Connect with us

З життя

Як я довела бабусі, що можу бути чудовою матір’ю

Published

on

**Щоденник**

Бабця не вірить, що я можу бути гарною матір’ю.

Я живу між почуттям обов’язку та прагненням власного щастя. Вирватися з цього кола щораз важче, адже на кону не лише моє життя — а доля мого сина, моєї єдиної дитини. Мені 29, і я мати. Мати, яка пройшла через пекло.

Мій колишній чоловік — людина, про яку намагаюся забувати. Він не тільки не брав участі у вихованні сина, а й залишив після себе лише рани — на душі й на тілі. Не платив аліменти, не дзвонив, не цікавився. Я втекла від нього, рятуючи себе й дитину.

Тоді я залишилася сама. Без даху над головою, без підтримки. Зі мною була лише бабуся — моя єдина опора. Вона прихистила, обійняла, приголубила. Коли зрозуміла, що у рідному місті нам не вижити, пішла на відчайдушний крок — поїхала на заробітки до Польщі. Розлука з сином була болючою, але вибору не було.

Бабуся тоді сказала:
— Я завжди допоможу. Позичусь із правнуком, їдь. Роби, як треба.
Я їй повірила. Надсилала гроші, скільки могла. Приїжджала кожні два місяці. Син кидався мені на шию, пригортався усім тілом.
— Мамо, я так сумую…
Кожного разу серце краялося. Але я знала — це заради нього. Заради нас.

Минуло три роки. Я повернулася. На власні ноги. Знайшла роботу, налагодила побут. Тепер я з чоловіком, якого люблю, і який любить мене. Мріємо про весілля, про дітей. Він сказав мені слова, від яких на очі навернулися сльози:
— Твій син — твій. Але я постараюся бути для нього батьком. Таким, якого ти заслуговуєш.

І я зрозуміла: хочу забрати сина до себе. Він має жити зі мною.
Але втрутилася бабуся.
— Як ти можеш забирати його від мене? — спитала вона. — До чужого чоловіка?! Краще переїжджай до нас, живи зі мною. Яка тобі ще родина? Яке кохання? Мені треба переконатися, що ти гідна мати.
Ніби я маю пройти якесь випробування. Ніби я не мати, а підозрювана, а вона — суддя.

Я не можу на неї злитися — вона виростила мого сина в найважчий час, коли я рятувала наше життя. Але я не можу й далі жити в цьому замкнутому колі. Я втомилася від почуття провини. Я не прошу в неї грошей. Не тікаю від відповідальності. Я просто хочу повернути своє право бути з дитиною.

Мій чоловік має рацію:
— За законом ти — мати. Ні суд, ні опіка не завадять тобі забрати дитину. Вона йому — не батьки.
Але я боюся. Не за себе. За неї. Бабуся вже немолода, і цей удар може бути занадто сильним. Я знаю, що вона любить мого сина всім серцем. І знаю, що він прив’язаний до неї.

Але й відмовитися від нового життя я не можу. Я не можу зрадити чоловіка, який готовий стати батьком моїй дитині. Я на роздоріжжі — між провиною та прагненням щастя. Ніхто не скаже мені, як правильно.

І кожен день я запитую себе одне й те саме: де межа між вдячністю та правом на власну долю?

Що робити? Забрати сина й жити з почуттям зради? Чи знову відкласти щастя заради спокою бабусі? Де правильний вибір — і чи існує він взагалі?…

**Урок:** Іноді найважче не обрати між добром і злом, а між двома добрами, кожне з якоє криє свою ціну.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

17 + 4 =

Також цікаво:

З життя56 хвилин ago

The Husband Came Back with a Baby in Tow

I’m leaving! Ed murmured, his voice echoing down the hallway of the tiny flat on Camden Road. Leaving where? his...

З життя57 хвилин ago

Just Tied the Knot Yesterday, She’s Moving in Tomorrow – Announced the Son in the Hallway

Got married yesterday, she moves in tomorrow, the boy shouted down the hallway. Ethel Whitaker, you should see these prices!...

З життя2 години ago

To Forget or to Return? A Journey of Choices and Memories

FORGET OR RETURN? Emma, youll be the starfish in my aquarium, said my suitor with unwavering confidence. My eyes widened....

З життя3 години ago

This Is Our Shared Flat, I’m the Landlord Here Too, Declared the Son’s Girlfriend

This is our shared flat, Im the one who lives here too, declared Emma, Andrews girlfriend, as she stepped into...

З життя3 години ago

The Granddaughter’s Journey.

Ill never forget the day my granddaughter, Emily, first came into the world. Her mother, Jane, never wanted her. To...

З життя10 години ago

THE DOLL: A Tale of Mystery and Enchantment

A small, sootgray kitten named Poppy was given to me by my neighbour, a kindly young woman who loved all...

З життя12 години ago

Divorce Over the Stepdaughter

Neither one nor the other. Im done flying off with your daughter! I cant keep pretending Im happy about it....

З життя13 години ago

Husband Insists on DNA Test – Mother Goes into Overdrive

He was deadset on a DNA test Mum was already whipping things up. Listen, Im not going to raise a...