Ти забула запросити нас на святкування

Ви забули запросити нас на свято.

Оксана дуже любила свого чоловіка. Вона вважала, що їй із ним неабияк пощастило. Володимир був дбайливим і люблячим чоловіком, який завжди намагався зробити все для своєї коханої.

А ось з родичами чоловіка Оксані не пощастило. Є така приказка, що в родині не без білої ворони. Так от у їхній родині було навпаки. Здавалося, що нормальним був тільки Володимир, а всі інші трохи дивні.

Свекор, наприклад, щоразу, коли бачив Оксану, говорив, що вона якось погладшала. І, може, у неї в животику хтось живе.

При тому, що Оксана була в чудовій формі, й з моменту знайомства з батьками чоловіка не набрала жодного кілограма. Але це, схоже, не бентежило Льва Анатолійовича. Слово за слово, він все одно говорив би це, навіть якщо б Оксана схудла на десять кілограмів.

І ще, він постійно жартував нижче пояса. Сам сміявся зі своїх жартів, чим дуже непокоїв Оксану. Їй було надзвичайно ніяково в його присутності. А його звичка ходити по дому з голим торсом додавала цьому ще більшої неловкості.

Свекруха, Інна Андріївна, любила всіх усьому вчити. Навіть тому, у чому сама не розбиралася.

Вчила Оксану, як модно одягатися, давала поради, як стригтися і яку губну помаду обрати. І вже коли Оксана та Володимир переїхали у власну квартиру, Інна Андріївна розгулялася. Вона сунула свій нос у кожен куточок, критикуючи та вказуючи, як слід було все облаштувати.

Була ще молодша сестра Володимира, вітряна особа з двома дітьми на руках. Діти були від різних чоловіків, і з жодним із них Наталія не мала серйозних стосунків. Вона всюди тягнула за собою дітей, і, оскільки вона мати, всі навколо повинні були їй поступатися місцем у транспорті, пропускати вперед у черзі.

Незважаючи на те, що вона отримувала аліменти від батьків дітей, отримувала допомоги і при цьому сиділа у батьків на шиї, Наталія постійно була в пошуку безкоштовних речей. Навіть те, що їй не було потрібно, вона забирала. У неї був азарт все це встигнути першою. Тому в їхньому будинку постійно валялися упаковки підгузків, які її дітям вже не були потрібні, і які Оксана сподівалася продати; безліч зайвого одягу, іграшки. Половина цих речей їй була і не потрібна, але Наталія називала це своїм бізнесом. Тобто, отримувала безкоштовно, прикидуючись бідною й нещасною, а потім продавала.

Її діти були невиховані і зухвалі, але це була не їх вина – з такою матір’ю інакше вони вирости не могли. Якщо вони приходили в гості, відразу шукали щось смачненьке, все хапали, брали без дозволу чужі речі. І Наталія їх ніколи не зупиняла.

Оксана з жахом згадала той єдиний раз, коли сестра чоловіка з дітьми прийшла до них на новосілля. Подарувала якийсь чайний набір, який, очевидно, теж отримала безкоштовно, а після їхнього відходу в домі не залишилося солодощів, була розбита нова ваза, а на шторах виявився розмазанний шоколад. Щонайменше, Оксана переконала себе, що це був шоколад.

І не дивно, що, коли наближався день народження Оксани, вона однозначно вирішила, що родичів чоловіка не запрошуватиме, інакше її свято буде безнадійно зіпсоване. Свекор робитиме недоречні жарти, свекруха повчатиме, а Наталія вимагатиме у гостей непотрібні речі для дітей, поки самі діти громитимуть квартиру Оксани та Володимира.

Звісно, Оксані було трохи ніяково перед чоловіком за своє рішення, але вона дуже сподівалася, що він її зрозуміє.

– Володю, я хочу відсвяткувати день народження вдома. Запрошу батьків і пару друзів.

– Добре, я згоден. Навіщо ж ми так красиво обставили квартиру? – усміхнувся чоловік.

– Так, точно. Тут, як у фотостудії. Тільки…

– Що? – насторожився чоловік.

– Будь ласка, не ображайся. Але я не хочу запрошувати твоїх рідних.

Володимир важко зітхнув і кивнув.

– Пробач, але мені з ними дуже важко. А в свій день народження я хочу відпочити, а не чекати постійного непорозуміння, – провина в голосі Оксани була очевидна.

– Я все розумію, не виправдовуйся. З ними й справді складно.

– Ти не ображаєшся?

– Ні, що ти. Це ж твоє свято, і воно повинно проходити так, як тобі хочеться.

Оксана ще раз переконалася, що її чоловік – найкращий у світі. І знову не могла стримати подиву. Може, він прийомний? Це пояснило б усе.

Оксана не казала батькам чоловіка, що відзначатиме день народження. Сказала, що цього разу вони будуть із Володимиром удвох. І чоловік просив не розповідати їм нічого.

