Майно дружини сина

Майя поглянула на фотографію в красивій рамці і тихо зітхнула. Минуло два роки з того моменту, як пішов із життя її чоловік. Дурна випадковість, сніг, що впав з даху, удар… і Олександра не стало.

Вони прожили разом лише два роки і не встигли завести дітей. Від коханого чоловіка залишились лише спогади, фотографії та його мати, Олена Петрівна.

Вона часто приходила до Майї, плакала, жалілася і навіть звинувачувала її в тому, що та не народила спадкоємця.

— Якби ти була нормальною жінкою, у нас би вже була дитина… — дорекала вона. Майя лише знизувала плечима. Їй було важко пережити цю втрату, але вона не вважала себе винною. Перш ніж завести дітей, вони з чоловіком планували розв’язати житлове питання і готувалися до переїзду. Але Олександр не дожив до цього.

Після смерті чоловіка Майя пішла з головою в роботу, щоб відволіктись. Вона працювала, брала додаткові замовлення і вже через рік на свій тридцятий ювілей переїхала з орендованої квартири до своєї власної. Маленької, проте своєї.

Батько трохи допоміг, він пишався донькою і підтримував її у всьому. Але за рік не стало і його. Серце підвело.

Майя втратила єдину рідну людину. Вона залишилась одна, і тільки Олена Петрівна все не заспокоювалася, намагаючись висловити «співчуття» і співчуття її горю.

Вона прийшла до Майї після похорону і з порога заявила:

— Пиши заповіт, поки не пізно, Майє, — загадково сказала свекруха.

Майї мало не випала з рук чашка.

— Так, так. Я серйозно кажу. Від «відходу» ніхто не застрахований. Сьогодні ти здорова, а завтра, хто знає, як життя повернеться.

— На що ви натякаєте?

— Тобі вже тридцять, рідних немає. Час подумати про інших.

— Не хвилюйтеся, Олено Петрівно. Я не міністр, на соціальні похорони вистачить і моїх заощаджень, — попри зростаюче роздратування, Майя вирішила перевести все на жарт, думаючи, що у свекрухи через стрес поїхав дах.

— Жартуєш, а дарма. Я на твоєму місці оформила б квартиру на племінників.

— Дійсно? Пропонуєте перезаписати все моє майно на ваших онуків? — підняла брови Майя. У Олени Петрівни був молодший син, Григорій, з яким Майя не підтримувала стосунків. Олександр за життя теж не спілкувався з братом, вони були зовсім різними. Григорій рано одружився, народив доньок і розвівся. Одружився вдруге, народив сина… і знову розійшовся. А пів року тому Григорій знайшов собі нову дружину.

— Переписувати не поки не треба, а от заповіт склади. Інакше все майно відійде державі!

— Олено Петрівно… вам, мабуть, додому час. Ви, здається, втомилися.

— У мене вдома Гриша з Любою, вони попросилися пожити в моїй квартирі, — зізналася свекруха. — Я молодим не хочу заважати, ти мене теж зрозумій.

— Ну не заважайте. Я тут до чого? — не розуміла Майя.

— Я розраховувала на тебе. Раз вже квартира твого батька тепер порожня, я там поживу, поки Гриша свої справи не владнає. Вони іпотеку збираються брати, як тільки він на роботу влаштується. Я вже й речі зібрала, від тебе тільки ключі від квартири треба. Ти не переживай, я одну кімнату займу. Другу здавати можна. Я, до речі, уже бажаючих знайшла. Ріта з сыночком квартиру шукають…

— Ріта — друга дружина Гриші?

— Так, ти пам’ятаєш її? Хороша дівчина. Ми з нею відмінно ладнаємо… нехай поживе. Я все одно з внуком сижу, отже і їздити не доведеться, економія.

— А скільки ви готові платити за оренду?

— Я?! — розлютилася свекруха. — Я ж тобі як мати рідна! І ти з мене гроші вимагаєш? Не думала я, що Олександр мій одружиться на такій…

— Олено Петрівно, ви мене вибачте, але ні безкоштовно, ні платно я вам жити не дозволю. І заповіт, якщо й писатиму, то тільки на свою дитину, яка обов’язково у мене народиться. У мене все життя попереду.

— Іш, яка? Та в тридцять років вже пізно народжувати! Та й від кого? Ти ж одна одинешенька! Видумала… фантазерка. Дивись, жадність тебе погубить! Залишишся біля розбитого корита. Ще згадаєш мої слова, наоплачешся! — свекруха скривилась і стала схожа на відьму. Майї захотілося виставити її за двері і більше ніколи не впускати. Їй раптом здалося, що всі біди у неї від заздрості Олени Петрівни, що вона завжди недолюблювала Майю і казала Олександру, що щастя їм не бачити.

— Ідіть, Олено Петрівно. Я сама розберусь. Мені вже тридцять років, і голова на плечах є. А якщо що, то нехай краще державі все дістанеться, ніж вам.

Свекруха щось збурмотіла і пішла, хлопнувши дверима. А наступного дня Майї подзвонив Григорій і почав на неї кричати, звинувачуючи, що його матері після візиту до неї стало погано.

Майя зрозуміла, що якщо вона хоче жити спокійно, то треба позбавити себе від свекрухи і її родичів. Вона виставила свою квартиру на продаж. Покупці знайшлися швидко. Після цього Майя оформила документи на спадщину і продала квартиру батька. На ці гроші вона купила житло побільше і переїхала в нове життя без старих «родичів». Її нову адресу ніхто з них не знав і не заважав будувати плани на майбутнє.