Connect with us

З життя

Ти зовсім не вмієш господарювати! Як твій чоловік це терпить?” – дорікала мені мати

Published

on

“Ти зовсім не вмієш господарювати! Як твій чоловік тебе терпить?” – докоряла мені мати.

Коли моя мати, Ярослава Іванівна, вирішила зробити капітальний ремонт у своїй хрущовці, вона попросилась пожити в нас з чоловіком на місяць. Обіцяла не лізти у наш побут і не нав’язувати свої правила. Я, хоч і вагалась, але погодилась — адже це ж моя рідна людина.

Ярослава Іванівна завжди була строгою та педантичною. З дитинства вона звикла контролювати кожен наш крок з братом. У її очах усе мало лежати на своїх місцях, і тільки так, як вона вважала за потрібне. Спорити з нею було марно, а іноді й страшно.

Коли я вийшла заміж і переїхала до чоловіка, нарешті відчула свободу. У своєму домі я могла робити все на свій лад, господарювати, як мені зручно. Та з приїздом матері наш заведений порядок почав руйнуватися.

Перші дні все було спокійно. Мама дотримувала обіцянки й не втручалася. Але на четвертий день, повернувшись з роботи, я помітила, що на кухні щось не так. Усі речі були переставлені, посуд і продукти акуратно розкладені за розміром і кольором.

— Мамо, що це ти наробила? — запитала я, намагаючись стримати роздратування.

— Навела лад, — відповіла вона з гордістю. — У тебе все лежало не на своїх місцях. Тепер усе як треба.

— Але це мій дім, і мені було зручно так, як було!

— Ти просто не вмієш господарювати. Я тебе навчу.

Я спробувала пояснити, що в нашому домі ми з чоловіком самі вирішуємо, як має бути влаштовано. Але мама лише махнула рукою, надалі наполягаючи на своєму.

Наступного дня я виявила, що вона викинула мій улюблений килимок у ванній, заявивши, що він “погано виглядає”. Потім вона дісталася до документів чоловіка, пересортувавши їх на свій розсуд. Моє терпіння вже тануло, але я мовчала, щоб зберегти мир у родині.

Кульмінація настала, коли ми з чоловіком повернулися додому й застали матір за розбором нашої шафи у спальні. Її навіть не збентежило, що випрасовані сорочки чоловіка валялися на підлозі.

— Мамо, що ти робиш?! — скрикнула я.

— Наводжу лад у твоїй шафі. Ти ж не вмієш нормально складати речі. З тебе господиня аніяка. Не розумію, як твій чоловік тебе виносить, — відповіла вона, продовжуючи копирсатися в нашому одязі.

Чоловік, зазвичай стриманий, не витримав:

— Ярославо Іванівно, збирайте свої речі. Я відвезу вас до готелю. Світлано, подзвони та замови номер для матері.

Мати мовчки зібрала речі й пішла. Пізніше вона надіслала повідомлення з вимогою вибачитися. Але я розуміла — не можу просити пробачення за те, що захищала свій дім і свою родину.

Цей місяць став для мене випробуванням. Я усвідомила, що межі у стосунках з батьками важливі, особливо коли йдеться про власну оселю та сім’ю. Любов і повага мають бути взаємними, і ніхто не має права порушувати заведений у домі порядок.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

18 + 9 =

Також цікаво:

З життя39 хвилин ago

Кулінарна сенсація: як легенда високої кухні засяяла в простому ресторані

Зірка серед тіней: як у звичайній закусочній розкрилася легенда української кухні Вона увійшла до залу майже непомітно. Невисока жінка у...

З життя41 хвилина ago

ЯК Я ЇЇ НЕНАВИДІВ…

Трохи пом’ятий лист лежав у шухляді її столу — поруч із заявою про звільнення. Дивне відчуття пройняло груди: ніби цей...

З життя48 хвилин ago

Секреты семьи: кража счастья и распад брака

Тень воровства: как семейные тайны разрушили брак В полумрачной хрущёвке на окраине приморского городка Приморск, где солёный ветер с Финского...

З життя2 години ago

«Я все розумію… але й ти мене зрозумій»: правда, що зруйнувала ілюзії

«Я все розумію… але й ти мене зрозумій»: правда, яка зруйнувала ілюзії Того дня Марія, як завжди, готувала обід —...

З життя2 години ago

День, коли не болить, але ниє

Один з тих днів, коли не боліло — але нудьгувало. На зупинці біля старого ринку у Кропивницькому стояла жінка. Курила,...

З життя2 години ago

«Хватит хватать — Марина закрыла двери для незваных гостей»

«Да ну, это же полный бред!» — Валентина захлопнула дверь перед носом незваных гостей, превративших её дом в бесплатный хостел....

З життя3 години ago

«Ти годував мене обіцянками, а він — вечерею»: як герой втратив усе

24 березня. Щоденник. Сьогодні був дивний день. Як завжди, метався по кухні, немов кішка на розпеченому даху. Переставляв солонку, поправляв...

З життя3 години ago

Счастье после разрыва: как дети не мешают любви

В узких улочках провинциального городка Светлогорска, где метель воет, будто плачет о несбывшихся надеждах, не каждая женщина уберегает семейное счастье...