Connect with us

З життя

Через 7 років підготовки до весілля мрії, він зрадив мене!

Published

on

Володимир раптом ввігнав мені ніж у спину, коли я планувала наше весілля після семи років разом із чоловіком мого життя!

Мене звати Оксана Білоус, і я живу в Житомирі, де Тетерів несе свої води повз старі будинки. Моя історія може здатись простою, та вона розриває моє серце. Я готувалася вийти заміж за чоловіка, якого вважала своєю долею, а він так сильно зрадив мене, що я досі не можу дихати без болю.

З Володимиром ми зустрілися сім років тому. Жодної сварки, жодного дня без тепла і взаємної поваги. Ми були як дві половинки, злиті докупи. За чотири місяці я переїхала до нього — ми обоє хотіли бути ближче, не втрачати ні хвилини одне без одного. Разом ми створили тисячі спогадів, які я берегтиму до останнього подиху. Іноді ми дурачились, як діти: сміялися, гралися, ховалися один від одного жартома. Іноді любили одне одного так, наче завтра не настане — пристрасно, до тремтіння, до сліз щастя.

Я ніколи не відчувала нічого схожого з іншими чоловіками. Володимир був для мене справжнім — сильним, ніжним, в обіймах якого я хотіла засинати щоночі і прокидатися щоранку. 8 серпня став днем, якого я ніколи не забуду. Він розбудив мене сніданком у ліжку — теплі круасани, ароматна кава, його усмішка. Потім ми кохалися, повільно, наче час зупинився. Ми були у відпустці, насолоджувалися свободою і одне одним. Тиждень провели на Кримському узбережжі — море, сонце, заходи сонця, які здавалися чарівними. Все як у казці.

Того дня, поки він був у ванній, хтось постукав у двері. Я відкрила — незнайомий чоловік із усмішкою вручив мені букет червоних троянд і записку: «Кохаю тебе. В.» Моє серце забилось від радості. Я подякувала Володимиру за сюрприз, поцілувала його, і ми вирушили на пляж. Але це був лише початок. Внизу, біля рецепції, інший хлопець простягнув мені ще одну троянду. Поки ми йшли до моря, ще шестеро людей піднесли мені по квітці. На пляжі в мене в руках був букет із семи троянд — по одній за кожен рік нашого кохання. Володимир лише усміхнувся, підморгнув: «Хотів тебе здивувати». Ми провели день у воді, а під захід сонця увійшли в море, цілуючись під шум хвиль. І раптом він опустився на одне коліно прямо у воді: «Оксано, станеш моєю дружиною?» Я захлинулась від щастя, сльози текли по щоках, ноги тремтіли. «Так!» — вигукнула я, і світ закружляв у танці.

Все йшло своєю чергою до грудня. Перед Новим роком він поїхав у відрядження в інше місто. Повернувся за тиждень — чужим, холодним, з потухлим поглядом. Я три дні намагалася зрозуміти, що трапилося, але він мовчав, як камінь. Нарешті, він зламався і зізнався: переспав з колегою. Випили, розслабилися, і «все саме собою сталося». Мій світ завалився. Чоловік, що присягався, що я — його всесвіт, що обіймав мене так, наче я єдина на світі, зрадив мене. Ніж у спину — ось що це було. Я ридала, він також — сльози текли по його обличчю, але вони нічого не значили.

Наступного дня я зібрала речі і пішла. Він благав залишитись, вхопився за мої руки, кричав, що любить, що це помилка. Але я не могла — всередині все померло. Я грюкнула дверима і зникла з його життя. Потім були дзвінки, довгі розмови, його сльози і мої. Але біль не йшла — зрада пекла, як розпечене залізо. Я досі його люблю — так сильно, що серце розривається. Але варто пригадати, що він зробив, і сльози душать мене, а любов змішується з ненавистю. Ми бачилось тричі після розриву. Кожного разу я хочу кинутися до нього, обійняти, поцілувати, але зупиняю себе. Не можу. Це як отрута, яку я не в змозі проковтнути.

Я хочу повернутись до нього — повернутись у ті дні, коли він був моїм героєм. Але я боюся, що він знову розіб’є мені серце. Ця рана кровоточить, і я не знаю, як її загоїти. Я ходжу вулицями Житомира, бачу пари, які йдуть за руку, і відчуваю себе порожньою оболонкою. Він був моїм усім, а тепер я одна з цією любов’ю, яка душить мене, і з зрадою, яка не відпускає. Прошу, допоможіть порадою. Мені потрібно почути чужу думку, зрозуміти, що робити. Залишити його в минулому чи дати шанс? Біль невимовний, і я тону в ній, не бачачи берега. Що мені робити з цим коханням, яке стало моїм стражданням?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × два =

Також цікаво:

UA14 хвилин ago

Старенька перукарня на Сихові, осінь за вікном

Мене звати Оксана Тарасівна, тридцять другий рік я стрижу людей у невеличкій перукарні на вулиці Наукова — там ще старі...

FR42 хвилини ago

La villa aux trois vélos

Sabine avait quarante-deux ans quand elle a rencontré Julien sur le parking de l'Intermarché de Vannes, un jeudi de novembre,...

BG1 годину ago

Внукът на Майстор Кольо

Винаги съм смятал, че съм човек, който не се изненадва. Построих „Дунав строй“ от една барака в покрайнините на Русе...

CZ2 години ago

# Byt v Korunní ulici mi už nepatřil

Ráno v den mých šestapadesátých narozenin jsem se probudila z odpoledního spánku na zvonění telefonu. Byl to Pavel, soused zpřes...

HU2 години ago

Az ötödik emelet, a hallban felejtett bicikli

Zoltán akkor tudta meg, hogy vége, amikor a felesége letette elé az asztalra a barna borítékot, és ő azt hitte,...

HU2 години ago

Meghatározom a párbeszéd hangját: a második résztvevő szemszögéből, azaz az egyik vejeként mesélem el a történetet, aki kívülről, saját bőrén tapasztalta meg az após és a lányok viszonyát, majd az építkezést.

Nyolc sógornőm és a kunhalmi ház, amit magam sem hittem el Harminckét éves koromban házasodtam be a Farkas családba, és...

LT2 години ago

Aštuoniasdešimt septyni tūkstančiai eurų už tėvo baldų dirbtuves Panevėžyje

Aš esu Tomas, man keturiasdešimt dveji, ir aštuonerius metus buvau vedęs Rūtos motinai priklausančio verslo šešėlyje – nors iš tikrųjų...

IT2 години ago

L’Annuncio in Cabina che Ha Distrutto Mio Figlio

Quando ho sentito quel nome attraverso gli altoparlanti, ho capito che non era né il mio né quello di nostro...