Connect with us

З життя

Последняя мечта — бежать от тирании родных уз, отравляющих покой

Published

on

Осталась у меня одна мечта — сбежать подальше от этой «родительницы», что выжимает все соки и из себя, и из меня.

У каждого возраста — свои радости. В детстве я трепетно ждала лета: родители были рядом, мы купались в озере, жарили шашлыки в лесу, смеялись до рассвета. Потом пришла работа — отдых превратился в чаепития с подругами на кухне, редкие прогулки у Царицынских прудов. Теперь же отдых — словно северное сияние: видишь, а дотянуться нельзя.

Меня зовут Анастасия Соколова. Мне тридцать шесть, и девять из них я живу как загнанная лошадь. После свадьбы мы с мужем переехали к его матери — «временно, пока квартиру не найдём». Прошёл век, а мы всё в её доме, где каждая щель напоминает: ты здесь чужая.

Со стороны — благополучие: просторный дом под Москвой, дети в школе за углом, муж в офисе. Живи да радуйся! Но счастья нет. Потому что я здесь — прислуга. Рядом тёща, отрицающая мои мысли, усталость, право на передышку.

Для мужа — рай: две женщины вертятся вокруг него. Я — готовлю, убираю, вожу детей на кружки, работаю из дома. Тёща — командует, критикует, учит жить. А он — будто постоялец в гостинице: поел, рухнул на диван, уткнулся в телефон. Ни «спасибо», ни помощи. «Моя мать одна справлялась, и ты сможешь», — бросил он как-то, даже не взглянув.

Я больше не могу.

Тёща хвастается, как одна подняла двоих сыновей, совмещая завод и огород. Гордится, будто орденами. Только забывает добавить, что муж сбежал к молодой, а она теперь с гипертонией и радикулитом твердит: «За что?» Ответ прост — себя не жалела. И других не щадила.

Её религия — труд до седьмого пота. Особенно на даче. «Земля кормит праведных!» — глаголет она. Яблони, грядки, банки с огурцами — всё должно быть своим. Не для радости, а «чтоб люди не осудили». А я, как невестка, обязана участвовать в этом марафоне. Откажешься? — Бездельница. Устала? — Сама виновата, не закалилась.

На прошлой неделе вернулись с дачи. Мешки картошки, лук, банки с вареньем. Тёща кряхтела, я еле ноги волочила. А муж? Лежал перед телевизором. Даже не поднялся помочь. Как будто так и надо — женщинам тащить, мужчине «отдыхать после тяжёлого дня».

Той ночью я поняла: хватит. Сидела на кухне, грязная, с мозолями на ладонях, и плакала. Мне не тридцать шесть — все сто. Никакие соленья не стоят моего здоровья. Хочу просто спать до полудня. Чистого неба над головой. Тишины.

Решила: уезжаю. Заберу детей, вернусь к отцу в Тверь. Хватит ждать перемен. Меняюсь сама. Не обязана быть суперженщиной. Не должна доказывать тёще, что достойна её «царевича». Я и так достойна. Я — живой человек.

Скажу мужу на днях. Пусть выбирает: мамины грядки или семья, задыхающаяся в паутине чужих правил. Потому что здоровье — не только витамины с огорода. Это покой в сердце, сила в ногах и воздух, которым дышишь свободно.

Не стану я бабкой с больничной картой толщиной в «Войну и мир», вопрошающей: «Ради чего сгноила жизнь?» Лучше куплю овощи у бабушек на рынке. А в выходные покатаюсь с детьми на роликах в Парке Горького. Где пахнет свобода, а не потом. Где смех звенит громче, чем звон банок в подвале.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 + 5 =

Також цікаво:

З життя30 хвилин ago

Вчора я зібрала всю свою сміливість, поглянула свекрусі і чоловіку у вічі, і сказала прямо:

Учора я зібрала всю свою волю, подивилася у вічі свекрусі, Дарині Степанівні, та чоловікові, Олегові, і сказала рішуче: “Вашої ноги...

З життя31 хвилина ago

Готова втікти з дитиною від чоловіка та його батьків, зібравши лише найнеобхідніше

Щоденник. Вже три роки. Три роки, як я опинилася в цьому селі, за кілька десятків кілометрів від Тернополя, і лише...

З життя50 хвилин ago

Родичі свекрухи приїхали за два тижні до свята і не поспішають від’їжджати

Ну, що ви думаєте? Приїхали родичі моєї свекрухи, Тетяни Петрівни, за два тижні до Великодня, і, судячи з усього, збиратися...

З життя52 хвилини ago

Звісно, не горю бажанням, але збираю речі та їду з сином до мами.

Мені, звісно, зовсім не хочеться, але я збираю речі та їду з сином Данилом до моєї мами, Ганни Миколаївни. А...

З життя56 хвилин ago

Мій чоловік настільки вважає себе центром всесвіту, що вирішив диктувати мені умови.

Мій чоловік Микола останнім часом так уявив себе центром світу, що вирішив, ніби має право ставити мені умови. І не...

З життя2 години ago

Вчора я зібрала всю свою сміливість і прямо сказала свекрусі та чоловіку:

Сьогодні я зібрала усі свої сили, подивилася у вічі свекрусі, Ганні Василівні, та чоловікові, Олегові, і сказала прямо: «Вашої ноги...

З життя2 години ago

Я з небажанням збираю речі та вирушаю з сином до мами

Мені, звісно, зовсім не хочеться, але я збираю речі та їду з сином Данилом до своєї мами, Ганни Степанівни. А...

З життя2 години ago

Що ви думаєте? Родичі моєї свекрухи приїхали за два тижні до свята і, здається, не збираються їхати

Ну, що ви скажете? До нас нагрянули родичі від моєї свекрухи, Тетяни Степанівни, за два тижні до Великодня, і, схоже,...