З життя
Мені 47, але я втратила смак до життя…
Мені 47, і вже ніщо не радує, як колись…
Жінки працюють не одну зміну, а одразу дві: спочатку на роботі, потім вдома. Ми тягнемо на собі все — дітей, побут, батьків, нескінченні клопоти. Посміхаємось, тримаємось, а потім настає момент, коли просто ламає. Ти ще не стара за віком, але сил не лишилось ні на що. Всередині — пустота, ніби вигоріла дотла.
Іноді думаю: може, пенсію недарма придумали? Але чому так пізно? Як на неї виживати, якщо навіть із зарплати ледве викручуєшся, а відпочити хочеться вже зараз…
Читала чимало історій, де жінки на пенсії «розквітають»: вчаться, мандрують, знаходять хобі чи навіть кохання. Звідки в них сили? Не розумію.
Мені 47. У мене гарна родина, двоє синів. Але я більше нічого не хочу. Серйозно. Не радію ранкам, не мрію, не будую планів. Єдине, про що думаю вранці — як дотягну до вечора. Може, це наслідки пізнього материнства. Першого сина народила в 35, другого — в 39. Зараз одному дев’ять, інший — майже підліток. А я відчуваю себе старою.
Прокидаюся — і відразу біганина: сніданок, збори до школи, перевірка рюкзаків, потім робота. Працюю в продажах: дзвінки, зустрічі, презентації, документи. Навіть коли робочий день скінчився, я не вимкнуся — бо раптом кліент зателефонує? Може о шостій, може о дев’ятій — я завжди на зв’язку. А далі — домашні справи: уроки, прання, вечеря, підготувати одяг, ще й у шкільному чаті десятки повідомлень. Треба бути в курсі всього.
Не пам’ятаю, коли справді відпочивала. Є відпустка — два тижні на рік. Але вони йдуть на те, щоб розібрати завали: щось оформити, комусь допомогти. Після неї повертаюся ще виснаженішою.
Чоловік є. Він старається, допомагає. Але це не рятує, бо всі думки й клопоти — все одно на мені. У голові — щоденник із сотнею справ, а в серці — тривога. Втома. І грошей не вистачає. Ми не бідні, але й не багаті. Звичайна родина. Навіть поїздка до озера — вже розкіш.
На себе часу нема. Ще й батьки в літах — вони не можуть доглядати онуків, здоров’я не те. Я їм теж підтримка. А вони часом виглядають бадьоріше за мене. Посміхаюся, прикидаюсь сильною… але всередині — нічого.
Чому так? Чому інші жінки щасливі, сміються, подорожують, а я — вигоріла? Може, я не вмію жити? Можете порадити «розслабитися», але коли? У вихідні — знову справи.
Коли це скінчиться? Не знаю. Можливо, інші знайшли свій шлях. А я… я просто дуже втомилась.
Буває так у вас? Чи це лише в мене?
Early SpringThe thawed river glimmered as cherry blossoms burst into pink clouds along the riverbank.
Hey, youve got to hear whats been happening down the lane. Little Poppy, shes just turned four, was staring at...
You know, Tanya, to look like that and stride in gold, I get up at 5 am daily, milk the cows, feed the calves, hand out the feed, then head to my real job—so there’s no point in being jealous.
You know, Emma, if I want to look like this and walk around in gold, I get up at five...
Donny, don’t think I’m a rogue! I’m not a drifter. Call me Michael Semenovich. I’ve come to see my daughter. It’s hard to explain…
30December2023 Dear Diary, Its a cold night in York, only a few hours left until the clock strikes midnight. The...
“Dad, Did You Get a Cat?” – exclaimed daughter Lucy, who had come for the weekend.
27April2026 Today I found myself once more staring out of the kitchen window, irritated by the sight of the ginger...
Someone was pulling her potatoes, peeling them, and collected the biggest one…
Emily froze. Her heart hammered. She kept walking and saw that the biggest heads of cabbage were missingalmost half the...
The Late Call…
**Diary 12May2024** It was my thirtyfifth birthday, and the whole evening turned into a rehearsal of old grudges. Id told...
Why does Mum need two rooms? She’s already sixty‑five. She’ll hardly entertain guests, and with her aunts—her sisters—she can even sip tea in the kitchen. Frankly, a one‑bedroom flat is more than enough for Mum.
13May2026 Dear Diary, Why does Mum need a twobedroom flat? Shes already sixtyfive. Shell hardly entertain guests, and with her...
“‘The moment I retired, the problems began’: How aging exposes the loneliness that’s piled up over the years”.
I am sixtyseven, and for the first time in my life I feel as if I have slipped out of...