Connect with us

З життя

Зустріч з матір’ю після 19 років: неочікувані вимоги

Published

on

Вісімнадцять років назад мої батьки відмовилися від мене, віддавши в дитячий будинок. На той момент мені було лише десять років, і я добре усвідомлював, що відбувається. Ці спогади досі завдають мені болю.​

Минуло майже два десятиліття, і я навчився жити з цим болем. Життя в дитячому будинку загартувало мене, навчило стійкості та самостійності. Я здобув освіту, знайшов гарну роботу, придбав двокімнатну квартиру і авто. Все, що я маю — результат моєї праці.​

Але одного дня моє минуле наздогнало мене найбільш неочікуваним чином. У звичайний день, зайшовши до місцевої крамниці за пачкою меленої кави, я зіткнувся з жінкою, яка уважно на мене дивилася. Спочатку я не надав цьому значення, але її погляд був занадто знайомим.​

Через кілька днів я зауважив, що ця жінка чекає на мене біля мого під’їзду. Спочатку я думав, що це просто випадковість, але ситуація повторювалася раз по раз. Мені ставало не по собі виходити з дому, відчуваючи її погляд.​

Зрештою, вона наважилася підійти до мене. Її голос тремтів, коли вона сказала: “Я твоя мати”. Я отетерів. Не вірив своїм вухам. Але коли вона почала розповідати деталі мого дитинства, про які могли знати лише мої батьки, сумнівів не залишилося.​

Внутрішньо я відчув шквал емоцій. Гнів, біль, недовіра. Як вона сміє з’являтися після стількох років? Де вона була, коли я найбільше її потребував?​

Але несподіванки на цьому не закінчилися. Вона почала просити у мене гроші. Казала, що батько п’є, грошей не вистачає навіть на їжу. А потім був ще більш шокуючий запит: вона хотіла переїхати до мене, щоб “піклуватися” про мене, готувати, прибирати, зустрічати з роботи.​

Це було останньою краплею. Я не міг повірити в її нахабство. Стримуючи сльози і злість, я твердо сказав їй, щоб вона більше не з’являлася в моєму житті. Вона намагалася заперечувати, але я був непохитний.​

Після цього випадку я довго не міг прийти до тями. Спогади нахлинули з новою силою. Я замислився: можливо, якби вони тоді не відмовилися від мене, моє життя склалося б інакше. Але, з іншого боку, саме ці випробування зробили мене тим, ким я є зараз.​

Життя сповнене несподіваних поворотів. Але я твердо знаю одне: минуле не повинно диктувати наше майбутнє. Ми самі будуємо свою долю, незалежно від обставин.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × 3 =

Також цікаво:

З життя51 хвилина ago

СМАЧНІ ПРИГОДИ У РЕСТОРАНІ.

**ПОХІД У РЕСТОРАН.** — Вперед за пригодами! — сказали одна одній кращі подруги, закидаючи валізи у багажник. Поїзд рушив точно...

З життя3 години ago

Не втрачай своє щастя заради змін, — викрикувала мати

Мамо, я більше не можу так жити, — Оксана стояла біля вікна, дивлячись на сіре небо, затягнуте важкими хмарами. —...

З життя5 години ago

Коли буденність розриває стосунки: зважитися на зміни чи залишитися?

— Ти зовсім звичайнішала. Погладшала. Не хочу шукати іншу, й у мене нікого нема на стороні, клянусь. — Але й...

З життя6 години ago

— Просто обслуговуй, – сказав чоловік. Але моя відповідь залишила його в шоці.

— Просто роби своє, — голос Дмитра звучав звичайно. Навіть не підвів очі від телефона. — Твоя справа — створювати...

З життя9 години ago

Поверни сина, інакше тебе не заздрю!

Соломія сиділа на кухні у своїй новій хрущовці, розглядаючи старі фото. Сім років шлюбу вмістилися в один невеличкий альбом. Вона...

З життя12 години ago

Сорок років: роздуми за столом із фотографіями

Оксана Борисівна сиділа за кухонним столом, перебираючи фотографії у своєму телефоні. Сорок років — кругла дата. Вона хотіла влаштувати справжнє...

З життя13 години ago

Тайна шматка тканини

**НОСОВИЙ ХУСТОЧКА.** — Знову Тарас хропить! — з досадою подумала Оксана. Відкинула важку руку чоловіка, на якій ще хвилину тому...

З життя15 години ago

Краса, що зводить з розуму: жінка і її квітучий дім.

Жінка мешкала у гарному будиночку. Поруч, на клумбі, розквітали гортензії та петунії. Фіолетове розмаїття кольорів просто запаморочувало. Вона зігнула ноги...