Забута дочка

Запасна донька

– А я вас не просила народжувати його, – дратувалася Ксеня, – чому я маю нести незручності через вашу дитину?

Спочатку ви забрали в мене кімнату, потім зробили безкоштовною нянею, а тепер виявляється, що я маю віддати в добрі руки свого єдиного друга? Який живе зі мною 9 років?!

Ну вже ні! Я піду до бабусі, і там разом із Рексом житиму! А ви самі свого Васька виховуйте!

Шістнадцятирічна Ксеня останній рік постійно сперечалася з батьками.

Насправді, на це були свої причини – мати і батько після народження сина забули про існування старшої доньки.

З дев’яти років Ксеня надана сама собі. Коли дівчинка була трохи молодшою, вона не розуміла, чому до неї так ставляться, байдужість мами й тата сильно засмучувала дитину.

Ксеня потайки плакала і жалілася бабусі:

– Вони весь час з Васьком! Прошу пограти зі мною, мама каже, що їй ніколи, а тато взагалі відвертається! Бабусю, вони що, мене не люблять?

– Ну що ти, сонечко, – відвертаючи погляд, заспокоювала онучку Галина Василівна, – звичайно, люблять! Просто зараз їм важко.

Вася маленький, потребує уваги та постійного догляду. Ти ж прекрасно розумієш, що він навіть ще голівку не тримає і ніжками не ходить.

От коли трохи підросте, тоді буде легше. А ти прояви ініціативу, допоможи мамі з братом, гуляй з ним, грайся. Тоді, можливо, й у мами з татом часу більше буде.

Галина Василівна, роздаючи поради внучці, прекрасно знала, що навіть активна участь Ксені в вихованні свого молодшого брата особливо ситуацію не змінить.

Справа в тому, що старша дитина і для Олесі, і для Ярослава була небажаною. По-перше, одружилися вони, як тепер кажуть, “по зальоту” – Слава знав Олесю всього кілька місяців.

Коли він почав зустрічатися з дівчиною, то навіть не підозрював, що вона йому бреше – Олеся навмисно додала до свого віку 2 роки, щоб здатися дорослішою.

Вагітність шістнадцятирічної школярки загрожувала Ярославу великими проблемами, тому він не придумав нічого кращого, як повести подругу до вінця.

Ксеню ніхто не чекав, до її появи на світ батьки особливо не готувалися. Олесі хотілося погуляти, і за відсутність можливості вести звичний спосіб життя вона злилася на дитину.

Ярослав також не відчував особливої любові до доньки з тієї ж причини. І взагалі, він завжди мріяв про сина.

Вася для батьків став світлом у вікні, його хотіли і планували. До його народження готувалися ретельно. І заздалегідь.

– Мам, давай мені купимо ляльку? – попросила Ксеня матір, – он ту, з хвостом, як у русалки.

Олеся, розглядаючи крихітні шапочки і шкарпетки, байдужо відповіла:

– У мене зайвих грошей немає. Ксеня, досить мене соромити! Слово честі, з тобою хоч в магазин не ходи – постійно щось випрошуєш.

Прекрасно ж знаєш, що у тебе скоро народиться братик, для нього потрібно встигнути купити одяг, ліжечко, коляску.

Чому ти така егоїстка? Весь час тільки про себе думаєш!

Дівчинка, регулярно слухаючи докори матері, почала відчувати себе винуватою. І справді, чого це вона? Ну і що, що у неї майже немає іграшок, братику ж потрібніше.

***
Вася ні в чому не знав відмови. Хлопчику дісталася вся любов батьків, Олеся і Слава практично щодня купували улюбленому сину щось нове.

Для нього навіть окрему кімнату ще до народження підготували – Ксеню переселили в вітальню, її спальню відремонтували.

Коли дівчинка спробувала обуритися, батько строго пояснив їй:

– Ти вже доросла, можеш поспати і на дивані! Дитині потрібно особистий простір. У нас з матір’ю кімната маленька, якщо туди поставити ліжечко, то місця взагалі не залишиться.

