З життя
Я не всиновила дитину з дитячого будинку, а прихистила бабусю з пансіонату — і не шкодую
Я не забрала дитину з дитячого будинку. Я врятувала чужу бабусю з будинку для літніх — і не шкодую.
Коли хтось усиновлює дитину — усі захоплюються, плескають по плечу, говорять: «Яка благородна вчинка!» А що, якби я сказала, що зробила щось схоже, але зовсім інше? Я не поїхала до дитбудинку — я пішла до будинку для літніх. І забрала звідти бабусю, яка нікому не була рідною. Зовсім чужу, покинуту всіма. І знаєте, скільки людей потім крутили пальцем біля скроні?
— Ти що, з глузду з’їхала? Зараз і так тяжко, діти свої є, ще й бабуся чужак на шиї? — ось так реагували майже всі. Навіть подруги не зрозуміли. Навіть сусідка Олена, з якою чай пили біля під’їзду, скривилася.
Але я не зважала. Бо відчувала — це правильно.
Раніше нас було четверо — я, мої доньки Олена й Марійка, і моя мама. Жили щасливо, турбувалися одна про одну. Але вісім місяців тому мами не стало. Це був біль, який досі ноїть у серці. Порожній диван, тиша на кухні, де раніше лунав її сміх… Ми залишилися втрьох і ніби осиротіли.
Минали місяці. Біль затих, але пустота — ні. І одного ранку я прокинулась з думкою: у нас є дім, тепло, руки, які можуть обійняти. А десь сидить людина, якій це все потрібно. Чому б не поділитися?
Тітку Ганну я знала з дитинства. Це була мама мого друга зі школи, Андрія. Жвава, добра жінка, що годувала нас пампушками і сміялась, як дівчинка. Але з Андрієм щось сталось — до тридцяти він спився. Потім… потім він відібрав у матері квартиру, продав, пропив, а сам зник. А Ганна опинилась у будинку для літніх.
Ми з доньками іноді відвідували її. Приносили яблука, пряники, домашній борщ у баночці. Вона все так же посміхалась, але в очах було щось важке — самотність і сором. І я зрозуміла — не можу її там залишити. Ми поговорили вдома. Старша Олена одразу погодилась, а маленька Марійка, схвильовано запищала: «У нас знову буде бабуся!»
Але ви б тільки побачили, як заплакала Ганна, коли я запросила її до нас. Вона міцно стиснула мою руку, а сльози текли, і не спинити. Коли ми забирали її з будинку, вона була, як дитина — з однією торбиною, тремтячими руками і таким вдячним поглядом, що у мене перехопило горло.
Тепер ми живемо разом вже два місяці. І знаєте, я сама дивуюсь, скільки в цієї жінки сили. Кожного ранку вона встає перша, пече млинці, варить узвар, прибирає. Ніби ожила. Ми з дівчатками жартуємо, що бабуся Ганна — наш вічний двигун. Вона грає з Марійкою, розповідає казки, в’язА тепер наш дім знову повний сміху, а серце — теплоти, адже найважливіше — не кровні зв’язки, а любов, яку ми даримо один одному.
Yesterday — Or How a Dinner Party for the “Gourmet Brother-in-Law” Became a Lesson in Family, Boundaries, and the True Cost of Hospitality in a Classic English Home
June 7th How quickly a gathering can turn into a test. I dont know why I still get so flustered...
Dandelion Jam After a mild, snowy English winter, everyone in the quaint town is longing for the fresh green leaves and colourful blooms of spring. Taissa, living in her cosy flat with her granddaughter Vera—whose parents, both doctors, have gone to work in Africa—finds herself cherishing the new season. The rhythms of the town change: market stalls buzz, neighbours gather on garden benches, and birdsong replaces alarm clocks. Taissa’s daily life intertwines with her lively neighbours—cheerful, well-read Valerie and grumpy Mrs Simmons—whose gossip and camaraderie brighten the days. Meanwhile, Vera happily attends school and dance class, proud to be watched over by her loving grandma. When Taissa strikes up a warm friendship with her thoughtful neighbour George Ellis, a widower with a distant daughter, they find comfort in shared stories and park strolls. Yet, tension brews when George’s daughter Vera visits and demands he sell his flat to move in with her family, suspecting Taissa’s intentions. An awkward confrontation ensues, but Taissa remains gracious. Life brings Taissa and George back together; he approaches her with a crown of dandelions and a jar of homemade dandelion jam, sharing its English folklore and health benefits. Their friendship flourishes over tea, recipes, and evenings under the old linden tree. Through spring’s renewal, two hearts discover sunshine in companionship and the sweet taste of dandelion jam. Thank you for reading and supporting my stories—wishing you all life’s brightest joys!
Dandelion Jam The snowy winter had finally packed its bags and left, not that the cold was anything to write...
Didn’t Want To, But Did: The Nerve-Wracking Choices of Vasilisa Living Alone in Her Grandmother’s Country Cottage, Facing Village Gossip, Deadly Debts, and a New Love with Anton the Local Policeman
Didnt want to, but did Sarah wasnt much of a smoker, you know? Still, shed convinced herself that a cigarette...
Relatives Demanded My Bedroom for the Holidays, Left Empty-Handed When I Refused to Give Up My Sanctuary
Relatives demanded my bedroom for the holidays and left with nothing So where am I supposed to stick this massive...
A Silent New Year’s Eve
New Years hush November drifted in, drab and drizzly, the kind of grey that seeps into your bones. Each day...
Mother-in-law Helped Herself to My Gourmet Foods from the Fridge—Stuffing Them All into Her Bag Before Saying Goodbye
The mother-in-law slipped the delicacies from my fridge into her handbag before heading home. “Are you sure we need all...
My Husband Invited His Ex-Wife Over for the Sake of the Children—So I Celebrated My Freedom in a Hotel Instead
Husband invited his ex-wife for the kids, so I spent the celebration at a hotel Where are you planning to...
My Husband Compared Me to His Friend’s Wife at the Dinner Table—And Ended Up with a Bowl of Salad in His Lap
“You’ve brought out this dinner set again? I told you I wanted the fancy one with the gold rim, the...