Багатство в спадок

Донька заможних батьків

Багато хто заздрив Дарії. Мовляв, народилася зі срібною ложкою в роті. Батько — великий підприємець, мати — донька заможних батьків.

Жили вони в котеджному містечку, а в місті мали ще й простору затишну квартиру. До школи Дарію возив особистий водій. Вона навчалася в приватній школі, але навіть за її мірками родина Дарії була дуже багатою.

Дівчинка була вдягнена в брендований одяг, відпочивати літали не менше трьох разів на рік. Не життя, а казка.

Але для Дарії це не була казка. Це був справжній жах. Вона з радістю помінялася б з будь-якою дитиною з бідної, але щасливої сім’ї.

Батьки Дарії не те щоб не любили один одного, вони ненавиділи. Але не могли розійтися, оскільки їх пов’язував спільний бізнес.

Батько відверто зраджував матері, і Дарія не раз бачила його коханок.

Мати багато пила. Від інших алкоголіків її відрізняло лише те, що вона споживала елітний алкоголь і закушувала його морепродуктами та екзотичними фруктами. В іншому вона була такою ж, як і всі пияки. Ранок починала з фужера вина, а до вечора випивала не менше двох пляшок.

Дарія нікому не була потрібна. Якщо у неї з’являлися питання чи проблеми, батько просто давав їй гроші, кажучи при цьому стандартну фразу: «Мені ніколи слухати».

Мати ж завжди була п’яна, і до неї Дарії навіть підходити не хотілося. Бо вона то скаржилася на життя, то була взагалі притуплена.

Повертаючись зі школи, Дарія закривалася у своїй кімнаті і мріяла про день, коли зможе втекти з цього пекла. Її навіть вечірки та прогулянки з друзями не дуже цікавили, бо вона знала, що якщо з нею щось станеться, про це дізнаються не одразу.

Зрозуміло, що Дарія вступила до найкращого ВНЗ у місті. І коли вона сказала батькові, що хоче жити окремо, той не заперечував. Сказав, що надішле до неї ріелтора, і той підбере їй квартиру.

Тоді Дарія зраділа. Нарешті, вона не буде слухати сварки батьків, не бачити п’яну матір і не чути, як батько телефонує своїм коханкам. Але виявилось, що все не так просто.

Перед тим як купити доньці квартиру, батько запросив її на розмову.

– Коли закінчиш ВНЗ, почну навчати тебе сімейному бізнесу. Будеш разом зі мною ним керувати.

Дарія не збиралася продовжувати справу батька і діда. І так і заявила батькові. Їй гидкий цей бізнес, через який батьки змушені жити разом і страждати. І Дарія все своє дитинство страждала разом з ними.

Замість цього дівчина обрала туристичну галузь. Хотіла відкрити свою туристичну фірму, складати цікаві маршрути. Благо, літали вони багато, і хоча б на відпочинку Дарія могла переключитися на щось інше. Хоча, навіть відпочиваючи разом, батьки завжди сварилися, а мати багато пила. А якось в їхньому готелі, в сусідньому номері, батько поселив свою коханку. І Дарія бачила, як він вечорами, коли мати була вже без пам’яті, йшов до неї.

І все ж ці поїздки хоч трохи вдихали в дівчину життя. Вона їздила на екскурсії, проводила багато часу на пляжі, аби не брати участь у сімейних драмах. У дитинстві з ними їздила ще й няня Дарії — єдина, хто хоча б якось про неї дбав. А потім, подорослішавши, дівчина вже була залишена сама на себе.

Тому туризм і приваблював. Займатися сімейною справою їй зовсім не хотілося. Для неї це було тим, що зруйнувало її життя.

І тут батько, якому завжди було байдуже до доньки, несподівано висунув ультиматум: якщо вона й надалі хоче, щоб батько її забезпечував, то буде робити так, як скаже він.

Те ж саме сталося з її матір’ю, коли вона погодилася на умови дідуся. Тільки вона дуже любила розкішне життя, і заради цього була готова жити з чоловіком, який її не кохає, і якого не любила вона. Лише щоб бізнес процвітав, а гроші капали на картку. Щоправда, останнім часом гроші матері потрібні були тільки для того, щоб купити пляшку дорогого вина.

Повторення її долі Дарія не хотіла. Вона розуміла, що мало управляти бізнесом. Батько не дасть їй вийти заміж за того, кого вона хоче, не дасть займатися тим, що вона хоче. І незабаром вона відчує себе в золотій клітці, і теж снідатиме вином.

Дарія категорично заявила, що не підкорятиметься батькові. І той виконав свою обіцянку: позбавив її грошей. Картка була заблокована, і він велів їй виїхати з їхнього дому, бо ті, хто живуть у ньому, мають йому коритися.

Він хотів таким чином вплинути на неї. Але, дивлячись на свою матір, Дарія пообіцяла собі ніколи не бути такою.