– Не вередуй, – підтримала батька мати, – я б на твоєму місці раділа. У мене, наприклад, ні братів, ні сестер немає, я одна в сім’ї.

А у тебе дуже скоро буде з ким гратися. Давай, Ксеня, не перекривляйся, розбирай книжки та іграшки.

До речі, половину доведеться викинути – зберігати все це мотлох нікде.

***
Коли народився Василь, Ксеня позбулася всіх своїх дитячих радощів. Олеся і Слава вирішили, що донька вже досить доросла, щоб доглядати за братом.

Коли немовля починало плакати вночі, батько чи мати вставали зі спальні і будили Ксеню:

– Невже ти не чуєш, що дитина кричить? Іди, дай йому пляшечку, перевір підгузник. Вдруг переодягти треба.

Вночі Ксеня вставала до дитини, а вдень, повертаючись зі школи, доглядала за молодшим братом.

Олеся в декреті відпочивала, у неї на себе, улюблену, завжди був час.

Галина Василівна, приходячи в гості до сина і невістки, постійно обурювалася:

– Олеся, ну що це таке? Хіба можна перекладати турботу про двомісячну дитину на десятирічну дівчинку? Багато вона там догляне?

– Нічого страшного в цьому не бачу, – безтурботно відповідала свекрусі Олеся, – нехай звикає.

Рано чи пізно вона стане матір’ю, все це їй ще доведеться пережити. Зате який досвід!

Галина Василівна, я впевнена, що Ксеня мені через 10 років ще й дякую скаже! Я, між іншим, теж стомлююся. Як ви думаєте, легко мені одній справлятися з двома дітьми?

Від Славка толку немає, він постійно на роботі, мені практично ні в чому не допомагає. Увечері трохи покрутиться з Васенькою півгодини і все, на бокову, на диван перед телевізором.

– Олеся, але ж це не правильно! Ти дитину дитинства позбавляєш. Невже ти не розумієш, що у Ксенії зараз такий ніжний вік, їй би з подругами в ляльки грати, а не за дитиною дивитися.

У мене, крім Славка, ще троє було. І всі однолітки! Я ж якось справлялася, ні у кого допомоги не просила.

– Тоді час інший був, Галино Василівно, – заперечувала свекрусі Олеся, – ще раз повторюю: я нічого поганого в цій допомозі не бачу!

Зрештою, Вася – її рідний брат, вона повинна допомагати його виховувати. Вона ж старша!

***
До тринадцяти років Ксеня стала ненавидіти брата. Васько ріс дитиною кмітливою і на рідкість шкідливою.

Хлопчачок швидко зрозумів, що будь-яку свою витівку можна звалити на старшу сестру – Ксені діставалося абсолютно за все:

– Я тебе не розумію, чим ти тут займаєшся, поки нас немає? – практично кожен вечір лаяла доньку Олеся, – я уламки в сміттєвому відрі знайшла. Ти кружку розбила?

– Не я, – відповідала Ксеня, – Васько навмисне її зкинув зі столу, бо я йому цукерок їсти не дозволила.

– А ти що командуєш? – тут же кидався на захист сина Ярослав, – ти, хіба, ці цукерки купуєш? Теж мені, знайшлася господиня! Нехай їсть!

– Мені мама веліла Ваську сладким не годувати. На обід він спочатку має з’їсти суп, а вже потім чай з цукерками.

А Васько супа відмовився, став одразу десерт вимагати. Я йому вазочку не дала, а він хлопнув кружкою об підлогу.

– Роззява, – розсердилася Олеся, – а якби дитина порізалася? Доросла ж особа, а за дитиною доглянути не можеш!

Сьогодні ти покарана, ніяких прогулянок! Будеш сидіти вдома і вчити букви з Васенькою.

Вихователька мені нещодавно сказала, що він у нас найвідстаючий в групі!

Всі діти вже склади складають, а наш навіть до 5 рахувати не вміє. Це твоя вина, до речі!

Ситуація досягла піку, коли Ксені виповнилося шістнадцять. Батьки, не питаючи її дозволу, захотіли віддати в добрі руки Рекса – старого пса Ксені, якого вона багато років тому знайшла на вулиці щеням і виростила.

