Connect with us

З життя

Жалею, что забрала маму к себе: нет пути назад и стыдно перед друзьями.

Published

on

Изложу свою историю на бумаге, это будто тяжелая гиря на душе. Мне нужен совет — мудрый, разумный, чтобы понять, как выбраться из этого болота, в которое я сама себя завела.

У каждого из нас свои проблемы и испытания. Нужно учиться не осуждать, а протягивать руку помощи тем, кто тонет в отчаянии и не видит выхода. Ведь никто не застрахован от подобного — сегодня судишь, а завтра сам в ловушке судьбы окажешься.

Я забрала к себе маму. Ей уже 80, жила она раньше в деревне под Псковом в старом доме с покосившейся крышей. Здоровье её оставляло желать лучшего, ноги отказывали, руки дрожали. Я видела, как она чахнет одна, и решила перевести её в городскую квартиру. Но я не представляла, какой груз взваливаю на себя, как это кардинально изменит мою жизнь.

Изначально всё было гладко. Мама жила у меня в Новгороде, в трёхкомнатной квартире, стараясь держать порядок. Она не вмешивалась в мои дела, не шумела, сидела в своей комнате, которую я обустроила с заботой. Я создала для неё комфорт: мягкая кровать, тёплый плед, маленький телевизор. Ей нужно было выходить только в ванную и на кухню — старалась окружить её заботой. Следила за её питанием, готовила здоровую пищу: без жиров, с минимальным количеством соли, всё на пару. Лекарства покупала сама, на свою зарплату. Пенсия у неё — слёзы, не деньги.

Но через несколько месяцев всё пошло наперекосяк. Маме наскучила городская жизнь — однообразная и серая, как бетонные стены. Она начала устанавливать свои порядки, цепляться по пустякам, раздувать ссоры. То я пыль вовремя не убрала, то суп не так сварила, то любимый чай не купила. Всё было не так, всё раздражало. Потом начались манипуляции — давила на жалость, вздыхала, что в деревне её жизнь была лучше, чем в моей «тюрьме». Её слова резали, как нож, но я молчала, сдерживалась.

Моя выдержка истощилась. Я устала от упрёков и её недовольства. Начала принимать успокоительные, а после работы стояла у подъезда, не решаясь зайти домой. Там меня ждёт battlefield — поле боя, где каждый день проигрываю. Моя жизнь превратилась в кошмар без выхода.

Вернуть маму в деревню невозможно. Она там не выживет — дом полуразрушенный, условий никаких. И как её отправлю, бросив? Что скажут знакомые? Их осуждающие взгляды, шёпот за спиной: «Дочь бросила мать… Позор!» Мне стыдно даже думать об этом, стыдно перед людьми и собой. Но сил нет.

Ситуация — как тугой узел, который я не могу развязать. Я истощена, опустошена, растеряна. Как жить с ней под одной крышей? Как справиться с её упрямством и обидами? Как её успокоить, не потеряв себя? Я в тупике, и каждый день становлюсь всё более безнадёжной.

Бывали ли у вас такие истории? Как вы уживались со стариками, чьи характеры — как острые камни? Как не сойти с ума, когда родной человек становится самым тяжёлым испытанием? Поделитесь — мне нужен свет в этом тёмном туннеле.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

одинадцять + чотирнадцять =

Також цікаво:

З життя3 хвилини ago

Скарбниця з коштовністю

**Скринька з перснем** Давним-давно, ще з часів школи, Соломія та Дмитро були нерозлучними друзями. Жили в одному будинку у Києві,...

З життя1 годину ago

Соковита Схема

Хитрий Тимошко Оксана з матір’ю сварилися вже кілька днів. Втомляться, розійдуться по кутках, помовчать, почухаються. Але варто одній заспокоїтися й...

З життя2 години ago

Хто мій батько?

— Хто мій справжній батько? — Олесю, підемо у неділю в кіно? — Не знаю. Мама вечорами не відпускає. Хіба...

З життя3 години ago

А ти мені був до вподоби…

Олена вийшла з офісу і підійшла до своєї машини на парковці. Капот і лобове скло були вкриті тонким шаром снігу....

З життя4 години ago

«Гідний партнер»

Оксана стояла біля вікна й дивилася на спорожнілий двір. Утоптаний сніг був усіяний блискітками від хлопавок, а на голі гілки...

З життя5 години ago

Ти залишишся в моєму серці назавжди

Я тебе ніколи не забуду Оксана Михайлівна йшла додому в розстібнутому драповому пальті, з потертим портфелем у руці, де лежали...

З життя6 години ago

Невідома любов

**Неволюблена** З дитинства Олена ненавиділа своє ім’я. Застаріле, бабусіне. Коли вона підросла, мати розповіла, що батько колись закохувався в красуню...

З життя6 години ago

Ти знаєш, у мене немає шансів стати матір’ю…

Перший день занять у виші почався з лекції. Оксана довго блукала коридорами, поки не знайшла потрібну аудиторію. Ледь встигла сісти...