Connect with us

З життя

Свекруха зневажає мене, а страждає моя донька: де ж справедливість?

Published

on

Свекруха відкидає мене, а страждає моя донька. Де ж справедливість?

Я озираюся на своїх знайомих і розумію: мало у кого з подруг складаються теплі стосунки із свекрухою. В мене ж все ще гірше — наші відносини не просто напружені, вони неначе прірва, бездонна й крижана. Я готова змиритися, що вона мене не переносить, але як пояснити, що ця неприязнь перекидається на мою доньку — її рідну, поки що єдину онуку? Це вражає мене до глибини душі, і я не знаходжу в цьому жодної логіки.

Чесно кажучи, я й сама не відчуваю до неї тепла. Ми не сваримося відверто, не влаштовуємо скандалів — ми просто уникаємо одна одну, ніби дві тіні, що ковзають у різних світах. Вона не цікавиться нашим життям, дзвонить лише синові, моєму чоловікові, а до мене — лише у виняткових випадках, коли він не бере слухавку. Тоді її голос звучить сухо, вона питає тільки про нього, навіть не поцікавившись, як справи у онуки. Це наче ніж у серце — гострим та байдужим.

Три місяці тому я народила доньку. За цей час свекруха, Марія Степанівна, відвідала нас лише тричі, хоча живе всього за годину їзди від нашого будинку в маленькому містечку Винники. Перший візит був у день виписки з пологового. Вона зайшла, кинула формальне «вітаю», посиділа хвилин п’ятнадцять і пішла, посилаючись на «термінові справи». Тоді вона навіть не торкнулася малюка, сказавши, що боїться таких крихіток — раптом щось не так зробить. Я стояла ніби приголомшена. Невже жінка, яка сама народжувала і виростила сина, може так байдуже відвернутися від своєї першої онуки? Хіба не тягне її обійняти, пригорнути, відчути тепло цього крихітного дива?

За місяць вона раптом попросила фотографії. Чоловік слухняно надсилав їй знімки, але Марія Степанівна більше не з’являлася у нас. У відповідь вона надсилала повідомлення, повні захвату: яка в нас чарівна дівчинка, яка вона ніжна й гарна. На словах клялася, що обожнює онуку й мріє її побачити. Але слова — це лише вітер, що розвіює її брехню.

Нещодавно у Марії Степанівни були іменини. Нас, звичайно, запросили — без формальностей нікуди. Того вечора вона все ж взяла дитину на руки, але лише на мить — щоб зробити фото для своєї колекції показного щастя. А потім, ніби опеклась, сунула її мені назад зі словами: «Забирай швидше, я не впораюся». Я задихнулася від обурення. Лють кипіла всередині, наче буря, готова знести все на своєму шляху. Як можна бути такою нечутливою?

Додому я повернулася з розбитим серцем, з кам’яною важкістю в горлі та порожнечею в душі. А потім побачила, як вона виклала те саме фото в мережу, підписавши: «З моєю улюбленою онучкою». Ця лицемірка не мала меж! Я дивилася на екран, і сльози палили очі — від образу, від безсилля.

Довго ще я не могла заспокоїтися. Зустрічаючись із подругами, виливала їм свій біль. Однаки хитали головами й казали, що нормальна бабуся так не поводиться — це справжнє святотатство. Інші ж намагалися виправдати її: мовляв, дитина ще замала, а Марія Степанівна вже не молода, раптом і справді боїться нашкодити такій крихітці. Але навіть їхні слова не заглушували той крик несправедливості, що рвався з моєї грудей. Де ж справедливість, якщо моя донька, невинна дитина, стає заручницею цієї байдужості?

Іноді найважче змиритися не з тим, що тобі заподіяли біль, а з тим, що від нього страждає той, кого ти любиш більше за все на світі. Але, можливо, саме в цьому полягає урок: треба вчитися бути щасливою попри все, щоб дитина бачила — її цінують, незважаючи на чиюсь холодність.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

двадцять − 1 =

Також цікаво:

З життя12 хвилин ago

«Дарунок» свекрухи, що зіпсував нашу першу радість

**Щедрий подарунок, який забрав наше щастя** Ми з Оксаною влаштували весілля на широку ногу. Святкували в ресторані «Золотий Дунай» у...

З життя27 хвилин ago

Чиїм терпцем я мушу їсти рис із яйцем?

— Знову вареники з картоплею, мамо? Я вже не можу цього терпіти! — скрикнув він із злістю. Мати аж здригнулась....

З життя34 хвилини ago

Обманутая беременность разоблачена на baby shower: врач открыл правду

Вот вам переработанный вариант истории в русском культурном контексте: Она соврала, что беременна, лишь бы удержать мужчину. Но на baby...

З життя41 хвилина ago

Викриття зради: брат розкрив таємницю чоловіка

Оксана мчала вулицями оживленого Львова до другої квартири, стискаючи кермо аж до болю в пальцях. Її серце билохіднуло від люті:...

З життя44 хвилини ago

Підозріла тінь над літнім горизонтом

**Тінь підозр на дачному обрії** Соломія, сидячи у своєму затишному будиночку біля Вінниці, гортала старий блокнот у пошуках номера сусідки...

З життя45 хвилин ago

Брат розповів мені про зраду чоловіка

Оксана мчалася оживленими вулицями Києва до своєї другої квартири, стискаючи кермо аж до болю в пальцях. Її серце билося від...

З життя46 хвилин ago

Чому ти наполягаєш на поділі спадщини?

У нашому затишному будиночку у Чернігові вечір був спокійним та затишним. Я, Оксана, щойно вимила посуду після вечері, мій чоловік...

З життя1 годину ago

Чи знову рис і яйце? Скільки ж можна терпіти таке життя!

— Знову гречка з цибулею, мамо? Хіба це їжа? — вибухнув він, скривившись. Мати здригнулась, і ложка вискочила з її...