Connect with us

З життя

«Тридцять років під материним крилом: коли турбота стає загрозою»

Published

on

«Чоловікові тридцять, а він досі під маминим крилом… І це руйнує нашу родину»

Коли ми з Дмитром одружились, власного житла в нас не було. Його батьки — заможні львів’яни, запропонували оселитись у їхній просторий трикімнатній квартирі. Тоді це здавалось логічним рішенням: свекруга Галина Петрівна виглядала привітно, зі свекром Іваном також ладили.

А потім народилась Софійка. І відтоді все почало змінюватись. Повільно, непомітно, але невблаганно. Тепер я певна: життя під одним дахом із родичами чоловіка — це пастка. Особливо коли твій чоловік — їхній «золотий синок», якому тридцять, а він навіть чашку сам собі не налить.

Дмитро — хірург. Працює на межі сил, часто вночі. Я це розумію. Але його байдужість до доньки мене вбиває. Він майже не проводить із нею часу. Навіть у вихідні ховається у кімнаті з телефоном або йде «по справам», аби не гратись, не годувати, не розмовляти з дитиною.

Коли я прошу його про дрібничку — купити сиру, посидеть з донечкою поки прийму душ — він просто звертається до мами:
— Мам, допоможи, будь ласка…

І вона, наче солдат на команді, кидається виконувати:
— Звісно, сину, ти ж так втомився…

Він втомився. А я, виходить, ні. Хоч прокидаюсь щоночі, годуйкою стаю, гуляю, прасую, прибираю. А він навіть не чує дитячого плачу — спить у сусідній кімнаті. Бо «йому заважає шум». І коли він, не розплющуючи очей, бурчить: «Заспокой її вже, нарешті!» — мені хочеться ридати від безсилля.

Мовчу. Бо поряд дитина. Бо немає сил сваритись.

Найстрашніше — не його холодність. А те, як свекруга його виправдовує. Для неї він — ідеал чоловіка, найкращий батько. «Він же годує родину! Ти мусиш його берегти!» Наче я тут тінь, додаток до їхньої ідеальної родини.

Я намагалась говорити з нею:
— Галино Петрівно, ви самі робите його безпорадним. Якби не бігли на кожний клич, він би навчився турбуватись про нас.

— Що ти мелеш? — обурено відсікає вона. — Такий чоловік — мрія! Це тобі треба вміти його розуміти.

Дивлюсь на неї й не впізнаю ту мудру жінку, якою колись захоплювалась. Тепер бачу матір, що не може відпустити дорослого сина й сама перешкоджає йому стати справжнім чоловіком.

А йому й не треба змінюватись. Навіщо? Мама все вирішить, дружина потерпить.

Я певна: якби ми одразу жили окремо, все було б інакше. Навіть у бідності, але чесно. Вчились би ділити обов’язки, розуміти один одного. Він би зрозумів, що родина — це не лише заробіток, але й присутність. А зараз… Зараз він навіть не бачить проблеми.

Відчуваю себе зайвою в цьому будинку. Ніби я — тимчасова няня, покоївка. А вони — справжня родина. Мати й син. А донька — їхня лялька.

Більше не можу. Втомилась від його ухилянь, від постійного втручання свекруги. Від відчуття, що я — невидима.

Знаю: вихід один — виїжджати. Найняти хоч найменшу квартирку. Нехай важко. Зате з’явиться шанс побудувати справжню родину, де чоловік — партнер, а не «мамин синок».

Залишився останній крок — сказати йому: «Вибирай: ми чи вона». Бо якщо обере матір — значить, ніколи не був готовим до сім’ї.

А я? Я готова боротись. За себе. За Софійку. За життя без масок і чужих сценаріїв. І зроблю це. Дуже скоро.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотирнадцять + вісім =

Також цікаво:

З життя32 хвилини ago

Відкладена мрія: зрада та визволення

Мрія, відкладена на потім: зрада та звільнення Якщо спитати Оксану, що вона мріяла все життя, вона б без вагань відповіла:...

З життя35 хвилин ago

Он назвал меня просто парикмахершей, но я показала ему, что такое унижение

Когда-то в семнадцать лет я рано научилась полагаться только на себя. Отец сбежал за границу, бросив нас с матерью перед...

З життя55 хвилин ago

Загадковий дарунок-сюрприз

Тайна обіцяного подарунка У розкішному залі ресторану в самому серці Львова гучно святкували весілля Оксани та Івана. Гості гуляли, музика...

З життя56 хвилин ago

Зрада чоловіка: несподіване зізнання його брата

Сьогодні я дізналась про зраду чоловіка від його брата. Марійка мчала вузькими вулицями Львова до своєї другої квартири, так сильно...

З життя57 хвилин ago

Під зливою самотності

**Щоденник: Під дощем самотності** Дружина Олексія, Марічка, почала дивно себе поводити. Одного разу вона влаштувала скандал на рівному місці, звинувачуючи...

З життя1 годину ago

Віддалення з донькою: привид минулого

Два роки вже, як Ольга Андріївна не розмовляє зі своєю донькою Марійкою. Рік тому, без жодної причини, Марійка перестала піднімати...

З життя1 годину ago

Зрада на весільному банкеті

Зрада за весільним столом Ольга Дмитрівна швидко постукала у двері квартири сина та невістки. Її переповнювала радість: вона несла фотографії...

З життя1 годину ago

«Сором у пакеті: як свекруха зламала моє терпіння»

«Сором у пакеті»: як свекруха довела мене до межі Олеся перебирала речі у шафі, коли раптом почула дзвінок у двері....