Connect with us

З життя

Позбався від нього негайно!” — сказала вона про мого кота, з яким я жив десять років.

Published

on

“Позбудься його негайно!” — сказала вона про мого кота, з яким я прожив десять років.

Нещодавно ми з моєю дівчиною Соломією вирішили жити разом. До цього зустрічалися майже вісім місяців — усе було чудово, і я запропонував їй переїхати до мене. Нас мало бути троє — я, Соломія і мій вірний друг, кіт Барсик.

Барсик був зі мною десять років. Я забрав його від батьків, коли переїхав у інше місто. Він став частиною мого життя. Ми пройшли разом і самотність, і успіхи, і навіть невдалі закоханості. Барсик завжди зустрічав мене біля дверей, спав поряд, муркотів у важкі дні. Я не просто любив цього кота — він був моєю родиною.

Спочатку Соломія не виявляла незадоволення. Навпаки, іноді навіть гладила Барсика, казала, що він «гарний». Тоді я подумав, що нам неймовірно пощастило — усі троє житимемо мирно і щасливо. Але радість виявилася короткою.

Через пару тижнів у Соломії почалися дивні симптоми: невпинно текло з носа, червоніли очі, боліла голова. Я запропонував сходити до лікаря. Діагноз пролунав, як грім серед ясного неба: алергія на вовну котів.

— Але як? — здивовано запитав я. — Вона ж і раніше була поряд з котами, і з Барсиком гралася…

— Пане, алергія — підступна річ. Її вплив може накопичуватися. Доки ви зустрічалися, у дівчини не було постійного контакту з алергеном. А тепер вона живе з ним. Реакція посилюється і може стати небезпечною, — сухо відповів лікар.

Я був спустошений. Рвався між здоровим глуздом і болем у грудях. Я любив Соломію, але як мені вчинити з Барсиком, істотою, яка була поруч, коли більше нікого не було?

По дорозі додому я вже думав, що тимчасово відвезу кота до батьків. Був готовий пожертвувати частиною себе заради здоров’я Соломії. Але ледві ми переступили поріг, дівчина, навіть не знявши пальта, запитала:

— Ну що, коли ти нарешті позбавишся від нього?

— Що значить «позбавишся»? — збентежено перепитав я. — Ми тільки прийшли, давай хоча б обговоримо…

— Важити тут нема чого, — холодно сказала вона. — Мені щораз гірше. Хочеш, щоб я задихнулась?

Я завмер. Від її тону, від жорстких слів. До цього моменту я був готовий на компроміси. Але слово «позбавишся» — ніби ножем по серцю. Вона не бачила в моєму друзі живу істоту, до якої я прив’язаний всією душею. Для неї він був сміттям, непотрібною річчю, джерелом дискомфорту.

— Якщо хтось і має йти, то це ти, — тихо сказав я. — Барсик залишається. І крапка.

Соломія кілька секунд мовчала, потім, не промовивши ні слова, розвернулася і почала збирати речі. За кілька годин від її присутності не лишилося й сліду.

Спочатку я відчував спустошення, але потім прийшло дивне полегшення. Я зрозумів: людина, яка вимагає знищити частину твого життя, не може справді любити. Так, я міг би влаштувати все інакше — знайти компроміс, умовляти залишитися. Але нащо? Щоб потім ходити навшпиньки і боятися її нової «алергії»?

Я не шкодую. Іноді тварини виявляються вірнішими за людей. Барсик лежав поруч, коли я тієї ночі налив собі міцної кави і просто дивився у вікно. Він муркотів, ніби говорив: «Я з тобою. Усе буде добре».

І справді — буде. Життя не закінчується на одному коханні. Але якщо людина вимагає викреслити з твого життя того, хто був поруч у важку хвилину, це не кохання. Це егоїзм.

Зараз я знову живу удвох з Барсиком. Можливо, колись з’явиться людина, яка зрозуміє: моя родина — це не лише я. Це й мій старий, мудрий, пухнастий друг.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

17 − 5 =

Також цікаво:

З життя6 години ago

Stepfather

**Stepfather** Because youve got no business hanging around a young girl like that! snapped James. Excuse me? Youve completely messed...

З життя6 години ago

Returned Home—No Husband, No Trace of Him or His Belongings in Sight

She came home to find no husband and none of his belongings. “Whats with that look?” Zoe smirked. “Stan just...

З життя14 години ago

Back Home—No Husband, No Trace of Him Left

**Diary Entry** I came home to find neither my husband nor any of his things. Why are you looking at...

З життя14 години ago

Revenge for My Mother

**A Lesson in Control** *Diary Entry* The call came late at night, the voice on the other end distorted and...

З життя16 години ago

Avenged My Mother: A Tale of Justice and Retribution

**A Revenge for Mum** “Your daughter is with us. Bring £100,000, and she stays alive. I’ll send the meeting point...

З життя17 години ago

Of Course, Everyone Remembered It Perfectly

“Of course, everyone remembers perfectly well” “I dont remember because it never happened!” Peter Redford said seriously, looking at her...

З життя18 години ago

Of Course, Everyone Remembered It Perfectly

“I dont remember because it never happened!” said Redford, looking at her with his earnest, grandfatherly eyes. The conversation died...

З життя19 години ago

Shut Up!” He Snarled, Hurling the Suitcase to the Floor. “I’m Leaving You and This Dump You Call a Life.

“Shut it,” the husband snapped, tossing his suitcase onto the floor. “I’m leaving you and this dump you call a...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.