Диктофон у свекрухи: невістка дізналася, про що говорить її свекруха

Владислав і Ярослава одружені вже два роки. Їхнє кохання було щирим, але часто виникали напруження через стосунки Ярослави зі свекрухою.

Ярослава була ніжною та доброю дівчиною, завжди намагалася догодити своїм новим родичам.

Однак, незважаючи на всі зусилля, вона відчувала холодність і відстороненість від Оксани Петрівни.

Свекруха ніколи не говорила нічого поганого в обличчя, але погляди, інтонація та тонкі натяки змушували Ярославу почуватися небажаним гостем.

Після кожного візиту до Оксани Петрівни, Ярослава важко переживала.

– Влад, мені здається, твоя мати мене недолюблює, – з тривогою говорила вона чоловікові.

Владислав зітхав, відкладав книгу, яку читав, і м’яко відповідав:

– Та ж вона тебе поважає, просто трохи стримана. Ти ж знаєш, як складно було їй виховувати нас самих після смерті батька.

– Я розумію, що у неї важкий період, але чому мені здається, що вона критикує мене позаочі?

– Це твої вигадки, Яся…

– Ні! Я чула, як вона говорила з твоєю бабусею, що я незграбна і їй не подобаюсь, – нагадала Ярослава.

– Ти ж не знаєш точно, про кого йшлося. Давай краще поговоримо про щось приємне. Може, завтра підемо на прем’єру в кіно? – намагався змінити тему Владислав.

Ярослава не могла просто так відкинути свої сумніви. Вона знала, що свекруха має упередження до її родини, хоча ніколи цього не висловлювала відкрито.

Після чергового візиту до батьків чоловіка Ярослава вирішила розвіяти свої сумніви.

Наступного разу, вирушаючи до свекрухи, дівчина взяла з собою диктофон.

Ярослава, непомітно пробравшись на кухню, сховала в полотенцях маленький диктофон, який купила кілька місяців тому для запису лекцій в університеті.

Після цього вона продовжила поводитися, як зазвичай, допомагаючи Оксані Петрівні готувати вечерю.

Коли вони повернулися додому, Ярослава пішла спати, не говорячи чоловікові про свій план.

Наступного дня вона відвідала свекруху, ніби допомогти з домашніми справами, а насправді, щоб забрати диктофон.

Ярослава знайшла його там же, де й залишила. Тремтячи від хвилювання, вона повернулася додому.

Вечором, коли Владислав повернувся з роботи, Ярослава підійшла до нього з загадковим виглядом:

– Владислав, давай послухаємо дещо, – сказала вона, тримаючи в руках диктофон.

– Що це таке? – здивувався чоловік, знімаючи куртку. – Це диктофон? Що на ньому?

– Просто послухай, будь ласка, – настояла Ярослава і включила запис.

Спочатку було чутно звичайні звуки кухні: шум води, брязкіт посуду, розмови про погоду.

Потім почувся роздратований голос Оксани Петрівни. Було зрозуміло, що вона комусь телефонувала.

Як тільки відповіли, голос літньої жінки став ще гучнішим і різкішим.

– Не розумію, куди дивився мій син, коли одружувався з нею? Вона зовсім не вміє готувати! – почала вона обурено. – І взагалі, звідки вона взялася? У них у родині навіть чайник зварити не можуть! Її мати така ж господиня, як і її донька. Всі вони такі…

Потім йшли ще більш прикрі зауваження про зовнішність Ярослави, її манери та родину.

Після цього Оксана Петрівна ввічливо попрощалася зі співрозмовником і увімкнула телевізор.

На цьому Ярослава вимкнула запис. Вона подивилася на Владислава з надією і страхом.

– Тепер ти бачиш, я була права? – запитала вона, стримуючи сльози.

Владислав мовчав, ніяково опустивши очі. Він почувався незручно і розгублено.

З одного боку, чоловік розумів, що мати повелася непристойно, але з іншого — було важко прийняти те, що Ярослава підло підслухала її розмови.

– Мама завжди була прямолінійною, – нарешті сказав він, дивлячись на Ярославу. – Можливо, вона просто сказала це в запалі…

– Запалі?! – вигукнула Ярослава, відчувши себе зрадженою. – У запалі так, що ображає мою сім’ю і мене?! Хіба це виправдання?

– Можливо, вона просто нервує… Давай спробуємо поговорити з нею спокійно, пояснити…

– Ні, Владислав! Я більше не хочу терпіти ці приниження! Якщо ти не можеш мене захистити, ми повинні переглянути наші стосунки! – з цими словами Ярослава вибігла з кімнати, залишивши чоловіка наодинці з важкими думками.

Він розумів, що ситуація потребує негайного вирішення, але не знав, як вчинити правильно.

Пізніше того ж вечора, коли пристрасті трохи вляглися, Владислав вирішив зателефонувати матері.

Він пояснив Оксані Петрівні ситуацію і попросив вибачитися перед Ярославою за свої образливі слова.

– Мамо, так не можна… Це вже занадто…

– Вона мене підслуховувала? Записала розмову на диктофон? Хто їй дозволив?! Я звернусь до поліції і посаджу її за втручання в особисте життя! – обурилася жінка. – І ти хочеш, щоб я вибачилася? Це вона має валятися у мене в ногах, просячи вибачення!

– Мамо, стоп! – різко урвав її Владислав. – Чуєш себе?

– Чую! Дуже добре! Щоб ноги цієї Ясі в моєму домі більше не було! Ти мене чуєш? Чуєш? Я ще перевірю, чи не залишила вона ще диктофони. В своєму домі слово сказати не можна! – розплакалася Оксана Петрівна. – А ти, замість того, щоб захистити мене, стаєш на її бік! Я завтра піду до університету і вимагатиму виключити цю зрадницю!

– Не смій цього робити! – закричав Владислав, зрозумівши, що мати зайшла надто далеко.

– Я тебе ще не питала! – усміхнувшись сказала Оксана Петрівна, завершуючи розмову.

Владислав зробив кілька спроб знову їй зателефонувати, але без успіху.

Щоб уникнути негараздів, чоловік вирушив до неї поговорити і вмовити не ходити і не ганьбити Ярославу.

Проте Оксана Петрівна навіть не відкрила Владиславу двері, заздалегідь знаючи, про що піде мова.

Коли вона заспокоїлася, вирішила нікуди не ходити, а просто не пускати невістку в свій дім і налаштовувати сина проти неї.

Чоловік швидко зрозумів це і став рідше відвідувати батьків.