Connect with us

З життя

«Разрыв семьи: сын остался с отцом, а в душе — ненависть и боль предательства»

Published

on

Меня зовут Светлана Ивановна Петровская, мне 42 года. У меня есть сын — Дмитрий Сергеевич. Ему недавно исполнилось шестнадцать. И хотя я всегда старалась быть для него опорой, сейчас он отворачивается при моём имени. Видит во мне предательницу, сбежавшую из родного дома. Всё из-за того, что я ушла от его отца — и с тех пор стала для него чужой.

С Сергеем мы прожили вместе четырнадцать лет. Начиналось, как в сказке: свидания под дождём, белая фата, первые шаги сына, планы на дачу под Питером. Но постепенно душа к душе перестала прирастать. Стали жить, как в коммуналке: он — с газетой у телевизора, я — с мыслями у окна. Ни объятий, ни разговоров до рассвета. Квартира превратилась в тихую тюрьму, где даже чайник на плите шипел упрёками.

Когда познакомилась с Михаилом, не искала романа. Просто он вдруг разглядел за усталой маской живого человека. Стал тем, кто слушал, не перебивая. Я решилась уйти. Не из трусости, а чтобы вырвать себя из пустоты — и, как мечталось, подарить всем шанс начать заново.

Но жизнь ударила под дых.

Сергей взорвался гневом. И, конечно, сыграл на главном — на Диме. Запретил забирать сына, а когда я попыталась объясниться, услышала:
— Я с папой. Он не сдаётся. Ты — сбежала.

Забирать силком не стала. Оставила, думая — время лечит. Переводила каждый месяц по пятнадцать тысяч рублей. Иногда отрывала от своей зарплаты. Платила за куртки, лекарства, репетиторов. Сергей же бросил работу. Сначала твердил про «поиск призвания», потом — про больную спину. Сидел на моих деньгах, а Диме шептал: «Мать нас кинула, гроши бросает, пока мы в долгах как в шелках».

А в «ВКонтакте» сын блистал новыми кроссовками, айфоном, постами из кафе с отцом. Сначала утешала себя: пусть ребёнок не чувствует себя ущербным. Позже поняла — Сергей просто выжимал из меня рубли, играя в щедрого папашу.

Михаил, мой нынешний муж, однажды сказал:
— Света, хватит кормить дармоеда. Открой вклад на имя Димы — пусть копятся на институт или жильё. А не на шашлыки твоего бывшего, пока ты пашешь как лошадь.

Долго металась. Но собралась с духом. Позвонила Сергею:
— С этого месяца переводы только на счёт сына. Тебе — ни копейки. Хочешь есть — иди трудись.

Ответ не удивил. Крики, мат, угроза судом. Но я знала — он проиграет. Денег по закону не требовала, переводила добровольно, а у него и трудовой-то пустовал года три.

Даже зная правоту, чувствую — проиграла войну. Не из-за истерик бывшего. Из-за сына. Его глаза, будто промёрзшие озёра:
— Бросила. И теперь ещё и деньги жалеешь, — бросил он в трубку.

Пыталась рассказать про вклад, про будущее. Но Дмитрий уже не слушал. Выбрал сторону отца. Или миф, который тот создал.

Теперь живу с камнем в груди. Каждый день спрашиваю: могла ли сохранить сына, останься? Стоило ли рваться к свободе ценой его любви?

Но знаю — иначе задохнулась бы. Не сдаюсь. Я всё ещё его мать. Всё ещё жду, что когда-нибудь он спросит: «А как было на самом деле?». Не стану навязывать правду. Пусть сам найдёт её — когда вырастет. Когда поймёт, что жизнь сложнее чёрно-белых сказок.

Не жду извинений. Жду лишь, что однажды он обнимет меня и скажет: «Мама…». Без гнева. Без боли. Как тогда, в детстве, когда мир был простым, а сердце — целым.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × два =

Також цікаво:

З життя30 хвилин ago

Вчора я зібрала всю свою сміливість, поглянула свекрусі і чоловіку у вічі, і сказала прямо:

Учора я зібрала всю свою волю, подивилася у вічі свекрусі, Дарині Степанівні, та чоловікові, Олегові, і сказала рішуче: “Вашої ноги...

З життя31 хвилина ago

Готова втікти з дитиною від чоловіка та його батьків, зібравши лише найнеобхідніше

Щоденник. Вже три роки. Три роки, як я опинилася в цьому селі, за кілька десятків кілометрів від Тернополя, і лише...

З життя50 хвилин ago

Родичі свекрухи приїхали за два тижні до свята і не поспішають від’їжджати

Ну, що ви думаєте? Приїхали родичі моєї свекрухи, Тетяни Петрівни, за два тижні до Великодня, і, судячи з усього, збиратися...

З життя52 хвилини ago

Звісно, не горю бажанням, але збираю речі та їду з сином до мами.

Мені, звісно, зовсім не хочеться, але я збираю речі та їду з сином Данилом до моєї мами, Ганни Миколаївни. А...

З життя56 хвилин ago

Мій чоловік настільки вважає себе центром всесвіту, що вирішив диктувати мені умови.

Мій чоловік Микола останнім часом так уявив себе центром світу, що вирішив, ніби має право ставити мені умови. І не...

З життя2 години ago

Вчора я зібрала всю свою сміливість і прямо сказала свекрусі та чоловіку:

Сьогодні я зібрала усі свої сили, подивилася у вічі свекрусі, Ганні Василівні, та чоловікові, Олегові, і сказала прямо: «Вашої ноги...

З життя2 години ago

Я з небажанням збираю речі та вирушаю з сином до мами

Мені, звісно, зовсім не хочеться, але я збираю речі та їду з сином Данилом до своєї мами, Ганни Степанівни. А...

З життя2 години ago

Що ви думаєте? Родичі моєї свекрухи приїхали за два тижні до свята і, здається, не збираються їхати

Ну, що ви скажете? До нас нагрянули родичі від моєї свекрухи, Тетяни Степанівни, за два тижні до Великодня, і, схоже,...