Куди ж ти йдеш? – вигукнула вона з кухні

Володимир стояв у коридорі їхньої затишної київської квартири з валізою в руках, коли його дружина Оксана заглянула з кухні, витираючи руки рушником. Її здивування було помітним.

Володимир Віталійович, менеджер великої будівельної фірми, вирішив діяти рішуче. Поки Оксана готувала сніданок, він зібрав речі. Оксана завжди вставала рано, аби приготувати їжу для сім’ї, бо вважала, що правильний, ситний сніданок – запорука міцного здоров’я і вдалого дня. Доки діти були малими, дбала про них, а Володимир працював, заробляючи на життя настільки, що Оксані не потрібно було працювати.

Володимир мовчав, дивлячись на Оксану, з якою прожив двадцять п’ять років. Він знав, що має зробити вибір. Останнім часом дружина змінилася, втратила запал, що так приваблює чоловіків. І на місці цього запалу тепер була Неля, молода й енергійна брюнетка, з якою він познайомився на корпоративі. Її рішучість і сміливість вражали. Володимир теж завжди відзначався рішучістю.

Час настав! Досить! Жити з нелюбою жінкою та витрачати на неї гроші – більше не можна. Діти доросли самі: Іван і Петро вже працюють після навчання, а Варвара на четвертому курсі університету.

З дружиною інше питання. Чому вона повинна більше нависати на його шиї? Неля завжди говорила йому, що потрібно йти. І він зрозумів, що Неля має рацію.

– Тобі варто давно піти від неї. Нехай і далі сама працює на себе, – говорила Неля, обіймаючи його.

– Ти кудись збираєшся, Володя? Чому не попередив? Я б тобі бутерброди зробила в дорогу, – запитала здивована Оксана.

– Слухай, що ти все про ті бутерброди? Це дурниця. На кожному кроці можна їсти. Навіщо ти весь час на кухні? – роздратовано промовив Володимир. Він хотів повідомити їй про своє рішення, але поки не вистачало духу.

– Щось сталося? Чому ти злий? – лагідно поцікавилася Оксана. Вона підозрювала про його роман на стороні й гадала, що одного разу він піде.

– Я йду. Заходжу до іншої. Вона не куховарить постійно, як ти. В неї багато цікавих справ.

– Рада за тебе. Нарешті знайшов таку, – відповіла Оксана.

– Я такий заслуговую. Ми ділимо квартиру, як належить, законно. Все буде по-чесному.

– Звичайно, – погодилася Оксана, – я теж так вважаю.

Володимир подякував за розуміння. Він очікував скандалу, але дружина поставилася спокійно.

– Володю, нащо сваритися? Ми давно розлюбили одне одного. Кожен має право на своє. Не ми перші, – говорила Оксана.

– Я буду працювати, а ти… – він не договорив.

– Я вийду заміж, – посміхнулася Оксана. – У мене, між іншим, вже є кандидати.

– Заміж? У нашому віці?

– Так, зрілі жінки нині в ціні. Багато чоловіків цінують наш досвід. Та й квартира буде у мене.

Володимир задумався. Він знову відчув, що може втратити все. День на роботі був стресовим. Що як діти його осудять? А якщо Неля не стане тією, до кого він зможе прийти?

Увечері йому зателефонувала Неля. Вона була в очікуванні і вже планувала їхнє спільне життя. Але Володимир, почувши її, розумів, як йому не хочеться на Балі. Теплий домашній вечір у Києві був значно ближчим.

– Ну що, Володю, збираєшся? Певне, тебе вже чекають, – сказала Оксана, готуючись до зустрічі з першим кандидатом.

– Я раптом згадав, що в мене терміново справи. Залишу валізу на потім. Чи не будеш ти рада повести себе поважніше? – мовив Володимир.

І Володя залишився. Весь день його мучили сумніви – правильно він чинить чи ні. Але він знав одне: відмовити іншому в тому, щоб вона стала його світлом, він не міг.