Connect with us

З життя

Перше враження

Published

on

– Мамо, знайомься, це Оксана, – трохи зніяковіло представив Олег дівчину, з якою пізно ввечері повернувся додому.

– Добривечір, – відповіла Ганна, невдоволено подивившись на несподівану гостю, – як ідеально ви обрали час для знайомства! До півночі лише хвилини…

– А я Олежкові казала, що вже пізно, – одразу ж знайшлась дівчина, – та він хіба слухає? Такий упертий!

«От молодець, – подумала Ганна, – себе виправдала, його – облила брудом. Неприємна особа».

– Ну, заходьте, – запросила мати й, не кажучи більше ні слова, пішла до спальні.

Що їй залишалося? Виганяти єдиного сина з дому серед ночі? Та ще через якусь незрозумілу дівчину! Хочуть жити разом? Нехай. Мати для того й існує, щоб захистити сина й відкрити йому очі. А вже вона, Ганна, зробить це дуже швидко. І Олег відправить свою пасію геть без жалю! Навіть зрадіє, що позбувся!

Усю ніч Ганна не спала, обдумуючи план виселення Оксани з квартири.

Ні, вона не була проти того, щоб Олег одружився. Хлопцеві вже 30, він цілком готовий до сімейного життя.

Але не з цією ж!

По-перше, вона помітно молодша. Значить, вітер у голові гуляє.

Ну, яка з неї дружина? Мати? Господиня?

По-друге, її моральний облик говорить сам за себе: з’явилася в чужий дім вночі, навіть не вибачилася! Фактично звинуватила невідомо в чому коханого сина…

Та ще й залишилася ночувати!

Цікаво, вперше у неї таке чи для неї це норма?

По-третє. Ну, не сподобалась вона Ганні!

Значить, і Олегові незабаром набридне.

І навіщо, спитаєшся, на неї час витрачати?

Виконувати план не довелося.

Оксана сама дала Ганні безліч приводів розставити всіх на місця.

Перший дзвінок пролунав вже зранку.

Оксана пішла в душ і вийшла майже через годину.

Олег увесь цей час метушився по квартирі.

Метушився й злився.

– Сину, що з тобою? – ніжно, дуже ніжно запитала Ганна, – дівчина марафет наводить, хоче тобі сподобатись…

– Мені ж на роботу!

– Ну, постукай до неї, поясни, що вона не одна в квартирі, – запропонувала мати.

– Незручно, – відповів Олег, – потім поговорю. А ти, мам, не запізнишся?

– Я? Ні. Я давно в порядку. Ось, сирників напекла. Сідай снідати.

– Я не вмився!

– Нічого, потім. А поки – давай не гаяй час – підкріпись. Тобі ж цілий день працювати.

Олег сів за стіл.

У цю мить із ванної, з рушником на голові, вийшла Оксана.

Вона була саме чарівність!

– Нарешті! – скрикнув Олег і кинувся до запотілого дзеркала…

Швидко вмився, голився, ковтнув найдрібніший сирник і, вибігаючи, кинув на прощання:

– До вечора! Сподіваюсь, ви поладнаєте.

– Олежу! – гукнула його Оксана, – ми ж сьогодні за речами їхали.

– Поїдемо. Ввечері. Не сумуй! – лунало вже з-за дверей.

Ганна встала, закрила за сином двері, повернулась до Оксани й прямо запитала:

– Тобі не соромно?

– Ні, – усміхнулась дівчина, – а має бути?

– Олег через тебе запізниться!

– Не запізниться. Швидше за все, візьме таксі. Не хвилюйтесь, усе буде добре.

– У будь-якому разі, пам’ятай: ти тут не одна. Якщо хочеш годину сидіти в душі – вставай раніше. Добре ще, що в мене сьогодні вихідний.

– Я більше так не буду, – просто сказала Оксана, – вибачте мене.

Ганна навіть трохи збентежилась. Вона сподівалась на скандал. А тут…

– Гаразд, – невдоволено кинула вона й пішла до ванної.

Першим у вічі вдарився тюбик зубної пасти. Він був відкритий, хоча поруч лежав старий, недоГанна глянула на цей тюбик і зрозуміла, що боротьба за сина лише починається.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × 4 =

Також цікаво:

З життя14 хвилин ago

Кулінарна сенсація: як легенда високої кухні засяяла в простому ресторані

Зірка серед тіней: як у звичайній закусочній розкрилася легенда української кухні Вона увійшла до залу майже непомітно. Невисока жінка у...

З життя16 хвилин ago

ЯК Я ЇЇ НЕНАВИДІВ…

Трохи пом’ятий лист лежав у шухляді її столу — поруч із заявою про звільнення. Дивне відчуття пройняло груди: ніби цей...

З життя23 хвилини ago

Секреты семьи: кража счастья и распад брака

Тень воровства: как семейные тайны разрушили брак В полумрачной хрущёвке на окраине приморского городка Приморск, где солёный ветер с Финского...

З життя1 годину ago

«Я все розумію… але й ти мене зрозумій»: правда, що зруйнувала ілюзії

«Я все розумію… але й ти мене зрозумій»: правда, яка зруйнувала ілюзії Того дня Марія, як завжди, готувала обід —...

З життя1 годину ago

День, коли не болить, але ниє

Один з тих днів, коли не боліло — але нудьгувало. На зупинці біля старого ринку у Кропивницькому стояла жінка. Курила,...

З життя1 годину ago

«Хватит хватать — Марина закрыла двери для незваных гостей»

«Да ну, это же полный бред!» — Валентина захлопнула дверь перед носом незваных гостей, превративших её дом в бесплатный хостел....

З життя2 години ago

«Ти годував мене обіцянками, а він — вечерею»: як герой втратив усе

24 березня. Щоденник. Сьогодні був дивний день. Як завжди, метався по кухні, немов кішка на розпеченому даху. Переставляв солонку, поправляв...

З життя2 години ago

Счастье после разрыва: как дети не мешают любви

В узких улочках провинциального городка Светлогорска, где метель воет, будто плачет о несбывшихся надеждах, не каждая женщина уберегает семейное счастье...