Connect with us

З життя

Я не відчуваю любові до свого онука: як навчитися теплоті?

Published

on

Сьогодні я зібралася з духом і вирішила написати те, про що соромлюся навіть думати. Щось, що мене гризе зсередини, чого я нікому не змогла б розповісти.

Мене звуть Ганна Іванівна, мені шістдесят три роки, і я ніколи не уявляла, що таке взагалі можливе. Моя єдина донька Олеся вже п’ять років живе в Польщі. Вона виїхала туди на навчання, а потім зустріла свого майбутнього чоловіка — поляка. На їхнє весілля я не потрапила: то здоров’я підвело, то візи затягнули, а ще й грошей не вистачало. Ми дуже чекали зустрічі, але навіть коли в Олесі народився син, мій онук, я не змогла одразу приїхати — папери, карантини, тисячі кілометрів…

Вперше я побачила онука, Івася (у родині його називають Ян), лише за два роки після народження. Уявіть: перший онук! Я стільки разів уявляла цю мить — як тиснутиму його до себе, як буду плакати від щастя, як він цікаво торкатиметься моїх рук…

Але реальність виявилася зовсім іншою. Коли я вперше взяла його на руки, відчула лише спустошення і холод. Він тягнувся до мене як до знайомої тітки, але в моєму серці не спалахнуло ні теплоти, ні ніжності, ні тієї любові, про яку пишуть у книжках. Я намагалася — усміхалася, гралася, пекла вареники. Але все це було неначе за сценарієм, без справжніх емоцій. Наче я грала роль доброї бабусі у чужій виставі.

«Це пройде», — говорила я собі. «Він ще зовсім малий, просто треба час». Але час йшов, а нічого не мінялося. Часом у мене з’являлися жахливі думки: чи було б інакше, якби це була дитина сусідки? Невже я така байдужа? Що зі мною не так?

Коли Олеся з чоловіком та сином повернулися до Польщі, я відчула… полегшення. І тут же — жахливий сором. Як так?! Це ж мій онук! Частинка моєї доньки. Я ж мріяла стати бабусею, в’язала йому панчішки ще до народження, уявляла, як гулятимемо в парку…

А зараз я не знаю, як жити з цим почуттям пустоти. Не наважуюся розповісти Олесі — вона не зрозуміє. Для неї це буде зрада. І як це сказати? Що я не люблю її сина? Що просто не відчуваю зв’язку? Наче ми з різних світів, а нитка між нами десь розірвалася, навіть не встигнувши зав’язатися.

А нещодавно вона подзвонила й радісно розповіла, що на свята вони приїдуть знову. Говорила, що Івась вже трохи розмовляє українською і буде читати мені віршики… А я лише ківзала й відчувала, як серце падає у прірву тривоги.

Як знову одягнути маску щасливої бабусі? Чи можна навчитися любити свого онука, чи це почуття має з’явитися саме? Може, я просто стара і серце моє закрем’яніло? А може, я досі не пробачила Олесі її від’їзд, її шлюб з іноземцем, її нове життя, де для мене вже нема місця?..

Я не знаю. Але дуже хочу зрозуміти: чи був у когось такий досвід? Чи прокидалася любов згодом? Що робити, щоб розтопити лід у своїй душі?

Мені важко про це писати. Але я не хочу бути оманливою бабусею до кінця своїх днів. Хочу справжньої любові. Хочу, щоб мій онук колись сказав: «У мене є бабуся — найкраща на світі». А поки що я не знаю, як до цього дійти…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × один =

Також цікаво:

З життя5 години ago

The Story of a Boy with a Wounded Heart and the Dog Who Saved Him

**The Boy with a Wounded Heart and the Rescued Dog** Thomas shoved the front door open, letting the cold twilight...

З життя5 години ago

Daddy, Don’t Go! Sweetheart, Don’t Leave Us! Dad, Don’t Buy Me Anything Anymore, Not for Me or for Leo. Just Stay Alive with Us! No More Toy Cars, No More Sweets. We Don’t Need Any Gifts! We Just Need You Here! – Six-Year-Old Oliver Clung to His Father’s Leg, Crying Out

“Daddy, dont go! Please, dont leave us! Dad, dont buy me anything else, or for Alfie either. Just stay with...

З життя7 години ago

The Tale of a Boy with a Broken Heart and the Stray Dog He Rescued

Tommy shoved the front door open, letting the cold, dim light of early dusk spill into the dark hallway. Stepping...

З життя8 години ago

Betrayal, Shock, Mystery.

Betrayal, Shock, and Secrets. Natalie was preparing dinner when there was a knock at the door. *Strangethe doorbell works, and...

З життя9 години ago

Betrayal, Shock, and Mystery: A Tale of Secrets Unveiled

**Betrayal, Shock, and Secrets** I was preparing dinner when the doorbell rang. Strangeeveryone I know usually calls ahead. Opening the...

З життя10 години ago

‘You’ll Never Be Family to Me!’ Mother-in-Law Declares at Grandson’s Birthday—But Her Son’s Shocking Response Left Her Stunned.

**Diary Entry** I woke at five in the morning, the first hints of dawn barely colouring the sky outside. Beside...

З життя12 години ago

She Was Never Their Mother, These Five… But Would They Dare to Say It…?

She wasnt their real mother, those five But who could tell? Ethan lost his wife. She never recovered from the...

З життя12 години ago

‘You’ll Never Be Family to Me!’ Mother-in-Law Declares at Grandson’s Birthday—But Her Son’s Reaction Left Her Stunned.

**Diary Entry June 12th** I woke at five this morning, just as the first streaks of dawn crept through the...