Connect with us

З життя

«Я сама виховую онуку і не можу більше справлятися: страх за її майбутнє»

Published

on

Буває, що доля складається так, що одній людині доводиться нести непосильну ношу. Мене звуть Ганна Іванівна, і вже більше десяти років я сама виховую онуку Соломію. Зараз їй чотирнадцять, і я все частіше відчуваю, що втрачаю над нею контроль. Страх за її майбутнє мене не покидає: боюся, що вона зійде на шлях, який приведе її до дитячого будинку.

Мій син, Тарас, одружився у двадцять два роки. Його шлюб із Марією тривав лише два роки, але за цей час у них народилася донька — моя улюблена Соломія. На жаль, їхнє спільне життя закінчилось болісно: Марія зрадила Тарасу прямо в їхньому домі. Після розлучення вона забрала річну доньку із собою.

Тарас не зміг змиритись із розлукою. Щодня приходив до Соломії, приносив іграшки, одяг, водив її на прогулянки та до лікарів. Тим часом Марія влаштовувала власне життя, залишаючи дитину на сина. Попри це, вона подала на аліменти, стверджуючи, що не може утримувати доньку без грошової допомоги. Тарас, хоч і знав, що ті гроші йдуть не на дитину, продовжував платити, щоб уникнути скандалів і забезпечити Соломії стабільність.

Одного разу на вихідних Марія привела доньку до нас і сказала, що забере її в понеділок. Але минув понеділок, другий, третій, а її все не було. Тарас дзвонив без перерви, але телефон мовчав. Через тиждень Марія з’явилася: сказала, що влаштувалася кухарем у кафе з нічними змінами, і попросила, щоб Соломія пожила у нас, доки вона не знайде кращої роботи.

Так минули місяці, а потім роки. Соломія залишилася з нами. Марія рідко дзвонила, ще рідше приходила. Грошової підтримки від неї не було: аліменти й далі надходили на її рахунок, але на дитину не витрачалися. Тарас не хотів йти до суду, боявся, що тоді Марія забере доньку, а він не хотів, щоб вона виростала серед її випадкових знайомих.

Тепер Соломії чотирнадцять, і проблеми лише зростають. Тарас почав зловживати горілкою, його інтерес до виховання доньки згас. Він намагався влаштувати особисте життя, двічі йшов до інших жінок, але щоразу повертався ні з чим. Тож основні клопоти про онуку лягли на мої плечі.

Фінанси стають дедалі гіршими. Моя пенсія та інвалідність ледве покривають вартість ліків та їжі. Тарас продовжує платити аліменти Марії, хоча Соломія живе з нами. Коли я намагалася поговорити з нею, щоб гроші йшли на потреби дитини, вона погрожувала забрати доньку. Я не можу цього допустити, тож мовчу.

Але найстрашніше — це поведінка Соломії. Класна керівниця скаржиться на її прогули, сваСерце болить, коли розумію, що вже не в силах одна врятувати свою Соломію від цієї темряви.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

17 − 4 =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Я люблю іншу, але покидаю все – останні слова чоловіка перед неминучою зрадою

М’яке вечірнє світло пробивалось крізь тюль. Оксана поставила на стіл дві тарілки з вечерею й глянула на годинник. Вісім вечора....

З життя2 години ago

Сорок років на згадку: перегляд старих фотографій за кухонним столом

Оксана Іванівна сиділа на кухні, перебираючи світлини в телефоні. Сорок років — кругла дата. Вона хотіла влаштувати справжнє свято, запросити...

З життя5 години ago

Приготуй, прибери та заробляй сам – я не твоя служниця!

— Хочешь ковбасок чи яєшню? — запитала Олеся. Андрій сидів за столом, гортаючи новини в телефоні. — Ковбаски. Тільки без...

З життя7 години ago

Краса квітів: Життя поруч з розкішшю

Жінка жила у гарному будиночку. Поруч, на квітнику, розцвітали гортензії й петунії. Фіолетове шаленство кольорів просто запаморочувало. Вона згортала ноги...

З життя9 години ago

«Вік не перешкода: несподіване відкриття»

Григорій зніяковів, коли дізнався, що дівчина молодша за нього аж на дванадцять років. Йому тридцять, їй — вісімнадцять. Так, вона...

З життя12 години ago

Дорога додому: втомлена, але сповнена сподівань.

Сон був мов із казки, але водночас дивний і тривожний. Оксана поспішала додому. Десята година вечора, а їй так хотілося...

З життя12 години ago

Вигнання з дому: жінка з поламаним чемоданом вирушає в невідомість!

Олені було 72 роки, коли власний син вигнав її з дому — і все через одну просту причину: вона втратила...

З життя14 години ago

СМАЧНІ ПРИГОДИ У РЕСТОРАНІ.

**ПОХІД У РЕСТОРАН.** — Вперед за пригодами! — сказали одна одній кращі подруги, закидаючи валізи у багажник. Поїзд рушив точно...