Connect with us

З життя

Я все ще твій син, мамо: невідправлене послання

Published

on

Я все ще твій син, мамо: лист, якого я не зміг не написати

Мамо, ти, мабуть, інколи сидиш на кухні сама, перебираючи старі листівки з вітаннями, де всі радіють моїй появі на світ. Де посміхаються люди, чиїх облич уже давно немає поруч. Ти зберігаєш мої дитячі плішечки, мій перший молочний зуб, пасмо світлого волосся — ніби намагаєшся повернути той час, коли я був зовсім крихітним. Жоден альбом не здатний оживити минуле. Але ти все одно бережеш його — як найцінніший скарб. Позаду я — твій син.

Я виріс. Мені за тридцять, у мене дружина, робота, квартира у Києві та обов’язків — на ціле життя. Але знаєш, мамо? Я все рівно твій. Той самий хлопчик, що приходив додому з обдертими колінами, з двікою з математики, з мокрими від сліз щоками. Ти тоді не розпитувала — просто обіймала. І я знав: завтра, може, і доведеться відповідати за помилки, але сьогодні — мене просто люблять. Без умов.

Хотілося б, щоб ти знала — я все той самий. Просто тепер ношу костюм, плачу за комуналку й надто рідко дзвоню. Не через забуття. Через сором бути втомленим, слабким, недосконалим. Та коли особливо важко, я повертаюся думками в наш будинок у Львові, де пахне медовиком, а твій голос додає: «Головне — ти вдома, решта налагодиться».

Пам’ятаєш, як у шостому класі дістала з шафи сіре пальто в коричневу клітку? Воно було «на виріст», і ти тішилася, що тепер якраз. А я влаштував істерику, бо вважав, що виглядаю смішно. Зараз у мене таке саме пальто — лише від известного бренду, обране стилістом, коштує воно, мабуть, як тоді вся наша меблівка. Але в ньому я — все той хлопчик. Твій.

Наше дитинство, мамо, — не просто спогади. Це мій фундамент. Те, що робить мене собою. А ти — єдина, хто пройшов усю цю путь поруч. Лише ти знаєш, як я гарячкував уночі, як боявся темряви, як ховався під столом, коли помер наш пес Барсік. Ти — єдина, хто прожив усе разом зі мною. Тому я й досі твій син.

Інколи я так виснажений, мамо… Світ вимагає бути найкращим: працювати більше, заробляти більше, встигати все. Трохи розслабишся — втратиш клієнтів, повагу, себе. А вдома… вдома тепер мушу бути ідеальним: чоловіком, батьком, опорою. І лише одне місце дозволяє мені бути просто людиною. Твій поріг.

Ти не докоряєш, не питаєш: «Чому не справляєшся?» Ти просто ставиш чайник, кладеш руку на плече й кажеш: «Передихни…» Це єдине місце, де можна не грати роль. Де можна бути собою. Слабким. І це значить — я все ще твій син.

У цьому світі так мало певності, мамо. Все хитке: бізнес-партнери зрадять, друзі віддаляться, дружина втомиться, діти виростуть. Але ти — як кріпкий дуб, на якому тримається моє життя. Ти — єдина, чию любов я ніколи не сумнівався. Навіть коли кричав, хлопав дверима, мовчав тижнями.

Твоя любов — не бонусна картка, не обіцянка, не угода. Вона — як світло у вікні. Воно просто є. Воно витримало час і мій характер. Вистояло все. І це — найвірніша опора, яку я коли-небудь мав.

Мамо, я кохаю одну жінку. Вона — моя дружина, Олена. Ти спочатку не розуміла її, питала: «Що спільного у вас?» Але знаєш? Вона схожа на тебе. Зберігає перші малюнки наших дітей, записує їхні смішні слова у зошит, гріє нас своєю добротою. Вона чекає наших дітей такими, як ти чекала мене: подряпаними, із поганими оцінками, у сльозах — але своїми. Без умов.

Дивлюся на неї — і менше боюся майбутнього. Згадую тебе — і менше боюся себе. Бо я виріс у любові, а тепер передаю її далі. І в цьому — весь сенс.

Мамо, дякую. За кожен збережений панчішок, за безсонні ночі, за кожне «нічого, впораємось». За те, що, незважаючи ні на що… я все ще твій син. І залишусь ним назавжди.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

17 − 2 =

Також цікаво:

З життя8 хвилин ago

«Ви надто опікуєтеся дитиною»: це сказав лікар. Але я не хвилююся — я просто мама

«Ви занадто багато уваги приділяєте дитині» — так мені сказав лікар. Але я не тривожна — я просто мама. Якби...

З життя8 хвилин ago

Вона відчинила двері незнайомцю, не підозрюючи, що рятує життя своєму синові

Вона впустила незнайомця, не відаючи, що рятує власного сина. Його знала вся країна. Один із найкращих онкологів із Києва, професор...

З життя1 годину ago

«Ви занадто багато уваги приділяєте дитині»: це сказав лікар. Але я не тривожна — я просто мама

«Ви занадто багато уваги приділяєте дитині» — так мені сказав лікар. Але я не тривожна — я просто мати. Якби...

З життя1 годину ago

Краще жити в орендованій квартирі, ніж під одним дахом з свекрухою

Краще тіснитися у найманій однокімнатці, ніж дихати під одним дахом із свекрухою — Віть, ну скільки можна?! — голос Соломії...

З життя2 години ago

Краще тіснитися в орендованій однокімнатній квартирі, ніж жити під одним дахом із свекрухою

— Олежу, скільки можна?! — голос Олени зірвався на шепіт, у якому відчувався втома і безнадія. — Ми вже два...

З життя3 години ago

Запросили в гості… і шокували: кухня, наче після вибуху

Колись нас запросили на новосилля… та й шокували до глибини душі: кухня наче після бомбардування Нещодавно ми з дружиною отримали...

З життя4 години ago

Він пішов, а вона жила для нього

Він просто пішов… А вона ж жила заради нього. Сім років вони були разом. Сім довгих, наповнених зусиллями років, де...

З життя5 години ago

Посылка, разрушившая брак: история живого венка

В кухне стоял аромат жареных котлет, когда раздался звонок в дверь. Надежда, не успев снять передник, распахнула её и увидела...