Connect with us

З життя

«Когда дочь отвернулась от матери из-за её внешности»

Published

on

Извини, мама, тебе пока не стоит приходить»: как дочь отвернулась от матери, когда та перестала быть “красивой”

— Мам, ну ты пока не приходи, ладно?.. — тихо и буднично бросила мне моя дочь, надевая кроссовки у порога. — Спасибо тебе за всё, но сейчас… сейчас не надо. Отдохни, побудь дома.

Я уже взяла сумку, застёгивала пальто, готовясь, как обычно, ехать нянчиться с внучкой, пока моя дочь будет на йоге. Обычно всё шло по расписанию — прихожу, помогаю, потом возвращаюсь в свою маленькую «однушку». Но сегодня что-то изменилось. После её слов я замерла. Как вкопанная.

Что случилось? Может, что-то сделала неправильно? Неправильно уложила маленькую спать? Поменяла бодик не в то время? Накормила не по расписанию? Или, может, не так посмотрела?

Но дело оказалось в другом: в её свёкрах. Богатые, представительные, с важными должностями — они вдруг решили приезжать ежедневно “в гости” к внуке. С серьёзным видом распаковывали коробки с подарками, как хозяева расположились за столом, который сами же и купили. Да и квартиру они, по сути, подарили молодой семье.

Мебель их, чай их — привезли банку дорогого пуэра в жестяной коробке и теперь уверенно “обживают” пространство. И, видимо, внучка теперь тоже их. А я… как оказалось, лишняя.

Я, работница железной дороги с тридцатилетним стажем, женщина простая, без званий и украшений, без модной причёски и дорогих вещей.

— Посмотри, мама, на себя, — сказала мне дочь. — Ты растолстела. У тебя седина. Ты выглядишь… неопрятно. Эти свитера твои, безвкусные. А от тебя пахнет поездом. Понимаешь?

Я молчала. Что я могла ответить?

Когда она ушла, я подошла к зеркалу. Да, в отражении я увидела женщину с усталым взглядом, с морщинками у губ, с мешковатым свитером и круглыми щеками, вспыхнувшими от стыда. Отвращение к себе накрыло меня, как дождь в ясный день. Я вышла на улицу, просто чтобы проветриться, и тут почувствовала: горло сдавило, глаза начали жечь. Слёзы, неожиданно горькие, потекли по щекам.

Потом я вернулась в свою маленькую квартиру — мою студию на окраине. Села на диван и достала старый телефон, на котором ещё хранились фотографии. Вот моя дочь — совсем маленькая. Вот с бантиком на линейке. Вот выпускной, диплом, свадьба, а вот и моя внучка — улыбается из колыбели.

Вся моя жизнь в этих снимках. Всё, ради чего я жила. Всё, что я отдала без остатка. И если сейчас мне сказали “не приходи”, значит, так положено. Значит, моё время прошло. Я выполнила свою роль. Теперь главное не мешать. Не быть обузой. Не портить им жизнь своим некрасивым видом. Если понадоблюсь — позовут. Может, позовут.

Прошло немного времени. И вот однажды — звонок.

— Мам… — голос дрожал. — Ты не могла бы приехать? Нянька ушла, свёкры… ну, показали себя не с лучшей стороны. А Андрей уехал с друзьями куда-то, и я совсем одна.

Я помолчала. А потом спокойно ответила:

— Прости, дочка. Но я пока не могу. Мне нужно… заняться собой. Стать «достойной», как ты говорила. Когда смогу — тогда, может, и приду.

Я положила трубку и впервые за долгое время улыбнулась. Грустно, но с гордостью.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × 2 =

Також цікаво:

З життя16 секунд ago

Я не стремлюся до цього, але збираю речі й вирушаю з сином до мами.

Мені, звісно, зовсім не хочеться, але я збираю речі та їду з сином Данилом до моєї мами, Оксани Іванівни. А...

З життя2 хвилини ago

«Тепер у мене друга свекруха: її слова змінили моє життя»

Сьогодні у мене з’явилася друга свекруха, Тетяна Григорівна — її слова змінили моє життя. У маленькому містечку під Черніговом, де...

З життя3 хвилини ago

Аромат, який змусив забути про все на світі.

Коли ми з Тарасом зайшли до квартири Соломії, мене одразу огорнув такий аромат, що я мало не забула, навіщо взагалі...

З життя16 хвилин ago

Сьогодні я зібрала всю свою сміливість, подивилась їм в очі і промовила:

Ще недавно я зібрала усі свої сили, дивлячись у вічі свекрусі, Ганні Степанівні, та чоловікові, Івану, і сказала просто: “Вашої...

З життя18 хвилин ago

«Тепер у мене друга свекруха: її слова змінили моє життя»

«Тепер у мене друга свекруха, Тетяна Григорівна» — її слова змінили моє життя. У затишному містечку під Полтавою, де ввечері...

З життя21 хвилина ago

Свадебный подарок свекрови: порой лучше без сюрпризов

**Дневниковая запись** Свадьба Лены и Дмитрия была в самом разгаре. Тамада объявил про подарки, и первыми выступили родители невесты. Затем...

З життя1 годину ago

Вчора я зібрала всю свою сміливість, поглянула свекрусі і чоловіку у вічі, і сказала прямо:

Учора я зібрала всю свою волю, подивилася у вічі свекрусі, Дарині Степанівні, та чоловікові, Олегові, і сказала рішуче: “Вашої ноги...

З життя1 годину ago

Готова втікти з дитиною від чоловіка та його батьків, зібравши лише найнеобхідніше

Щоденник. Вже три роки. Три роки, як я опинилася в цьому селі, за кілька десятків кілометрів від Тернополя, і лише...