Connect with us

З життя

«Коли зникли всі, вона згадала про нас… Та запізно»

Published

on

Ми з Олексієм разом вже понад десять років. Побралися, коли мені було двадцять п’ять. Чоловік мій не єдиний у родині — в нього двоє старших братів, обидва давно влаштовані: сім’ї, робота, власні хати. Отже, як кажуть, «у повному порядку». Їхня мати, Валерія Семенівна — жінка твердого характеру, не з тих, що шукають чиєїсь підтримки. Сама виховала трьох синів і ніколи ні перед ким не схиляла голови.

Від перших днів нашого шлюбу я відчувала, що свекруха ставиться до мене з якоюсь особливою неприязню. Відверто нічого не казала, але її ставлення читалося в кожному погляді, у кожній мовчанці за святковим столом, у кожному її «не помітила». Я намагалася не звертати уваги. Думала: може, не відповідаю її очікуванням, або вона просто не хотіла відпускати наймолодшого сина від себе.

Адже Олексій був її опорою. Після того, як старші сини завели власні родини, він залишився з нею — допомагав по господарству, супроводжував до лікарів, вирішував справи. А тут з’явилася я. І його життя змінилося.

Я дуже хотіла стати для неї рідною. Готувала її улюблені страви — борщ із пампушками, запіканку з яблуками, запрошувала на свята, дарувала вишиті серветки чи коробки цукерок. Навіть намагалася називати її «мамо», та слово зав’язувалося в горлі. Вона була холодною, віддаленою, ніби завжди тримала мене на відстані, і я почувалася самотньою серед її родини.

Коли в нас з Олексієм народився син, Валерія Семенівна почала частіше завітати. Та радість тривала недовго: незабаром онуків їй подарували й старші брати чоловіка, а інтерес до нашого хлопчика згас. На свята вона їздила до них, дзвонила їм, а про нас згадувала в останню чергу. Найболючішим для мене було те, що вона жодного разу не привітала мене з днем народження, поки Олексій не нагадував. Жодного дзвінка, листівки, повідомлення. Спочатку боліло, потім змирилася. Не всім судилося мати другу матір.

Минали роки. Жили скромно, без розкоші, та й без біди. З’явилася донька. Олексій працював, я доглядала за дітьми. Свекруха маячила десь на узбіччі нашого життя — та сама відчуженість, ті самі рідкі візити. Ми не ображалися, але й не нав’язувалися.

Рік тому помер свекор. Його смерть стала важким ударом для Валерії Семенівни. Вона ніби зів’яла, втратила блиск. Лікарі виписали ліки, заговорили про депресію. Мовляв, вік і страждання. Старші сини приїхали раз, привезли продуктів — і зникли. Мабуть, сподівалися, що вона «сама якось впорається». Ми навідувалися — нечасто, та частіше за інших.

Ось і перед самим Новим роком вона несподівано запросила нас святкувати до неї. «Дуже хочеться, щоб ви були поруч», — сказала. Я здивувалася, та погодилася. Людина в скруті, хай і далека, але все ж частина нашої родини.

Я готувала вечерю, нарізала салати, ставила на стіл гаряче, поки вона лежала на дивані й зітхала. Питала, чи приїдуть інші діти

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × п'ять =

Також цікаво:

З життя3 години ago

Stepfather

**Stepfather** Because youve got no business hanging around a young girl like that! snapped James. Excuse me? Youve completely messed...

З життя3 години ago

Returned Home—No Husband, No Trace of Him or His Belongings in Sight

She came home to find no husband and none of his belongings. “Whats with that look?” Zoe smirked. “Stan just...

З життя11 години ago

Back Home—No Husband, No Trace of Him Left

**Diary Entry** I came home to find neither my husband nor any of his things. Why are you looking at...

З життя11 години ago

Revenge for My Mother

**A Lesson in Control** *Diary Entry* The call came late at night, the voice on the other end distorted and...

З життя13 години ago

Avenged My Mother: A Tale of Justice and Retribution

**A Revenge for Mum** “Your daughter is with us. Bring £100,000, and she stays alive. I’ll send the meeting point...

З життя14 години ago

Of Course, Everyone Remembered It Perfectly

“Of course, everyone remembers perfectly well” “I dont remember because it never happened!” Peter Redford said seriously, looking at her...

З життя15 години ago

Of Course, Everyone Remembered It Perfectly

“I dont remember because it never happened!” said Redford, looking at her with his earnest, grandfatherly eyes. The conversation died...

З життя16 години ago

Shut Up!” He Snarled, Hurling the Suitcase to the Floor. “I’m Leaving You and This Dump You Call a Life.

“Shut it,” the husband snapped, tossing his suitcase onto the floor. “I’m leaving you and this dump you call a...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.