Connect with us

З життя

Відмова у родинній підтримці — крок до розриву стосунків

Published

on

Я відмовився допомагати тещі в городі — і дружина подала на розлучення

Якби хтось колись сказав мені, що мою п’ятнадцятирічну сім’ю знищить… бульба, я б відсмоктав. Та, як кажуть, життя вміє жартувати зі звірячою жорстокістю. Тепер я сиджу сам у порожній хрущовці й намагаюсь зрозуміти, коли все пішло криво. Десь у РАЦСі лежать папери про розлучення, а причиною, як зазначила моя Оксана, стала «відсутність спільних цінностей». І все через те, що я не поїхав з нею до тещі у село копати город.

Скажу прямо — я не ледар. Навпаки, працював від щонайменшого. З чотирнадцяти років сам заробляв: розвантажував вагони, розвозив хліб, мив підлоги в школі. Коли зустрів Соломію, їй було шістнадцять. Я — на два роки старший, вже навчався у технікумі та підробляв кур’єром. Вона жила з матір’ю-самітницею, батько помер ще в дитинстві. Я закохався — щиро, назавжди.

З перших днів старався бути опорою: купував підручники, сукні, носив у гуртожиток домашні вареники. Потім, коли став частим гостем у їхній хаті, взяв на себе чоловічу роботу: лагодив труби, перевіряв проводку, носив вугілля з льоху. Не нарікав. Мені здавалось, це природньо — піклуватись про тих, кого кохаєш.

Побралися, народились діти — син Богдан і донька Марічка. Жили спочатку на оренді, потім взяли іпотеку на двокімнатну. Крутились, як всі — не розкошували, та й голоду не знали. Я працював менеджером, Соломія вела бухгалтерію в місцевій крамниці. Наш союз здавався міцним. Поки не померла її бабуся.

Стареньку хату в селі успадкувала теща. І почалося… Кожні вихідні — поїздки «на господарство». Спочатку я не супротивлявся — свіже повітря, дітям корисно. Та коли це перетворилось на обов’язкові суботи та неділі, зрозумів: я став безкоштовним робітником.

Кожного разу — копай, сади, пололи, коси. Спека, дощ, багно. А натомість — ані подяки, ані усмішки. Пропонував компроміс: їздити раз на два тижні, відпочити, з дітьми у парк, на рибалку. Та Соломія ніби глухла. Казала, що я «міський панич», що в офісі «сиджу на попі» — яка втома?

Та ж робота в мене — постійний стрес. Звіти, дедлайни, скарги клієнтів. Не скаржився, та хотів, щоб мою втому теж розуміли. Але того фатального дня я відмовився їхати. Просто сказав: «Не поїду». Спина болить, бензин за 50 гривень — дорожче, ніж та бульба коштує. Адже з того городу врожай — три мішки, а на паливо витрачаємо більше, ніж у супермаркеті.

Після цього Соломія перестала зі мною розмовляти. Через тиждень заявила, що ми «різні», що в нас «немає спільного погляду на життя». Що я вже не той, за кого вона виходила заміж. І що подає на розлучення.

Я онімів. П’ятнадцять років разом. Пройшли клопіткі роки: оренди, кредити, нічні годування, коли діти хворіли. Двоє чудових дітей, спільна хата, кіт Мурко, пес Сірко. І все це — ніщо?

Як це — «немає спільних цінностей»? А діти — не спільна цінність? А стіни, які ми штукатурили власними руками? Чи спільне лише тоді, коли я мовчки копа

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісімнадцять − 16 =

Також цікаво:

З життя5 хвилин ago

«Побойся Бога, у тебя и так четыре квартиры! А мы с матерью куда, на улицу?»

«Лена, ну ты даёшь, у тебя же уже три квартиры, зачем тебе ещё одна? Нас с матерью что, на улицу...

З життя8 хвилин ago

Зрада в незнайомому домі

Зрада в новому домі Олег і Ярина одружилися й переїхали до нової квартири на околиці Львова. Їх переповнювала щастям: молоді...

З життя10 хвилин ago

Забравши гостинці, пішла назавжди

Я взяла гостинці й пішла назавжди. Була старшою у багатодітній родині, що жила в маленькому селі під Харковом. Усе лежало...

З життя1 годину ago

Сюрприз от дочери и зятя за праздничным новогодним столом

В новогоднюю ночь, когда вся наша семья собралась за праздничным столом, моя дочь Алина и её муж Игорь устроили неожиданный...

З життя1 годину ago

«Я хочу додому: історія про виселення з власної квартири»

«Тату, я хочу додому»: як мене викинули з рідного помешкання за кімнату Цю історію неможливо читати без сліз. Зрада рідної...

З життя1 годину ago

Загадка, що розірвала родину

**Таємниця, що розколола родину** У Дмитра важко захворіла сестра, яку він усе життя вважав матір’ю. — Дмитре, мені недовго лишилося,...

З життя2 години ago

Вигнали гірше за безпритульного пса

Вигнали, як бездомного пса — Дівчино, ваш телефон упав! Почекайте! — гукнув незнайомець, перекрикуючи шум дощу. Оксана йшла порожніми вулицями...

З життя2 години ago

Сердечные раны и скрытая магия

Скривавлені серця та потаємний приворіт Сьогодні повернулася з батьківських зборів у нашому містечку під Житомиром. Леся навіть не встигла зняти...