Connect with us

З життя

«Насмехались над простотой, забыв свои корни…»

Published

on

Я родилась в крохотной деревушке под Костромой. С малых лет научилась ценить землю, труд, понимать цену каждому выращенному колоску. Жили скромно, но с достоинством. Именно тогда во мне проросла эта странная любовь — не к обязанностям, а к самому процессу. Рыхлить грядки, собирать урожай, чувствовать под пальцами живое — это стало моей медитацией. Потому, выйдя замуж, твёрдо заявила: «Либо дача, либо я сама её выкопаю лопатой из асфальта».

Сергей, мой супруг, лишь усмехнулся, но поддержал. Приобрели старый домик с участком под Рязанью. Казалось, счастье рядом… если бы не его родня. Особенно мать — Галина Петровна. Каждый визит превращался в урок этикета от «городской аристократки».

«Опять в земле копошишься? Прямо как наша дворняжка за костью», — бросала она, разглядывая мои запачканные перчатки.

«Мой сын не для того институты заканчивал, чтобы жёнушка его в грязи возилась!»

Я молчала. Не от стыда, а от недоумения: за что эта злоба? Я же не на каторгу зову — под солнце, на воздух, где руки сами радуются работе.

Терпела долго. Думала: городские, не поймут. Пока не узнала случайно историю, от которой даже не обида — смех разобрал.

Оказалось, сами-то они из глубинки: Галина Петровна — из села под Брянском, свёкор — из медвежьего угла Калужской области. Даже родители их до сих пор в тех же избах живут, кур держат, огороды полют. А они, перебравшись в столицу, будто ластиком стёрли прошлое. Вымарали так рьяно, словно пятно на репутации.

Ирония в том, что та же Галина Петровна воротила нос от моего дома: «У тебя тут как в музее деревенского быта! Эти половички, вышивки, сундуки… У нас только хай-тек и минимализм».

А мне именно так и надо — чтобы каждая вещь дышала историей. Пусть старомодно, зато по-домашнему.

Молчала, пока однажды за чаем она не фыркнула, попробовав мой смородиновый кисель:

«Ну прямо как в деревенской столовой!»

Тут я не сдержалась. Улыбнулась и прошептала, будто делюсь секретом:

«Галина Петровна, знаете, как в пословице: из села человека вывезешь, а село из человека — хоть топором руби. Только это не про меня. Это про вас».

Щёки её затряслись, будто в лихорадке. Попыталась парировать:

«Это… это ты мне?!»

«И вам, и себе. Я своей деревней дышу. А вы свою закопали, как покойника. Вот и разница».

С тех пор язвить перестала. Даже как-то неловко заёрзала, когда я принесла ей банку мёда с нашей пасеки. Молча взяла.

Не злорадствую. Но больно: за что били, тем сами и дышали. Разве предки — это позор? Разве руки, знающие землю, — хуже тех, что умеют только кнопки нажимать?

Я — та, кто растит жизнь из чёрного грунта. Кто не стыдится calluses на ладонях. Кто верит, что настоящая роскошь — это банка малинового варенья зимним вечером. И пусть в их квартирах стерильный блеск — зато в моём доме пахнет хлебом и добротой. А это не купишь ни за какие деньги.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × 1 =

Також цікаво:

З життя33 хвилини ago

Квартира: Сага однієї родини

Квартира, або Історія однієї родини Оля поволі йшла зі школи й думала, як зробити так, щоб мати не дізналася про...

З життя2 години ago

Не бійся, я ненадовго: поживу тиждень, поки знайду дах над головою.

— Не бійся, надовго не залишусь. Поживу тиждень, поки з житлом не визначусь. Не вижен— Вона потім пішла, наче й...

З життя3 години ago

Ніхто не отримає тебе від мене!

Українська адаптація: — Не віддам. Нікому тебе не віддам. — Можна? — У розчинені двері кабінету зазирнула дівчина. — Прийом...

З життя4 години ago

Прощавай, мамо: я забираю свої ключі і більше не повернуся

— Ключі від нашої квартири я забираю. Ти більше ні копійки не отримаєш від мене, мамо… Оксана познайшлася з Олегом...

З життя5 години ago

Вартість щастя

**Ціна щастя** Ярослав лежав на дивані, закривши очі й прислухаючись до звуків у квартирі та за вікном. Крізь склопакети з...

З життя6 години ago

Вибір, що змінює все

**Важке рішення** — Ба, я не хочу кашу, — тихо підсунув від себе тарілку Макарко, не відводячи очей від Оксани....

З життя7 години ago

Не чекай на вибачення!

14 червня 2024 року “Нема в тебе нічого, чим могла б виправдатись переді мною”, – випалила я, різко вказуючи рукою...

З життя7 години ago

Сімейний ідеал

Ідеальна родина — Ой, я боюсь, — зупинилася перед під’їздом Світлана. — Чого? Моїх батьків? — спитав Олег і взяв...