Невістка дізнається про переїзд свекрухи під час перебування в пологовому будинку

В пологовому будинку невістка дізналася, що свекруха переїхала до них

Молоді батьки одразу ж виявилися відсунутими новоявленою бабусею від власного сина.

Вже вдома Христина помітила, що куплена нею гірка для купання і упаковка підгузків були виставлені на балкон.

– Як добре, що у вас буде синок. Я давно мріяла сина назвати Карпом! Може, ви хоча б так мені внука назвете! – радісно щебетала в трубку свекруха Христини.

– Віро Миколаївно, ми вже придумали йому ім’я. Буде Сергій. Сергій Андрійович чудово звучить, – спробувала пояснити здивована запропонованим ім’ям Христина.

– Знову ти мене навіть слухати не хочеш! Який Сергій? Їх же стільки. Я для внука таке сильне і гарне ім’я придумала, а ти носа вертиш? Усе з тобою зрозуміло. Егоїстка ти, – роздратувалася свекруха і кинула слухавку.

«Своїх синів, головне, Андрієм та Олексієм назвала! А для внука нічого кращого за Карпа не знайшлося», – з досадою розмірковувала про себе Христина.

Коли вона розповіла чоловікові про цю розмову з його матір’ю, Андрій лише засміявся:

«А пам’ятаєш про твій віщий сон? Яку ти там рибу побачила?»

***

Христина і Андрій були в шлюбі вже понад десять років, але діточок пара поки не мала.

Спершу вони зайнялися власними кар’єрами і купівлею квартири, потім подорожували.

Коли ближче до тридцяти років задумалися про дитину, виявилося, що це не так вже й просто.

Почалися тривалі походи до лікарів, обстеження та лікування. Здавалося, все має бути добре, але вагітність ніяк не наставала.

Відзначаючи дванадцяту річницю їхнього шлюбу, подружжя з сумом визнало, що, мабуть, залишаться бездітними. Андрій, поспіхом утримуючи сльозу, промовив:

«Не судилося нам бути батьками. Але я тебе люблю і хочу зустріти з тобою старість, попри все».

Рівно через місяць Христина побачила надзвичайно яскравий і дивний сон. Їй снилося, що вона заходить до ванної кімнати і бачить у ванні з водою величезного карпа.

«Андрію, Андрію! Подивися, хто у нас тут з’явився! Як же це так вийшло? Адже ти ніколи не ходив на рибалку!» – закричала Христина чоловіку… і прокинулася.

Було вже ранок. Поспішно збираючись на роботу, Христина поділилася з Андрієм своїм яскравим сном. Той лише посміхнувся:

«Може й справді почати займатися риболовлею? Раз тобі вже риба сниться!»

На роботі під час чаювання Христина поділилася з парою колег своїм дивним сном.

Тамара Олександрівна загадково посміхнулася і, підморгнувши Христині, сказала:

– Ой, Христинко! Зловиш собі рибку! На все життя.

– Це як?

– Це сон до вагітності. Згадаєш мої слова!

Христина тільки зітхнула. Востаннє вона вже й не очікувала чогось. Але, коли прикинула терміни, зрозуміла, що настав п’ятий день затримки.

Наступного ранку вона приголомшено дивилася на тест з двома яскравими смужками.

Вагітність проходила досить благополучно, і майбутню матір мучила тільки помірна нудота перші три місяці.

А потім її почала турбувати виключно свекруха.

***

Віра Миколаївна була жінкою діяльною і давно чекала на внуків. Як тільки вона дізналася, що її невістка вагітна, одразу ж почала активно навчати Христину.

– Тобі потрібно не менше п’ятдесяти пелюшок. Фланелевих і тонких. Праска, я сподіваюся, у тебе в порядку? Їх потрібно буде прати і прасувати при найвищій температурі з обох боків!

– Загалом, я не думала пеленати. Зараз можна просто купити розпашонки та боді з підгузками.

– Про що ти? У тебе ж буде хлопчик! Ніяких підгузків з пластику! Там як у теплиці! Тільки марлеві! Я тебе всього навчу, а то зіпсуєш внукові здоров’я з дитинства!

– Гаразд, тільки я тоді хоч колір і малюнок цих пелюшок виберу сама, – здалася Христина. – А то не люблю надто яскраві з принтами.

– Виберемо, не переживай, – з готовністю повідомила свекруха.

Рівно через тиждень Віра Миколаївна з усмішкою поставила перед здивованою Христиною великий пакет пелюшок:

«Я подумала, чого ти будеш по магазинах ходити, всілякі бацили чіпляти! Я без тебе не впораюся, чи що? Дивись, яка фланелька якісна!»

Христина розчаровано розгортала одну пелюшку за іншою: всі яскравих кольорів і з величезними каченятами, ведмежатами і оченятими машинками.

«Ну, вже купила, так купила. Не сваритися ж з нею з цього приводу».

Вже знайшовшись у пологовому, невістка дізналася, що свекруха переїхала до них пожити «на тиждень-другий, щоб новонародженому допомогти».

Занадто втомлена після важких пологів, Христина не знайшла у собі сил заперечувати.

«Допомога і справді спочатку знадобиться», – вирішила вона.

«Ой, як ти його тримаєш-то дивно! Дай, швидше дай сюди, покажу хоч, як правильно тримати», – такими словами зустрічала свекруха Христину на виписці.