– Щоб завтра його тут і духу не було! Васенька почав чхати без причини, я підозрюю, що це алергія на собак шерсть.

Ксеня обурилася:

– Рекса я віддавати не буду, не змусите! Це єдина жива істота, яка мене щиро любить. Не віддам!

– Хто тебе буде питати? – філософськи зауважив Ярослав, – ми й так дуже довго твою псину терпіли.

Я б і раніше його вигнав, просто приводу якось не було. Розумний, соба…ка! Жодного разу вдома не нагадив. Хоча я нагоди зручної чекав.

Ксеня вперто стояла на своєму:

– Рекс залишиться зі мною, нікому його не віддам! Він мені дорогий! Невже ви не розумієте, що я люблю його зрештою!

– А брата ти не любиш? – примружилася Олеся, – ти готова ризикувати його здоров’ям заради цієї дворняги? Я тебе правильно зрозуміла?

Ксеня розсердилася:

– Так, саме так! Як же ви мені вже надокучили разом зі своїм Васенькою! Ви навіть не уявляєте, як я від вас стомилася! Чому я заради нього маю відмовлятися від єдиного друга?

Та він мені все життя зіпсував, ваш Васенька! У мене через нього дитинства не було! Поки мої подруги бігали на дворі, я по парках з коляскою блукала, а ти в цей час, мамо, спала!

Коли мої однокласники ходили до репетитора і готувалися до іспитів, я розривалася між школою, дитячим садком і домом. Бо ти, мамо, вийшла на роботу.

Досить, мені набридло! Я йду жити до бабусі!

***
Галина Василівна онучку прийняла, проти Рекса пенсіонерка нічого не мала.

У бабусі в квартирі Ксеня почувалася як вдома – ніхто її не турбував, насильно ніхто не змушував проводити час з нелюбимим братом. У бабусі вона могла робити все, що захоче.

Олеся дозволила старшій доньці пожити окремо всього місяць – через 4 тижні жінка зателефонувала Ксені і наказовим тоном веліла:

– Негайно повертайся! Відпочила? З тебе досить! Ми тут самі не справляємося.

– З чого це? – зізнається Ксеня, – хто вам взагалі сказав, що я повернуся?

Мені у бабусі прекрасно живеться, до вас повертатися я не збираюся!

– Я про твої плани не питаю, – заявила Олеся Ксені, – я тобі кажу негайно збирати речі і приїжджати додому.

Васеньку нікому забирати зі школи! Мені доводиться від обіду відмовлятися, щоб дитину після уроків додому відвести.

– А я тут до чого? – справедливо обурилася Ксеня, – твій син, от ти за ним і дивись.

У мене, знаєш, мамо, і своїх справ багато. Якщо ти забула, я в коледжі навчаюся, освіту отримую.

Тут, у бабусі, у мене є можливість нормально домашні завдання робити. Я всі предмети профільні підтягнула! Тому вибачте, я залишусь тут.

– Ну почекай, – розсердилася Олеся, – батько з роботи приїде, я його за тобою відправлю. Пинками додому прожене! Що, дорослою стала? Самостійною?

Галина Василівна, присутня при розмові, жестом попросила онучку дати їй трубку:

– Ти, Олеся, багато на себе не бери, – вступилася бабуся за Ксеню, – дівчинку зовсім затюкали, дихнути не даєте!

Васька вже дорослий, сьомий рік йому пішов. Що він сам посидіти не в змозі?

Бояться одного залишати – найміть няню! А Ксеню залиште в спокої, до вас я її не відпущу. Хай дитина вчиться спокійно!

І Славку мої слова передай!

***
Ксені дали спокій. Від бабусі дівчина дізналася, що проблему з молодшим братом батьки все ж розв’язали – грошей не пошкодували і найняли для улюбленого Васеньки няню.

За свій вчинок Ксеня не соромиться. Зрештою, Василь їй брат, а не син. Нести за нього відповідальність вона не повинна.