Connect with us

З життя

«Ключи в чужих руках: неожиданная проверка чистоты»

Published

on

Моя свекровь — Галина Семёновна, женщина преклонных лет с пронзительным взглядом и стальным характером. Мы с мужем не считали её тираном, скорее — строгой, но справедливой. С сыном у них всегда были тёплые отношения, а ко мне она относилась с подчёркнутой вежливостью. До того рокового дня, когда мы улетели в Турцию и оставили ей ключи от квартиры… просто попросив поливать герань.

— Галина Семёновна, — говорю перед отъездом, — вот ключи от обеих замков. Заходите, пожалуйста, пару раз проверить, всё ли в порядке. Рыбок покормите, цветы полейте. Если что — звоните.

Отдых в Анталье прошёл идеально: солнце, море, прогулки по Старому городу. Вернулись загорелые, отдохнувшие и беспечные. Первые дни всё шло как обычно: работа, домашние хлопоты, вечерние чаепития. Но постепенно начало копошиться подозрение: то чашка стояла не там, то занавески висели иначе. Решила — паранойя. Муж, Лёня, отмахнулся: «Тебе мерещится».

Всё прояснилось в среду. Закончив дела раньше, я неожиданно вернулась домой. Открываю дверь — в прихожей стоят валенки свекрови. На вешалке — её клетчатый платок. А сама Галина Семёновна сидит на кухне, пьёт чай с пряниками и… листает наши квитанции за ЖКХ.

— Добрый день, — выдавила я, сжимая сумку. — Вы что здесь делаете?

Она вздрогнула, будто её облили ледяной водой:

— Юленька, ты чего так рано?

— Мне теперь отчитываться? Это моя квартира. А вы?

— Решила проведать, как вы живёте. Да и поговорить надо.

Дальше — как в комедии положений. Ткнула пальцем в пыль за шкафом, заглянула в холодильник и вздохнула театрально:

— Где щи? Где котлеты? Чем вы моего сына кормите? Он привык к нормальной еде! Придёт с работы — ни супа, ни пирогов. В следующий раз проверю — чтоб холодильник ломился! И убирайтесь тут. В такой пыли даже тараканы задохнутся!

Я молчала, кусая губы. В висках стучало: обида, злость, беспомощность. Она пробормотала: «Не сердись, забота же», накинула платок и вышла. А я осталась в пустой квартире, будто меня ограбили. Не вещи украли — покой, личное пространство.

Через пять минут догнала её у мусоропровода.

— Возьмите, — протянула ключи. — Больше проверок не надо. Хотите помочь — помогайте. Не хотите — не суйте нос.

Свекровь заерзала, сделала вид, что не замечает руку:

— Ладно, не кипятись. Я же добра желаю.

На следующий день, вернувшись с работы, я ахнула: на плите дымился казанок борща. Рядом — записка корявым почерком: «Скажи Лёне, что сама сварила. Похвалится на работе!»

Впервые за месяц я рассмеялась. Может, всё наладится? Главное — не молчать. Говорить. Твёрдо, но без крика. Потому что ключи — не просто железка. Это доверие. И если его даёшь, надо быть уверенной — им не сыграют в футбол.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 + три =

Також цікаво:

З життя30 хвилин ago

Забіжи, коли буде час

– Алло, Оленко? – почувся знайомий голос. Від несподіваного хвилювання, яке стиснуло горло, вона не могла вимовити й слова. Якби...

З життя1 годину ago

Не лякайся, я ненадовго. Житиму тиждень, поки знайду дах над головою. Сподіваюся, не вигонишь.

— Не бойся, надовго не затримаюсь. Поживу тиждень-другий, поки з житлом не вирішусь. Не виженеш, сподіваюся, — промовила сестра. Ганна...

З життя2 години ago

Втілення надії в світі самоти

**Щоденник** Прокинулася я пізно. Перша думка — проспала. Дочка з онуком скоро схочуться, а я ще не приготувала сніданок. А...

З життя2 години ago

Не відпущу. Тобі бути зі мною!

**Щоденник Олега Петровича** — Можна? — У привідкриті двері кабінету зазирнула дівчина. — Прийом закінчено. Тільки за записом. Обличчя дівчини...

З життя3 години ago

Ключі від моєї свободи: прощавай, мама…

— Ключі від нашої квартири я забираю. Ти більше ні копійки не отримаєш від мене, мамо… Соломія познайомилася з Тарасом...

З життя3 години ago

Остання жертва

**Березень, 12, 2024** «Мамо, треба поговорити.» «Отаке невтішне початку…» – Іванна тривожно глянула на сина. Хлопець завжди був слухняним, розумним,...

З життя4 години ago

Вартість радості

**Ціна щастя** Лежачи на дивані, Денис прикрив очі й прислухався до звуків у домі та за вікном. Крізь склопакети долинали...

З життя4 години ago

Святковий подарунок

**Новорічний сюрприз** Оля поспішала додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Ще б пак — у її сумці лежали два...