Тому, зібравши речі, вона поїхала в нікуди. На щастя, у неї була трохи готівки, яка раніше використовувалася як гроші на кишенькові витрати. А тепер за ці гроші потрібно було вижити.

Дарія розуміла, що батько не буде платити за її навчання. Вона зняла кімнату (грошей вистачило лише на пару місяців) і влаштувалася офіціанткою. Дівчині, яка ніколи в житті не мила жодної тарілки, було важко. Але вона знала, яка в неї ціль, тому терпіла.

Їй хотілося здатися. Хотілося прийти до батька і сказати, що вона на все згодна. Лише б виспатися, лише б нормально поїсти. Але потім вона згадувала матір і, стиснувши зуби, продовжувала працювати.

Вночі вона працювала, а вдень вчилася. Ледве назбирала грошей на наступний семестр та оплату житла, розуміючи, що їй доведеться так протриматися кілька років.

Але їй пощастило. Її помітив менеджер закладу, в якому вона працювала. Все ж Дарія виділялася на тлі грубих і часом недалеких офіціанток.

Незабаром її зробили адміністратором. У Дарії була грамотна мова, гарна фігура та осанка. Вона чудово підходила на цю посаду.

Дарія почала заробляти трохи більше, а через півроку познайомилася з одним із відвідувачів їхнього закладу.

У них зав’язався роман. Дарія ніколи не розповідала, хто вона. Говорила, що з батьками не ладнає, що мати п’є, а батько не найвірніший чоловік. Те, що вони надзвичайно багаті, вона не згадувала. Розуміла, що це нічим добрим не закінчиться.

Незабаром Дарія переїхала до цього чоловіка. У Павла була власна квартира, і у Дарії відпала потреба знімати житло. Номер телефону вона змінила, щоб батьки її не шукали.

Дарія змогла закінчити ВНЗ, потім пішла працювати в турагентство. А вже після заміжжя їй вдалося відкрити і власне агентство. Все, як вона мріяла. Але найбільше їй радувало те, що вона змогла впоратися без грошей батьків. І вона вийшла заміж за того, кого покохала, хоча у нього і не було мільйонів.

У них народилася донька Оксанка, і Дарія давала їй стільки любові, скільки хотіла б бачити від своїх батьків.

Оксанці вже виповнилося чотири роки. Якось раз вони з родиною були вдома, і в їхній квартирі пролунав дзвінок у домофон.

– Я відчиню, – сказав чоловік.

Повернувся він злегка розгубленим.

– Даріє, мені сказали, що це твій батько.

Жінці аж недобре стало. Вона вийшла в передпокій і побачила батька.

Він постарів. Зморшки розбіглися біля його очей та на лобі. Але це все ж був її батько, такий же суворий, без найменшого натяку на усмішку.

– Здрастуй, Даріє.

– Привіт, – відповіла вона, сильно нервуючи.

– Як ти живеш?

– Як бачиш, – Дарія обвела рукою їхній невеличкий передпокій, – у мене все чудово.

– Ми з тобою не дуже добре поговорили, коли бачилися востаннє. Я сподівався, що ти передумаєш.

– Ти хотів сказати, що сподівався, що я не впораюся, – гірко всміхнулася вона.

– Може, і так. Але ти сильніша за свою матір.

– Як вона? – запитала Дарія, розуміючи, що навіть нічого не знає про свою сім’ю.

– Все так само. Може, гірше. Загалом, я хочу знову з тобою спілкуватися. Я дізнався, що у мене є онука. Я можу багато чого їй дати, влаштувати в приватний дитсадок. Та і тобі… Не справа це, жити в такій халупі.

Дарія мовчки похитала головою. Він навіть не побажав побачитися з нею. Як завжди, захотів відкупитися грошима.

– Не треба нічого, тату. Ми чудово живемо.

– Не сміши мене, – фыркнув він. – Яке ж це життя?

– Таке, яким не було у мене. Щасливе. Де в родині всі один одного люблять, де ніхто нікому не зраджує, де проблеми допомагають вирішити, а не відкуповуються грошима. Але тобі цього не зрозуміти.

– Мабуть, – сказав він. – Гаразд, якщо буде щось потрібно, дзвони.

Дарія кивнула і зачинила двері за батьком. Несподівано для себе, вона зрозуміла, що плаче. Адже батьки навіть не шукали, тато просто захотів повернути контроль. І, можливо, виховати з онуки ту, якою не стала його дочка. Але Дарія цього не дозволить.

– Все гаразд? – запитав Павло, коли застав свою дружину в сльозах.

– Так, все чудово, – усміхнулася вона і обійняла його. – Все дуже і дуже добре. Я така рада, що ви у мене є.

І справді, у неї все добре. І хто б що не казав, але все ж таки не в грошах щастя. Адже Дарії є з чим порівнювати.