Ми живемо тут вже п’ять років. Не думаю, що вони залишили б тут гроші.

Сергій намагався виглядати невимушено, він спостерігав за кожним рухом Марини. Дружина ж вирішила, що раз вона знайшла гроші, то вони тепер її. Вона з усмішкою перерахувала купюри. Очі її запалали здоровою жадібністю.

— Ну що ж, раз ніхто не зізнається, значить, мені пощастило, — сказала вона.

Сергій намагався втрутитися. Він заговорив лестним голосом, ледь справляючись з емоціями:

— Може, купимо щось корисне? Наприклад, новий ноутбук? Цей вже ледве дихає. У мене є один на прикметі, з потужним процесором…

— Ноутбук? — фыркнула Марина. — Навіщо мені твій ноутбук? У мене є краща думка.

Наступного дня Марина повернулася додому з красивою коробочкою. Усередині лежав набір ювелірних прикрас: сережки, перстень і витончена підвіска. Вона з гордістю показала їх Сергію.

— Ну як? — запитала вона, надягаючи перстень і світячися від захвату, явно почуваючи себе Нефертіті. — Не правда ж, що я ще нічого? А?

Вираз її обличчя чітко говорив Сергію: “тільки спробуй сказати, що ні!”

— Красиво, — готовий відповів чоловік, намагаючись приховати розчарування і гіркоту. — Ти у мене най-най, боюся, як би не забрали тепер.

Марина весь вечір дефілювала в нових прикрасах, розголосивши про свою знахідку та щасливе придбання всім: і подругам, і мамі, і свекрусі. Перед сном, о десятій годині, вона акуратно розклала свої скарби на тумбочці біля ліжка, щоб вранці відразу ж одягнути на роботу.

Сергій довго не міг заснути, чого не скажеш про Марину – її відключило вже через п’ятнадцять хвилин. Знаючи, що сон дружини міцний, Сергій обережно прокрався до балконних дверей і висунув своє нещасне тіло на вулицю. Там, у коробці з-під соковижималки, він знайшов заховану пачку сигарет, поруч чергувала й упаковочка м’ятної жуйки.

Спочатку він закурив. Власне, він кинув давно… Марина наполягла через часті бронхіти та пневмонії. До речі, за останній рік жодної сезонної недуги! Трохи заспокоївшись від дози нікотину, Сергій дістав мобільний і набрав номер друга.

— Ну що, друже, — сказав він, — до гри я підключусь ще не скоро, доведеться вам без мене тягнути фронт… Так, дружина знайшла мою схованку. Півроку відкладав, якраз потрібна сума зібралася. А вона взяла і купила собі прикраси.

— Жорстко, — співчував друг. — Ну нічого, ще збереш.

Сергій зітхнув і кинув погляд на спальню. Марина солодко спала, а на тумбочці поряд з нею лежали її нові прикраси, блискучі й такі безкорисні для нього, але зробили її такою задоволеною.

— Ага… Зате дружина взбадьорилася. Навіть заявила, що заради таких прикрас не гріх скинути п’ять кілограмів, а то не досить ефектно виглядає. Ну я навіть радий, що вона так себе ощасливила.

Наступного ранку Марина знову була в чудовому настрої. Вона одягла нові сережки і підвіску, милуючись своїм відображенням у дзеркалі.

— Ну як, я добре виглядаю? — запитала вона у Сергія.

— Прекрасно, — відповів він, стараючись щиро усміхатися, милуючись лагідними очима дружини.

Так, безумовно, жінку іноді потрібно й балувати! Але в глибині душі він вже планував, де сховає наступну захованку. Цього разу точно не під ванною.