І все ж вони про все дізналися. Свекруха подзвонила мамі Оксани, щоб запитати щось із її професійної теми, і та проговорилася.

– Отже, твоя дружина так із нами вчинила! – кричала Інна Андріївна. – Ми тут виявилися не до місця, так?!

– Мамо, – намагався заспокоїти її Володимир, – Оксана хотіла відсвяткувати лише з мамою і татом. І парою близьких подруг. Це ж її день народження, і їй вирішувати. Якщо було б грандіозне застілля, вас би обов’язково запросили.

– Я все зрозуміла. І передай своїй дружині, що ми смертельно образилися!

Мама поклала трубку, а Володимир похитав головою. Він прекрасно розумів свою дружину. Напевно, негарно так казати, але йому завжди було соромно за своїх родичів. І він не хотів, щоб ще й Оксана відчувала сором.

Тому він їй нічого не сказав, не хотів псувати свято. Вирішив, що розповість про слова своєї матері після дня народження.

Вранці, коли Оксані виповнилося двадцять шість, Володимир подарував їй букет квітів і сертифікат у СПА. Він знав, що Оксана дуже втомилася за цей рік. Спочатку було одруження, потім ремонт і переїзд. Ще й на роботі у неї було повно справ. От вона й хотіла відпочити.

Вдень почали приходити гості. Оксана сильно постаралася: приготувала смачний обід, нарядилася, зробила зачіску. Було видно, як вона щаслива й чекає від цього свята море вражень.

Але вона й гадки не мала, які враження її чекають.

Коли всі сіли, пролунав дзвінок у двері.

– Це, напевно, торт, – підскочила Оксана, – я про нього зовсім забула, тож замовила в останній момент.

Вона усміхнено відчинила двері, але усмішка відразу зникла з її обличчя. За дверима стояли небажані гості. У повному складі.

– З днем народження, Оксано! – з губами, скрученими в усмішці, промовила свекруха. І простягнула їй одну троянду. – Впустиш нас поріг?

Нічого не залишалося, довелося поступитися.

Одразу стало галасно. Діти Наталії скинули взуття і метнулися до столу. Свекор одразу зазначив, що плаття Оксани не підходить їй за розміром.

– Треба б на розмірчик більше, – гиготнув він.

– Напевно ти нас забула запросити, – продовжувала говорити свекруха, – бачу, у тебе тут гості. Тільки нас у списках не було. Боже, Оксано! Людей запросила, а підлоги забула помити.

Оксана хотіла сказати, що це онуки щойно і натоптали, але не стала.

Настрій зіпсувався. Діти одразу почали голосно кричати, хапати їжу руками, лізли по шафах у пошуках цукерок. А потім молодший ще й заплакав, коли не знайшов торта.

– Могла б і торт купити, дивися, Сергійко засмутився! – відразу вимовила Наталія. – А це що, тобі парфуми подарували? Дай, спробую. Віддаси мені тоді свої старі.

За цей час Оксана не сказала жодного слова. Володимир теж мовчав, спостерігаючи за своїми родичами. За тим, як вони сідають за стіл, вимагають тарілки, як мама критикує їжу, а тато говорить дивні жарти.

Але терпіння Володимира скінчилося в той момент, коли Наталія, думаючи, що її ніхто не бачить, стягнула конверт із грошима, який лежав на столику поруч. Там, власне, були всі подарунки.

– Поклади на місце! – гаркнув Володимир.

– Ти про що? – змигнула Наталія очима.

– Я все бачив!

– Я просто хотіла туди грошей додати, конверт не встигла купити, – почала викручуватися його сестра.

– Володимиру, не чіпляйся до Наталії, не псуй вечір, – урізала його мама. – Краще нагадай дружині, що некрасиво родичів не запрошувати.

– І розмір одягу теж їй скажи, – гиготнув свекор, – а то, Оксано, усі твої складочки у цьому платті видно.

– Так! – Володимир вдарив рукою по столу, так що навіть діти притихли. – Мамо, тату, Наталіє, вам пора.

– Що?! – обурилася мама. – Як ти смієш?

– Як ви смієте з’являтися без запрошення? Як ви смієте ображати мою дружину? Як діти твої, Наталіє, так себе нахабно поводити? Поки не навчитеся манерам, вам тут робити нічого.

Розпочався скандал. І Оксана зітхнула лише тоді, коли небажані гості пішли.

Звісно, день народження було зіпсовано. І як би друзі та батьки не намагалися підбадьорити Оксану, вже складно було відновити настрій.

Але був і плюс: Оксана в черговий раз переконалася, що обрала правильного супутника життя. Чоловіка, який постоїть за неї, який дасть відсіч навіть своїм рідним. І що б не сталося, Оксана знала, що він завжди буде на її боці. І це, мабуть, був найкращий подарунок у її житті.