Молоді батьки одразу ж виявилися відсунутими новоявленою бабусею від власного сина.

Вже вдома Христина помітила, що куплена нею гірка для купання і упаковка підгузків були виставлені на балкон.

– Я вас купати хоч правильно навчу! На дно ванночки потрібно плівку покласти, а не ці ваші незрозумілі гірки ставити! Ще усі кінцівки вивихнете моєму Карпуші.

– Його Сергій звати, – нагадав Андрій.

– Ну вже для себе назвали, як назвали, а для мене він – Карпуша! Ходімо куп-куп, Карп! Тільки потрібно, щоб ванна була розпарена. А то ви і застудите ще! – метушилася свекруха, вмикаючи найгарячішу воду.

Коли ванна була готова, Віра Миколаївна, підхопивши дитину і кричучи на сина, щоб не тримав двері у ванну довго відкритою, пішла мити малюка.

Малюк плакав, а бабуся швидко намилювала його дитячим милом. Після купання туго запеленала у дві пелюшки на раз.

– У нас же тепло вдома, – спробувала заперечити Христина.

– Це вам тепло. А він маленький, йому холодно буде. Чепчик не знімай і не розгортай, нехай так спить!

Ніч для Христини та її чоловіка видалася неспокійною. Дитина не могла спати на мокрих марлевих підгузках і постійно будила їх плачам.

Доводилося вставати, розпелювати, міняти і запелювати знову. Усі ці підйоми і постійні турботи не давали спати ані батькам, ані малюку.

До ранку у відрі для прання скупчилася гора пелюшок, а Христина і Андрій могли змагатися, чиї кола під очима темніші.

У маленького Сергія від призначеного бабусею пеленання наспіла потниця.

– Та не потниця це! – рішуче заявляла Віра Миколаївна, дивлячись на висипи. – Це ти щось з’їла, от мого хорошого і сипе!

– Та я і так вже на одній гречці з курятиною сиджу! – обурилася Христина.

– Може, твоє молоко йому зовсім не підходить! Я б краще сумішшю його годувала, – стояла на своєму свекруха.

– Ну вже ні! Буду годувати сама, – не здавалася Христина.

Свекруха, зневажливо цокаючи язиком, пішла. Але з тієї пори щоденно ранньою годиною, ледь почувши писк малюка, Віра Миколаївна вдиралася до спальні молодих батьків і забирала сина у Христини:

«Мама не знає, як тебе втішити! Давай хоч бабуся понесе свого Карпушу. А ось у мене є соска!»

Дитина випльовувала запропоноване, але бабуся, незважаючи на протести Христини, раз у раз намагалася привчити його до соски.

Перше ж зважування показало, що малюк втрачає вагу.

«Це все тому, що свекруха вічно його у мене від груди відриває. Мовляв, вона краще з ним пограється, ніж він буде мою начебто порожню груди мучити!» – усвідомила Христина і почала відстоювати своє материнство.

Наступного ранку свекруха звично розчинила двері до спальні Христини і Андрія зі словами:

– Іди краще їжу приготуй та попери, а я з внуком пограюся! Що толку йому на твоїй порожній груді висіти!

– Ні, дякую! Він ще їсть, – рішуче відповіла Христина, притискаючи сина до грудей.

– Було б там що! – пробурчала свекруха, незадоволено виблискуючи очима. – Дай краще я його понесу!

– Знайде! – спокійно відповіла Христина. – Коли наїсться, тоді і понаносите.

Як тільки Христина категорично заборонила свекрусі забирати у неї сина, той відразу ж почав набирати вагу.

Віра Миколаївна тільки роздратовано зітхала і нарікала на те, що Христина лише мучить хлопчика.

«Досить нам бабусиного нагляду», – вирішила Христина і попросила чоловіка повідомити матері, що вони вже відмінно справляються з батьківськими обов’язками і пора б їй повернутися додому.

Після розмови з сином Віра Миколаївна образилася:

– А я хотіла у вас ще пару місяців пожити! Як же мій Карпуша без мене?

– Будемо приходити до тебе в гості, – втішив матір Андрій.

Вони справді майже кожні вихідні приходили до Віри Миколаївни. Та з порогу вихоплювала внука з рук невістки й радісно цілувала в губи.

«Ай, відпочивайте там самі, поки ми з внуком поспілкуємось!» – роздратовано відмахувалася вона від невістки й сина. Коли наставав момент прощання, вона пригорщала внука до себе й казала:

– Ви їдьте, а внучок у мене залишиться. Йому зі мною добре!

– А годувати-те, чим будете? – одного разу жартома запитала Христина.

– Я знайду йому найкращу молочку! – радісно заявила свекруха. – Не те, що твоє синепупочне!

– Гаразд, мам, нам пора, – втрутився в цю розмову Андрій, передбачаючи, що нічим добрим спілкування його дружини з свекрухою не закінчиться.

Виходячи на вулицю, Христина сказала чоловікові:

– Я так розумію, що вона з тобою і твоїм братом не нанянчилася?

– Та ми майже весь час у бабусі з дідусем жили, – признався Андрій.

– Воно й видно. Тільки ми не для неї сина народжували. Прийдеться їй змиритися з тим, що вона бабуся, а не мати.