Connect with us

З життя

Я став батьком, не знаючи, хто мати моєї дитини

Published

on

Ось як це могло б звучати:

Ти знаєш, я став батьком, навіть не розуміючи, хто мати моєї дитини.

Мені тридцять, і до певного моменту я жив звичайним життям холостяка: свобода, ніяких зобов’язань, вечори з друзями, корчма по п’ятницях, випадкові знайомства… Я навіть казав собі: «Ще хоч десять років поживу для себе!» Думав, що в мене море часу, щоб колись стати чоловіком і татом. Але, як виявилося, доля мала на цей рахунок зовсім інші плани.

Того ранку нічого не передвіщало дива. Я, як завжди, вийшов з дому о пів на дев’яту і прямував до машини. І раптом помітив дивну картину — біля під’їзду стояла дитяча коляска. Спочатку подумав, що хтось із сусідів залишив її на хвилину. Але, підійшовши ближче, аж похолов — у колясці спав справжній немовля. Поряд була записочка жіночим почерком: «Сашко, це твоя донька. Її звати Соломія. Будь ласка, подбай про неї».

У мене підкосились ноги. Навколо ніби зупинився час. Хто ця жінка? Коли це сталося? Це жарт? Я на автоматі взяв дівчинку на руки й поніс додому. Подзвонив мамі — єдиній людині, якій міг розповісти. За годину вона вже була в мене — з пелюшками, сосками, дитячим кремом і неймовірним спокоєм. Моя мама — справжня чарівниця. За кілька хвилин крикливий крихітка на її руках мирно сопів. А я сидів на кухні й дивився в ніку.

Пізніше, коли трохи прийшов до тями, зробив тест ДНК — мусив точно знати. І ось через кілька днів результат: я справжній батько. Серце стиснулося. Десь там, серед миттєвих романів, трапився цей «випадок», і тепер у мене є донька.

Перший час був пеклом. Соломія плакала вночі, я не висипався, вчився міняти підгузки, варити каші, підігрівати молоко до потрібної температури. Довелося найняти няню, а ще — викликати додому дитячого лікаря. Так у нашому житті з’явилася Олеся. Тиха, турботлива, добра. Вона не тільки лікувала мою дитину, але й мене. У якийсь момент я зрозумів, що чекаю на її візити з нетерпінням. Потім була перша кава разом. А потім — її рука в моїй, коли я вперше пішов до ЗАГСу.

Зараз нашій Соломії вже два роки. Ми з Олесею живемо разом, ростимо нашу малу й не уявляємо життя один без одного. Я став батьком. Я став чоловіком. Я вже не той безтурботний хлопець, що жив одним днем. Я вдячний тій незнайомій жінці, яка залишила Соломію біля мого дому. Можливо, колись я навіть скажу їй дякую — за те, що вона змінила моє життя й наповнила його смислом.

Тепер кожного ранку я прокидаюся не від будильника, а від теплих рученят, які гладять мене по щоках. І чую: «Тату, вставай!» І серце наповнюється чимось таким, чого я раніше не знав. Ось воно — справжнє щастя.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ять + дев'ять =

Також цікаво:

З життя32 хвилини ago

Відгукнулась на пропозицію

**Щоденниковий запис** Марія Степанівна стояла біля вікна, спостерігаючи, як сусідка розвішує білизну на балконі навпроти. Ранкове світло м’яко лягало на...

З життя2 години ago

Знайшла себе серед незнайомців

Олена стояла біля вікна й дивилась, як її донька Соломія завантажує останні коробки в авто. Дівчина метушилася, переставляла сумки, щось...

З життя5 години ago

Кохання без обіймів

**Любовь без права на близькість** Квітневий дощ стукав у вікно, коли Олена Миколаївна підвелася зі свого кабінетного крісла. Білий халат...

З життя5 години ago

Три доби в очікуванні дзвінка

Три дні без дзвінка Валентина Миколаївна вчетверте за ранок підійшла до телефону, зняла слухавку, прислухалася до гудка і поклала його...

З життя9 години ago

Непізнаний, але найближчий

**Чужий, але найближчий** — Галю Миколаївно, та ви що?! Так не можна! — голос Григорія Васильовича тремтів від обурення. —...

З життя11 години ago

Кохання на фоні ненависті

Кохання через ненависть Ганна Петрівна стояла біля вікна й дивилась, як її сусідка Оксана розвішує білизну у дворі. Кожен рух...

З життя15 години ago

Жінка без ідентичності

Давно це було, а досі згадується, як наче вчора… У передпокої Оксана підійшла до дзеркала, поправила коси, знову оглянула себе....

З життя16 години ago

Судові баталії з рідним сином і вигнання з дому

Оля прокинулася від гуркоту. Знову. Щось летіло, вдарялось, розбивалось. Годинник показував шосту ранку. Неділя, бісова. Єдиний день, коли можна було...