Connect with us

З життя

Я всё ещё твой сын: письмо, которое не смог оставить ненаписанным

Published

on

Мама, наверное, ты до сих пор сидишь на кухне, перебирая пожелтевшие открытки, где гости поздравляют с твоим «маленьким чудом». Среди улыбающихся лиц — те, кого уже нет. Ты хранишь мой первый чепчик, выпавший зуб, локон белокурых волос, словно пытаясь удержать время, когда я помещался на твоих ладонях. Но даже самые дорогие альбомы не вернут прошлое. А ты всё бережёшь их — ведь я твой сын.

Я взрослый. Мне за тридцать, есть жена, ипотека, должность и груз ответственности. Но знаешь, мама? Я всё тот же Сашенька — мальчишка с содранными коленками, двойкой по алгебре и комом в горле. Ты не требовала объяснений — просто гладила по голове. И я верил: завтра, может, и влетит за проказы, а сегодня меня любят. Просто так.

Хочу, чтобы ты знала: я всё он. Только теперь вместо рюкзака — портфель, вместо дворовых драк — совещания. Звоню редко не из-за забывчивости. Стыдно быть не суперменом, а обычным человеком с трещинами. Но в трудную минуту я снова в нашей хрущёвке, где пахнет ватрушками, а твой голос повторяет: «Главное — дома, остальное наживём».

Помнишь, как в пятом классе ты надела на меня клетчатое пальто «на вырост»? Я ревел, уверенный, что похож на попугая. Теперь у меня такое же — от «Гуталина», сшитое по мерке. Стоит как ползарплаты, но внутри я всё тот же стеснительный мальчишка. Твой.

Наше детство — не просто страницы из прошлого. Это фундамент. Ты единственная, кто помнит, как я бредил корью, боялся Бабы-яги в шкафу, прятался в кладовке после смерти Жучки. Ты прожила со мной каждый страх, каждую радость. Поэтому я навсегда твой.

Иногда, мам, выгораю до тла. Мир требует быть идеальным: директором, добытчиком, эталоном. Дома тоже нельзя сбавить обороты — надо быть опорой, защитником, героем. И лишь в твоей однушке я могу снять галстук, сесть на табуретку и услышать: «Чайку?» Без упрёков, без вопросов. Просто «отдохни». Здесь я не обязан быть сильным. Здесь я просто твой сын.

В жизни так мало постоянства: коллеги предают, друзья забывают, дети отдаляются. Но ты — как береза у дома: стоишь, несмотря на штормы. Твоя любовь не кричит, не требует, не торгуется. Она как самовар — греет тихо, без пафоса. Выдержала мой бунтарский переходный возраст, хлопанье дверью, месяцы молчания.

Люба, моя жена, сначала тебя смущала. Ты спрашивала: «Что вас связывает?» А она… она как ты. Хранит первые сандалии Алёнки, записывает её смешные словечки в блокнот, обнимает, когда я прихожу с работы мрачнее тучи. Смотрю на неё — и понимаю: наши дети вырастут такими же счастливыми, как я. Потому что мы передаём эстафету — из твоих рук в её.

Спасибо, мама. За сохранённые варежки, ночные дежурства у моей кровати, за «не переживай, сынок». За то, что даже сейчас, когда у меня седина в висках… я всё ещё твой мальчик. И останусь им. Всегда.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять + дев'ятнадцять =

Також цікаво:

З життя8 хвилин ago

Вчора я зібрала всю свою мужність, глянула свекрусі та чоловіку в очі й сказала:

Учора я зібрала всю свою волю в кулак, подивилася у вічі свекрусі, Ганні Степанівні, та чоловікові, Олегові, і сказала прямо:...

З життя13 хвилин ago

Змушена зібрати речі та вирушити з сином до моєї мами

Звісно, мені аж ніяк не хочеться, але я збираю речі й їду з сином Данилком до моєї мами, Наталії Степанівни....

З життя16 хвилин ago

Активна свекруха без перепочинків

Свекруха, яка не сидить на місці Коли моя свекруха, Марія Петрівна, оголосила, що переїжджає до своєї мами, бабусі Ганни, у...

З життя28 хвилин ago

Незвичайна сусідка в нашому житті

От ти взагалі не уявляю, як таке могло статися, але я опинилася в ситуації, від якої у мене мурашки по...

З життя35 хвилин ago

Подарок свекрови, омрачивший нашу первую радость

Олег и Настя сыграли свадьбу на широкую ногу. Торжество устроили в кафе, позвав полсотни гостей. Всё шло как по маслу:...

З життя37 хвилин ago

Невістка та її вимога

**Невістка та її ультиматум** Цього ранку моя невістка Оксана глянула мені у вічі й заявила: «Валентино Павлівно, відтепер ви, дорога...

З життя1 годину ago

Не хочу, але збираю речі і їду з сином до мами.

Того дня, хочется чи не хочется, а я збираю речі і їду з сином Данилом до своєї мами, Марії Іванівни....

З життя1 годину ago

Ультиматум від дружини сина

Сьогодні вранці моя невістка Мар’яна подивилася мені у вічі й сухо заявила: «Оленко Іванівно, відтепер ви, шановна матір мого чоловіка,...